31. Единство видов деятельности учеников на уроках искусства.

У процесі навчання мистецтв у початкових класах важлива роль належить видам діяльності, сензитивним для художньо-естетичного розвитку дітей цього віку, а саме: перцептивна, пізнавальна, практична, ігрова, комунікативна, творча."

Саме під час провідної для молодшого школяра художньо-пратичної діяльності (спів пісень, гра на інструментах, виконання практичної роботи в галузі образотворення та ін.) відбувається ефективне засвоєння необхідних знань, набуття знань і вмінь, їх повторення та закріплення, формується естетичний досвід учнів. До пріоритетних належить, безперечно, і художньо-пізнавальна діяльність, під час якої відбувається розширення художньо-образних уявлень, засвоєння нового матеріалу (фактів, понять, термінів), формуються перцептивні навички, збагачується палітра емоцій і почуттів. Необхідно пам'ятати, що вчитель має так планувати урок мистецтва і розрахувати його етапи, щоб обов'язково знайти місце для художньо-творчої та ігрової діяльності молодших школярів, спрямованої на розвиток креативності, формування в учнів культури спілкування та навичок взаємодії. Зазначимо також важливість забезпечення доцільної зміни видів діяльності протягом уроку для підтримки активної уваги та пізнавальних інтересів учнів, емоційної регуляції навчання, зокрема превентивними засобами арт-терапії.

Інтегровані уроки потребують найретельнішої спланованості й продуманості всіх його складових, зокрема — координації різних видів діяльності учнів (« єдності у багатоманітності», але без « грубих швів »). За умов мінімальної кількості годин на дисципліни художньо-естетичного циклу (по 2 години щотижня) та у зв'язку з необхідністю оптимально (раціонально, економно) використовувати навчальний час уроки мистецтва мають стати динамічнішими. Культура педагогічної праці вимагає уміння керувати ритмом і темпом уроку, від чого залежить його якість. Навіть досвідчені вчителі, які недооцінюють ці фактори ефективності уроку, інколи не в змозі встигнути реалізувати різні цікаві педагогічні задумки й заготовки з різних причин: захоплюючись, витрачають багато часу на один вид діяльності учнів, хоча в початковій школі їх треба динамічно змінювати; занадто нарощують темп уроку, не враховуючи психологічні особливості-молодших школярів, які чимало часу витрачають на суто організаційні або невиробничі питання (при роботі зі «складними» художніми техніками, під час гри на музичних інструментах тощо). Викладання щотижневих спарених уроків як художньо-дидактичної цілісності (тематичного циклу) створює передумови для ущільнення змісту, а отже — економії часу (наприклад у зв'язку з можливістю перенесення етапу закріплення на кінець другого уроку та ін.).

На інтегрованих уроках зростає кількість наочності, тому що збільшується кількість завдань на зіставлення і порівняння різних видів мистецтва. Отже, треба завжди пам'ятати, що важливі на уроках мистецтва наочні засоби (репродукції картин, музичні записи, реквізити для інсценізацій тощо) готуються заздалегідь, а не перед початком уроку, адже нечіткі організаційно-технічні моменти забирають чимало дорогоцінного часу. Організаційні «збої» на уроці мистецтва під час забезпечення наочністю, ТЗН здатні не лише загальмувати темп і відволікти увагу учнів, а й порушити загальну драматургію уроку, а отже, й звести нанівець його освітньо-виховну ефективність.