- •ПЕРЕДМОВА
- •1.1. НАВЧАЛЬНА ПРОГРАМА КУРСУ «ІСТОРІЯ ЗАРУБІЖНОЇ ЛІТЕРАТУРИ ХVІІ—ХVІІІ СТОЛІТТЯ»
- •1.2. РОБОЧА ПРОГРАМА
- •1. Літературна боротьба ХVІІ століття
- •2. Ренесансний реалізм у літературі ХVІІ століття
- •3. Бароко, його філософські основи
- •2. Лопе де Вега — представник ренесансного реалізму.
- •3. Тірсо де Моліна. «Дон Жуан»
- •1. Загальна характеристика французької літератури ХVІІ століття
- •1. Життєвий шлях Мольєра, витоки його творчості
- •1. Д. Мільтон — поет і публіцист
- •2. Поеми «Втрачений рай» і «Повернений рай», їх ідейно-тематичний аналіз
- •3. Трагедія «Самсон-борець»
- •1. Характеристика доби Просвітництва: хронологічні межі, програма просвітників, їх гуманістичні ідеали
- •2. Філософські основи англійського сентименталізму
- •3. Життя і творча особистість Роберта Бернса. Лірика поета
- •5. Літературна і політична діяльність Дж. Свіфта
- •6. Генрі Філдінг. Життя і діяльність. Художній метод
- •1. Загальна характеристика літератури Франції ХVІІІ століття
- •3. Внесок П. Бомарше в розвиток французької драматургії
- •2. Гердер та ідея народності. Характеристика творчості
- •3. Життя і творчість Лессінга. Естетичні праці
- •1. Життєвий і творчий шлях Ф. Шіллера
- •2. Внесок письменника у розвиток жанру балади
- •3. Драматургія німецького просвітника «Підступність і кохання», «Вільгельм Телль»
- •2. Витоки творчості. Автобіографічний зміст роману «Страждання молодого Вертера»
- •3. Особливості балад Й.-В. Гете. «Вільшаний король», «Рибалка»
- •1. Загальна характеристика італійської літератури ХVІІІ ст.
- •2. Життя і творчість К. Гольдоні. Погляди драматурга на театр «Дель Арте»
- •3. Жанр казки-ф’яби у творчості К. Гоцці
- •3.1. ПРАКТИЧНІ ЗАНЯТТЯ
- •ЗАНЯТТЯ № 1
- •ЗАНЯТТЯ № 2
- •ЗАНЯТТЯ № 3
- •ЗАНЯТТЯ № 4
- •ЗАНЯТТЯ № 5
- •ЗАНЯТТЯ № 6
- •ЗАНЯТТЯ № 7
- •ЗАНЯТТЯ № 8
- •ЗАНЯТТЯ № 9
- •ЗАНЯТТЯ № 10
- •3.2. ТЕМАТИКА САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ І МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ ДО ЇЇ ВИКОНАННЯ
- •3.3. КОНТРОЛЬНА РОБОТА І МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ ДО ЇЇ НАПИСАННЯ
- •3.5. КРИТЕРІЇ ОЦІНЮВАННЯ ЗНАНЬ СТУДЕНТІВ
- •4.1. ДОДАТКОВІ НАВЧАЛЬНІ МАТЕРІАЛИ
- •4.2. СЛОВНИК ТЕРМІНІВ І ПОНЯТЬ
Ðîçä³ë 4
ДОДАТКОВО-БІБЛІОГРАФІЧНИЙ
4.1. ДОДАТКОВІ НАВЧАЛЬНІ МАТЕРІАЛИ
ХVІІ СТОЛІТТЯ
Це не календарний період, а культурно-історична епоха
з притаманними їй рисами, які відрізняють її від попередньої — Відродження і наступної — Просвітництва.
у мистецтві наприкінці ХVІ — на початку ХVІІ ст. майже одночасно формуються дві опозиційні системи
БАРОКО |
КЛАСИЦИЗМ |
|
набув поширення у країнах |
|
|
|
|
|
набув поширення у країнах |
||
із сильним впливом церкви |
із централізованим (в особі монарха) |
|
(Німеччина, Італія, Іспанія). |
державним началом |
|
|
(Франція, Росія) |
у деяких країнах обидва напрями розвивалися паралельно (Англія, Дж. Мільтон)
СПІЛЬНЕ
на перший план у мистецтві й літературі ХVІІ ст. висувається зображення внутрішніх суперечностей людини, осмислення розірваності зв’язку між особистістю й суспільством, між життєвими ідеалами і реальною дійсністю.
