Финансовое бремя мсз

Мы должны быть крайне бдительны. Наблюдаются осторожные попытки «пробить» разрешения на строительство предприятий по схеме «отходы-в-энергию». Строительство этих предприятий потребует огромных расходов и станет дополнительным бременем для людей с и так невысоким достатком.

Темой, часто появлявшейся в газетных заголовках в прошлые годы, стало строительство МСЗ № 4 в Москве. Завод, который начали строить в промзоне Руднево в 1995 г., должен был обойтись, приблизительно, в 3 миллиарда рублей, что само по себе – огромная цифра. Но, на самом деле, в его строительство уже вложено не менее 11 миллиардов рублей, и оно продолжается. Уже принято решение, что за каждую тонну сжигаемых отходов правительство Москвы будет доплачивать из бюджета 1440 рублей, что составит 360 миллионов рублей в год! Это при том, что на обычное захоронение 1 тонны отходов тратится 50 рублей 50 копеек. Можно подумать, что правительству Москвы больше некуда потратить деньги.

Нужно помнить, что, если однажды сжечь отходы, их уже невозможно восстановить; они для нас навсегда утеряны. И даже энергия от сжигания не может компенсировать эту потерю.

Свалки и ямы с мусором не решают мусорной проблемы. Они угрожают здоровью людей, создают бесчисленные проблемы для населения эмоционального и физиологического характера, а также являются причиной смертельных случаев. Они загрязняют воздух, землю, воду и разрушают озоновый слой.

Мусорные свалки и сжигание неприемлемы. Они означают, что мы уже не можем использовать заново отходы, которые выкидываем или сжигаем. Каждый год миллионы тонн отходов закапываются и сжигаются по всему миру.

В настоящий момент способность природы поглощать отходы почти исчерпана.

Нам необходимо найти разумное решение мусорной проблемы. Мы не хотим, чтобы Земля превратилась в одну большую свалку. Возможно, сейчас мы еще не ощущаем последствий, но уже можем наблюдать изменения в нашем климате. Если сейчас не изменить свои привычки, станет еще хуже. Нам следует задуматься о будущем наших детей и детей наших детей.

Доктор Пол Коннет, ведущий специалист по угрозе загрязнений в результате сжигания и защитник более безопасных и приемлемых альтернатив сжиганию, говорит: «Мы не можем поддерживать культуру одноразового потребления на планете с ограниченными ресурсами».

Экологически безопасное управление отходами – это и есть решение нашей мусорной проблемы. Оно основано на принципах малых затрат, простых технологий и может быть реализовано на местах. Такая политика научит всех ответственно относиться и беречь наши ограниченные ресурсы для будущих поколений. Она научит каждого уважать окружающую среду, то есть

ВСЕ (землю, энергию, ветер, воду и себя)

Все – значит вся жизнь. Уберите любую из ее составляющих – и жизнь будет невозможна. Почему же мы разрушаем то, что дарит нам жизнь?

Багато місцевих спільнот істотно залежать від існування сміттєзвалищ, де відбувається обробка відходів. Відходи у санітарних звалищах щоденно розгрібають у тонкі шари, ущільнюють і загортають землею. Іноді у сучасних звалищах збирають газ-метан, щоб використовувати його як паливо. Хоча звалища займають багато місця, однак після заповнення і осідання їх можна поступово перетворити у парк, спортивний майданчик чи природний об’єкт.

Багато існуючих сміттєзвалищ вже переповнено. Деякі місцеві спільноти вивозять свої відходи до інших районів, іноді навіть до інших областей чи країн. Звалища не розраховані на біологічне перетворення чи розкладання відходів. У деяких старих звалищах відбувалось просочування шкідливих речовин (мастила, розчинників, пестицидів, тощо) і забруднення підземного водопостачання. Однак, сучасні звалища мають спеціальне облицювальне покриття, що допомагає уникати цих негативних явищ.

Спали його! На даний час у сміттєспалювальних заводах згорає близько 10% сміття, хоча цей відсоток зростає в багатьох частинах країни. Але, як і у випадку з закритими звалищами, існують аргументи «за» і «проти» цього методу знешкодження відходів. Сміттєспалювальні заводи зменшують обсяги сміття, але вони є дорогими у будівництві та експлуатації. Спалювання відходів також спричиняє забруднення повітря та утворення залишкової токсичної золи. Значну частину золи захоронюють у закритих звалищах або часто незаконно позбуваються. І незалежно від того, де саме її викидають, завжди існує ймовірність, що токсична зола просякатиме в грунтові води (див. с. 28).

сміттєспалювальні заводи

"за": значно зменшують об'єм сміття; заощаджують місце на закритих звалищах; можуть відновлювати енергію і ресурси; зменшують загрозу зараження від щурів, тарганів та інших сільськогосподарських шкідників.

"проти": дорогі у будівництві та експлуатації; можуть зменшувати в людей мотивацію до переробки відходів (вони вимагають значних обсягів сміття для проведення знешкодження); створюють токсичний попіл, яка може просякати у воду, якщо опиниться на закритому звалищі; люди не бажають, щоб такі заводи розташовувалися поблизу місця їх проживання; вимагають сортування сміття на відходи, що піддаються та не піддаються спалюванню.

Під час спалювання сміття втрачається теплова енергія, а навколишнє середовище засмічується продуктами згоряння.

Для учнів старших класів, які вже знайомі з хімічними елементами, можна повідомити інформацію, що заводи, які спалюють сміття, викидають у повітря в газоподібному вигляді хлористий та фтористий водень, сірчистий газ, а також тверді частки різноманітних металів: свинцю, цинку, марганцю, кобальту, кадмію, олова тощо. Встановлено, що для того, щоб значно зменшити забруднення повітря важкими металами, треба видалити зі сміття перед спаленням фракції полімерних матеріалів. Крім того разом з димовими газами у повітря потрапляють речовини, відомі як стійкі органічні забруднювачі. Ці речовини, зокрема діоксин, є найбільш токсичними та небезпечними хімічними сполуками. Стійкі органічні забруднювачі — це синтетичні речовини, які представляють різні класи хімічних сполук, але мають чотири загальні властивості: 1) високотоксичність; 2) стійкість до розкладання; 3) переносяться на великі відстані з повітрям та водою; 4) накопичуються у жирових тканинах живих істот.

Ці забруднювачі ніяк не сприяють здоров’ю як дорослих, так і дітей.

Вони викликають цілий ряд захворювань, включаючи рак, пошкодження імунної системи, порушення репродуктивної та інших функцій організму, в якому накопичуються.