268
Естетичні погляди Лопе де Веги:
(Викладені у трактаті «Нове мистецтво створювати комедії у наш час»)
В
Інаслідування античності;
Д В М І правил єдності часу і місця; О Д
В |
єдності уявлень: для трагедії — трагічне, для комедії — |
Акомічне (у житті не буває все трагічно чи, навпаки, смішно)
вимоги правдивого відображення дійсності;
У
Т
В
Езображення єдності фабули і дії;
Р
Дрозробки інтриги — «нерву п’єси» (в античності
Ж |
сюжет і герої були заздалегідь відомі); |
Е |
|
Н |
|
Н |
висвітлення двох тем: честі й доблесті. |
Я |
|
|
«Життя — це сон» |
|
2 |
||
|
||
Т |
життя як сну |
|
і |
Елюдської долі, покликання
М |
та боротьби з ними |
И |
|
|
Розвиваються |
269
|
|
На тлі містично-сенсаційної історії зі складною інтригою. |
М |
|
виховання дитини, ізольовано від людей; |
|
||
О |
|
|
Т |
|
мотив чергування сну уявного та оманного; |
|
||
И |
|
|
В |
|
|
И |
|
|
Сстрашна таємниця зірок:
Ю |
син польського короля Базіліо (Сехізмундо) |
Ж |
|
Е |
повинен стати жорстоким злочинцем. |
Т |
|
Муки
Сехізмундо у в’язниці |
сумління батька |
Вирішує випробувати долю і напоїти сина снодійним зіллям і уві сні перенести до королівського палацу.
МЕТА: передати владу; перевірити прогноз зірок.
Королівський палац — подив змінюється обуренням.
270
АРКА КЛАСИЦИЗМУ
ІДЕЯ утвердження державності (абсолютизм, релігія) та станової громадянської дисципліни
ТЕМА конфлікт між державним (суспільним) і особистим
1.Критерій розуму
2.Ідеал — античне мистецтво, наслідування зразка
єдність місця
три |
єдність дії |
єдності |
|
|
3.Сувора ієрархія та чіткі межі жанрів
4.Універсальні характери-типи
5.Постійність характерів і дій
6.Повчальність мистецтва
ПРИМІТКИ
єдність часу
КРИТЕРІЙ РОЗУМУ. Філософською основою напряму були раціоналістичні погляди Рене Декарта (1596—1650), який понад усе ставив розум. Французький філософ вважав, що все у житті підпорядковано розумовним правилам, вимогам. Тому К. — мистецтво найсуворішої дисципліни форми і змісту.
ІЄРАРХІЯ. Суворе підпорядкування нижчих вищим. Епопея, трагедія, ода — вищі жанри; комедія, байка, сатира — нижчі. Вищим відповідають: місце дії — поле бою, палац, Олімп; герої — полководці, царі, перший-другий суспільний стани, боги; піднесена мова. Нижчий — дія відбувається в будинках багатих городян; герої — третій стан, розмовна мова.
ПОВЧАЛЬНІСТЬ МИСТЕЦТВА. Зло покаране, торжествує доброчесність.
271
Печатка Бароко
Мовний |
почуття |
дуалізм |
в стані |
|
афекту |
Міщанин-шляхтич пан Журден
життєве кредо
«Я хочу розуму набратися, щоб не пасти задніх у пристойному товаристві»
стиль поведінки
«Хіба шляхтичі теж вчаться музики? … — … то й я вчитимусь».
Прагнення бути не гіршим за інших |
Бездумне наслідування |
Життєві мрії та відкриття:
•мріє стати галантним шляхтичем;
•«… він справді нічогісінько не тямить, зате добре платить…» (вчитель музики про Журдена);
•хоче бути елегантним, «елегантним з голови до п’ят»;
•прагне вчитися «всього, чого зможе; «я ж страх як хочу зробитися вченим!»;
•«Ех, та й слова ж які хитромудрі! Ні, ця логіка мені не до смаку. Нумо вивчати щось цікавіше!»;
•«Ах! Як добре, коли дечого навчишся!»;
•«Понад 40 років розмовляю я прозою, а мені це ніколи й на думку не спадало».
Наївний, допитливий, відвертий, прагне осягнути в першу чергу те, що в його силах
Жертва підступних аферистів-аристократів, шахраїв та підлабузників
272
«СТРИБОК ВНИЗ» ПАНА ЖУРДЕНА
МІЩАНИН
Пан Журден
«Вдавати з себе шляхтича тепер ніхто не соромиться,
і такий звичай дозволяє носити крадену назву. Негідно ховати своє справжнє походження, видавати з себе
не те, що ми є насправді».
|
1. не має власної |
|
|
думки. |
|
|
2. бездумно наслідує |
|
|
дворян, не завжди |
|
|
гідних наслідування. |
|
|
3. полюбляє під- |
|
|
лабузництво. |
|
С |
«Ось що воно — вбрати- |
|
ся так, як убираються |
||
А |
вельможні особи! А |
|
вберися по-міщансько- |
||
|
Мму, то на тебе зроду не скажуть — шляхетний
Опане!»
П4. стає поміркованим у виборі товариства
Р«Якщо я вітаю у моїй господі
Иаристократів, то це свідчить тільки про те, що я маю витонче-
Н |
ний смак; далеко розумніше зна- |
|
И |
тися з ними, ніж приятелювати |
|
з … міщанами» |
||
|
||
Ж |
5. перетворюється на дурня, |
|
Е |
блазня, посміховисько |
|
«І всі його (Доранта) |
||
|
Нмилі розмови тільки на те, щоб якнайкраще пошити
Нтебе у дурні».
Я
«Він (Дорант) не заспокоїться, доки не пустить тебе з торбами».
«Я дав би собі на руці два пальці відрубати, аби народитися вдруге — яко граф чи маркіз…»
273
ШЛЯХТИЧТРАДИЦІЇ ТА НОВАТОРСТВО МОЛЬЄРА У П’ЄСІ «МІЩАНИН — ШЛЯХТИЧ»
|
Традиції класицизму |
Новаторство Мольєра |
|
|
|
1. Назва п’єси промовиста, має подвійний зміст: |
1. Порушення правил трьох єднос- |
|
• викривається плазування Журдена перед аристократією; |
тей — місця, дії, часу |
|
• міщанин виявляється більш шляхетним, ніж дворяни, |
|
|
тому немає потреби принижуватись |
|
|
2. |
Поділ персонажів на позитивних і негативних |
2. Поєднання суспільного змісту та |
|
|
любовної інтриги |
3. |
Дотримання правил жанрової ієрархії (комедії як жанру |
3. Реалістичність образів, вони взяті |
відповідають персонажі не дуже високого походження, мо- |
зі звичайного життя |
|
ва жива, розмовна) |
|
|
|
|
|
4. |
Виховний зміст комедії: треба бути самим собою, вчити- |
4. Поєдання комедії характерів з ко- |
ся, але не принижуватися. Необхідно поліпшити мораль |
медієї ситуацій |
|
суспільства |
|
|
5. |
Розум — критерій оцінки персонажів |
5. Використання традицій народного |
|
|
театру |
6. |
Чітка композиція, підпорядкована задуму автора |
6. Введення балету та співів в струк- |
|
|
туру комедії |
7. |
Універсальність людських характерів. Образи схематич- |
7. Орієнтація на смаки не вищого |
ні, незмінні, за кожним — певна ідея |
класу, а широкої публіки |
|
8. |
Художні образи і весь зміст комедії — моральний урок |
8. Викриваються вади людей і суспі- |
людству |
льства |
ЛС |
№ |
||
|
|
ПРОСВІТНИЦТВО |
|
ХVІІІ |
ХАРАКТЕРНІ РИСИ ПРОСВІТНИЦТА |
||
С |
|
критика феодального ладу і тиранії; виступ проти |
|
|
|||
|
|
інтересів деспотизму; захист інтересів селян і |
|
Т |
ремісників. |
||
О |
|
перегляд моральних і етичних норм минулого; |
|
|
|||
Л |
|
поширення нових поглядів на природу і |
|
|
|||
|
|
суспільство; |
|
І |
|
захист самоврядування; |
|
|
|||
Т |
|
захист свободи і освіти; |
|
|
|||
Т |
проповідування ідеї просвітницької монархії. |
||
|
|
||
Я |
|||
|
ОСОБЛИВОСТІ НОВОЇ КУЛЬТУРИ
•найвищий закон життя — Розум;
•на засадах Розуму ґрунтується мораль, відступ моральних норм — трагедія особистості;
•науковий світогляд, світський характер науки і мистецтва;
•культ книги як носія Розуму.
274
527
Країна, яку |
|
Особливості життя, адміністративного |
Висновки |
|
відвідав Гуллівер |
|
і політичного устрою країни |
||
|
|
|||
|
|
|
|
|
Ліліпутія |
• |
«эти люди превосходные математики и достигли большого совершенства в |
|
|
|
|
механике благодаря поощрениям и поддержке императора, известного по- |
|
|
|
|
кровителя наук» |
|
|
|
|
• |
«монарх живёт на доходы со своих личных имений и весьма редко, в са- |
|
|
|
мых экстренных случаях, обращается за субсидией к подданным» |
|
|
|
|
• |
«упражнения канатных плясунов исполняются только теми, кто добивает- |
Посади розподіляються, не враховуючи розу- |
|
|
ся получения высокой должности или стремится снискать благосклонность |
мових здібностей, компетентності та профе- |
|
|
|
двора. Для этого не требуется ни благородного происхожд., ни хорошего во- |
сійної принадності. |
|
|
|
спитания, достаточно только с юных лет начать тренировку в акробатическом |
|
|
|
|
искусстве». |
|
|
|
|
• |
«государственный организм страны разъедают две страшные язвы: внут- |
Відображення суперечностей між англійськи- |
|
|
ренние раздоры партий и угроза нашествия внешнего могущественного вра- |
ми партіями торі і вігі. |
|
|
|
га». (с. 51—53) |
Свавілля монархів, зловживання своєю вла- |
|
|
|
• «величайшие услуги, оказываемые монархам, не могут перетянуть на |
||
|
|
свою сторону чашу весов, если на другую бывает положен отказ в потворс- |
дою і службовим становищем. |
|
|
|
тве их страстям». |
|
|
|
|
• |
«все государств, преступления караются здесь чрезвычайно строго; но ес- |
Система судочинства грунтується на справед- |
|
|
ли обвиняемый докажет во время процесса свою невиновность, то обвини- |
ливих засадах. Закон на боці порядної люди- |
|
|
|
тель немедленно подвергается позорной казни…» |
ни; кожен може відновити своє чесне ім’я і |
|
|
|
• |
«лилипуты считают мошенничество более тяжким преступлением, чем во- |
довести свою невинність. |
|
|
ровство, и потому только в редких случаях оно не наказывается смертью». |
Шахрайство як прояв стилю поведінки усіх |
|
|
|
|
|
без винятку верств населення, крадіжка — на- |
|
|
• |
«всякий, представивший достаточное доказательство того, что он в точно- |
впаки, зумовлена тими чи іншими чинниками; |
|
|
від неї себе можна вберегти. |
||
|
|
сти соблюдал законы страны в течение 73 лун, получает право на известные |
Держава повинна дбати про тих, хто дотриму- |
|
|
|
привилегии»; «исполнение же законов Англии гарантируется только страхом |
ється законів і виконує свої обов’яки. |
|
|
|
наказания и нигде не упоминается о награде за их соблюдение». |
|
|
|
|
• «в здешних судебных учреждениях богиня справедливости изображается в |
Справедливість, об’єктивність, непідкупність |
|
|
|
виде женщины с шестью глазами — два спереди, два сзади и по одному с бо- |
системи судочинства, яка повинна не стільки |
|
|
|
ков, что означает её необычайную бдительность; в правой руке она держит |
карати, скільки сприяти справедливому до- |
|
|
|
открытый мешок золота, а в левой — меч в ножнах в знак того, что она гото- |
триманню законів і винагороджувати тих, хто |
|
|
|
ва скорее награждать, чем наказывать». |
намагається справедливість втілювати в життя. |
|
Бробдінгнег |
• «уголовным преступлением считается неблагодарность». |
Кожна людина повинна бути вдячною. |
||
• |
«воспитание детей менее всего может быть вверено их родителям» |
Вихованням дітей повинні займатися не тільки |
||
(там |
главного |
(с. 70—73) |
відповідні установи, а й в першу чергу батьки. |
|
героя |
называли |
• |
С. 166 — ХVІІ 3 — розповідь Гуллівера про рідну країну, її політичний, |
Висновки, до яких приходить король після |
Грильдриг) |
економічний устрій тощо; |
всього почутого — це і є правдива характери- |
||
|
|
• Народ, у якого політика не внесена у ступінь науки; |
стика Англії ХVІІІ ст. (с. ХVІІ 3 — ХVІІ 4). |
|
|
|
|
|
|
276
Країна, яку |
|
Особливості життя, адміністративного |
Висновки |
|
відвідав Гуллівер |
|
і політичного устрою країни |
||
|
|
|||
|
|
|
|
|
|
|
• |
король зневажає будь-які таємниці, вихваляння та інтриги, як серед мініст- |
Зрозумілість і доступність законів для всіх, |
|
|
рів, так і серед можновладців; |
незалежно від професії, роду занять, статків, |
|
|
|
• |
знання цього народу дуже обмежені і поверхові; |
походження тощо. |
|
|
• |
усі закони складаються із найпростіших і зрозумілих термінів, і ці люди не |
Надзвичайна спрощеність літератури. |
|
|
відрізняються такою витонченістю Розуму, щоб відкрити у законі декілька |
|
|
|
|
змістів; |
|
|
Лапута |
(«лету- |
• |
у літературі прагнуть уникати нагромадження непотрібних слів та різно- |
|
чий» или «пла- |
манітності виразів; |
|
||
вучий» остров) |
• |
усі їхні ідеї обертаються навколо ліній та фігур; |
|
|
Столиця — |
• знаходяться у постійній тривозі; |
|
||
• |
різниця між жінками і чоловіками; їхніми розумовими здібностями і світо- |
|
||
Лагадо |
|
глядом; |
Придушення будь-яких проявів простого на- |
|
|
|
• |
пояснення того, як король підкоряє бунтарів або тих, хто відмовляється |
|
|
|
сплачувати податки; (с. 228) |
роду покращити свій стан чи вплинути на по- |
|
|
|
• |
Пан Мьюноді; його несхожість з більшою половиною населення міста; йо- |
літичну систему. |
|
|
го погляди та принципи життя, їхня оцінка Гуллівером. (с. 236—238) |
|
|
|
|
• |
Академія прожектерів — її призначення, винаходи професорів, їх значу- |
Відірваність науки, наукових відкриттів та |
|
|
щість та актуальність; ставлення до літературного таланту. (с. 248—249) |
винаходів від життя, їхня непотрібність та аб- |
|
Глаббдобдріб |
• |
Школа політичних прожектерів (с. 252). |
сурдність. |
|
• |
Давня й нова історія; |
|
||
(«остров |
чаро- |
|
|
|
деев и волшеб- |
|
|
|
|
ников») |
|
• |
|
• Проблемадавньоїлітературитакоментарівдонеї. |
Лаггнегг |
«Раболепие» перед королем. |
|||
|
|
|
|
• Проблема наукових відкриттів та їх значу- |
|
|
|
|
щості у певний історичний період. |
|
|
|
|
• Справжні причини багатьох великих подій. |
|
|
• |
|
• Плазування перед представниками влади. |
Країна |
Гуігнг- |
Безсмертя та ставлення до нього героя і лаггнежців. Струльдбруги. |
• Тлумачення філософської проблеми без- |
|
• |
|
смертя. |
||
нмів |
|
Природа уряду в Англії, перший міністр (с. 344—346). |
Захоплення автора і його героя відповідно за- |
|
|
|
• |
Устрій життя людей — коней. |
конами і устроєм життя людей-коней. Відсут- |
|
|
|
|
ність плазування, брехливості, зрадництва, |
|
|
|
|
підступності тощо, які характеризують того- |
|
|
|
|
часне англійське суспільство і політичне жит- |
|
|
|
|
тя Англії ХVІІІ століття. |
|
|
|
|
|
«Севільський цирюльник, або Марна обережність» (ХVІІ 73)
ТЕМА:
за реальним планом зображення має місце прихований — показ життя тогочасного французького суспільства. (хоча дія п’єси відбувається у Севільї).
ІДЕЯ:
утвердження молодості, краси, енергії та винахідливості; засудження безправ’я, пануючого у Франції, безкарності, свавілля пануючих верств суспільства.
ЖАНР
комедія у 4-х діях |
|
«комедія інтриги» |
|
за визначенням Бомарше — «драма»
|
КОНФЛІКТ |
|
|
|
РЕАЛЬНИЙ |
ПРИХОВАНИЙ |
|
|
Розіна |
уособлення |
|
|
|
тих сил, на |
|
Бартоло |
|
які спирався |
|
Ф.. граф Альмавіва |
фр. абсолютизм |
||
|
|
(Бартоло) |
|
філософ. |
|
|
життєва |
|
|
||
|
|
|
|
|
|
пануюча |
|
|
|
мораль, що просто- |
|
|
|
що грунт. людина |
|
|
|
підлості, (Фігаро) |
|
|
|
наклепах, |
|
|
|
продажності, |
|
|
|
корисливості… |
|
|
|
(Базиль) |
|
|
|
БАРТОЛО— ФІГАРО |
277
Ф. ШІЛЛЕР «РОЗБІЙНИКИ»
(ХVІІ 81)
ЖАНР— соціально-психологічна драма.
|
Що не виліковують ліки, |
|
виліковує залізо; що не |
|
виліковує залізо, виліковує вогонь. |
|
Гіппократ. |
|
На тиранів! |
П |
|
Р |
|
О |
зображення хибності індивідуального протесту. |
Б |
|
Л |
засудження соціального зла. |
Е |
|
М |
проблема морального закону. |
И |
|
|
КОНФЛІКТ |
|
ЗІТКНЕННЯ ВІЛЬНОЇ ОСОБИСТОСТІ |
|
З СУСПІЛЬСТВОМ, ЯКЕ УЗАКОНИЛО |
|
НЕРІВНОПРАВНІСТЬ |
|
ЗАКЛИК |
ДО АКТИВНОГО ВТРУЧАННЯ
ВЖИТТЯ, ТАВРУЄ ЗЛОЧИН ВЕЛЬМОЖ, ПРОГОЛОШУЄ РЕСПУБЛІКАНСЬКІ ІДЕАЛИ
ВИСНОВОК
В ПРИРОДІ НЕ ІСНУЄ «БЛАГОРОДНОГО ВБИВСТВА» ЧИ
«ВИСОКОЇ ПОМСТИ»
278
ЕПІГРАФИ |
ДЖЕРЕЛА НАПИСАННЯ |
ПРОБЛЕМАТИКА |
«РОЗБІЙНИКИ»
В центрі твору — діяльність |
до характеристики |
ватаги розбійників |
тогочасної Німеччини |
|
якнайкраще підходить |
|
слово «розбійницька» |
|
|
Розбійник «за примусом долі» |
«Розбійник в душі» |
|
ставлення до брата |
К |
Ф |
|
ставлення до батька |
А |
Р |
|
ставлення до коханої |
Р |
А |
|
ставлення до простого народу |
Л |
Н |
|
та ситуації у тогочасній Німеччині |
|
Ц |
|
СОЦІАЛЬНО-ПОЛІТИЧНА ДРАМА |
279
«Фауст» — вершинний твір епохи Просвітництва
Критерії |
Втілення у творі |
Цитати |
|
розгляду |
|||
|
|
||
|
|
|
|
Проблема- |
Філософські проблеми: життя і смерть, добро і зло, |
«Ну і до чого ж я довчивсь? |
|
тика |
сутність буття, призначення людини у світі, людина |
Як дурнем був, так і лишивсь». |
|
|
і природа, людина і всесвіт, пізнання світу, кохання, |
«А серце крається в самого: |
|
|
мистецтво і його роль у суспільстві тощо |
Не можем знати ми нічого». |
|
|
|
«На всі високі духу поривання |
|
|
|
Матерія лягає тягарем». |
|
|
|
«Чому лиш дух крилатий в нас, |
|
|
|
Але тілесно ми безкрилі?» |
|
Людина |
Людина — суперечлива істота, місце боротьби доб- |
«А я — стою на роздоріжжі… |
|
|
ра і зла, вона шукає смисл буття, прагне усвідом- |
У мене в грудях дві душі живуть, |
|
|
лення свого місця в світі, духовного саморозвитку |
Між себе вкрай не схожі — і ворожі. |
|
|
|
Одна впилась жадливо в світ земний |
|
|
|
І розкошує з ним в любовній млості, |
|
|
|
А друга рветься в тузі огневій |
|
|
|
У неба рідні високості…» |
|
Світ |
Світ безмежний і різноманітний у своїх проявах, він |
«Могутнім громом сонце грає |
|
|
вабить людину своєю глибиною, непізнанною таї- |
В гучному хорі братніх сфер |
|
|
ною, нерозгаданою гармонією. Людина прагне вдо- |
І путь накреслену верстає |
|
|
сконалення світу. Світ рухливий у своїх виявах, зда- |
Од перевіку й дотепер. |
|
|
тний до розвитку |
Цих незбагненних див видіння |
|
|
|
Сповняє силою серця, |
|
|
|
І як у перший день творіння, |
|
|
|
Величні всі діла Творця». |
|
|
|
«Земля із швидкістю страшною |
|
|
|
Круг сонця кулею літа, |
|
|
|
І райське світло дня чергою |
|
|
|
Зміняє ночі темнота. |
|
|
|
Хвилює море неозоре |
|
|
|
І шумом скелі покрива, |
|
|
|
Та сфер стремління віяно-скоре |
|
|
|
І гори, й море порива». |
|
|
|
«Вийшли всі до світу ясного! |
|
|
|
Глянь-бо, глянь, народу якого |
|
|
|
Розійшлось по садах, по полях, |
|
|
|
А ріка тече розлого, |
|
|
|
Вся в веселих, рухливих човнах… |
|
|
|
А он — селян святкові зграї, |
|
|
|
Тут люди раді, як у раї, |
|
|
|
І скрізь один лунає крик: |
|
|
|
«Ось тут я справді чоловік!» |
|
Людство |
Усі люди різні. Вони недосконалі духовно, підда- |
«Лиш той життя і волі гідний, |
|
|
ються «мерзенними» інстинктам, але водночас люд- |
Хто б’ється день у день за них. |
|
|
ство має великі можливості до морального перетво- |
Нехай же вік і молоде, й старе |
|
|
рення і перетворення світу. Велич людства полягає |
Життєві блага з бою тут бере. |
|
|
у силі його Духу і здатності до Дії. Падаючи й по- |
Коли б побачив, що стою |
|
|
миляючись, людство повинно дійти до духовного |
З народом Вільним в вільному раю, |
|
|
очищення й оновлення світу |
Я міг би в захваті гукнути: |
|
|
|
Спинись, хвилино, гарна ти! |
|
|
|
Чи ж може вічність поглинути |
|
|
|
Мої діла, мої труди? |
|
|
|
Провидячи те щасне майбуття, |
|
|
|
Вкушаю я найвищу мить життя». |
|
Просвіти- |
Утвердження розуму, сили духу, творчих можливо- |
«Блаженний той, хто ще надію має |
|
тельські |
стей людини, її здатності до морального вдоскона- |
На світ зирнуть із цього моря тьми!» |
|
ідеїтвору |
лення, пізнання світу й перетворення дійсності |
«Риньмося сміло в часу прибій, |
|
|
|
В потік випадків і подій, |
|
|
|
Нехай і сміх, і плач, |
|
|
|
І щастя, й біль невдач |
|
|
|
Перехоплюються, як хвилі рік: |
|
|
|
Лиш в русі проявить себе чоловік» |
280