Якщо кияни не сортуватимуть сміття - Київ забудують сміттєспалювальними заводами

21 сентября

Київ та околиці міста тонуть у смітті. Полігон № 5, куди щодня вивозять мотлох із столиці, на межі закриття, і треба терміново вирішувати, що з цим робити. Чиновники стверджують, що треба будувати сміттєспалювальні заводи. Екологи наголошують на тому, що потрібно впроваджувати лінії із переробки вторсировини. Проте, доки кияни у себе в квартирах не почнуть сортувати сміття хоча б у два пакети (харчові відходи та все інше), альтернативи спалюванню сміття в нас не буде.

Щомісяця за телефоном 15-51 сотні киян скаржаться на невчасне вивезення сміття із контейнерів та стихійні звалища, які “виростають” не лише в приміських лісопаркових зонах, а й у центральній частині міста поблизу будинків. Водночас уже не перший рік чиновники стурбовані тим, куди подіти увесь цей мотлох. Полігон № 5 треба закривати через кілька років, а нову ділянку під міське звалище Київська область не поспішає виділяти. У світі існують кілька шляхів поводження зі сміттям — перший, і найпростіший, вивозити його на полігони, другий — спалювати, а третій — сортувати (відбирати те, що піддається переробці, а решту або спалювати, або відправляти на ті самі звалища).

За даними Головного управління екології та природних ресурсів КМДА, 90 відсотків відходів потрапляє на смітники столиці без попереднього сортування. Хоча вже кілька років поспіль у п’яти районах столиці діє програма роздільного збору сміття. На думку керівництва міста, розв’язувати цю проблему треба в комплексі — впроваджувати принаймні двоконтейнерну систему збору твердих побутових відходів (харчові відходи та все інше, що можна переробляти), будівництво сміттєспалювального заводу і двох сортувальних підприємств поряд. Завдяки цьому навантаження на полігони, куди звозять міські відходи, зменшиться в середньому на 30—40 відсотків.

Як повідомив нещодавно заступник голови КМДА Руслан Крамаренко, до кінця нинішнього року столична влада має намір провести конкурс із визначення інвестора для будівництва сміттєспалювального заводу. На його думку, найбільш підходяще місце для будівництва такого заводу — ділянка в 5 га на Троєщині біля ТЕЦ-6. Проте мешканці Деснянського району столиці від перспективи мати такого сусіда не в захопленні.

“Коли в середині 80-х років Радянський Союз закупляв за кордоном технології для заводів із спалювання сміття, то тоді заощадили на фільтрах,— розповідає заступник директора харківського НДП “Технологія” Ніна Гребеніченко,— і відтоді в нас і повелося, що такі підприємства “чадять” і, скажімо, неприємно пахнуть. Проте в світі є багато технологій спалювання сміття, які не шкодять довкіллю. Наприклад, у Відні в центрі міста діє потужний завод, а мешканці довколишніх кварталів не відчувають жодного дискомфорту. До слова, у нас в Україні є чимало цікавих своїх розробок із спалювання та переробки сміття, проте впровадити їх у життя заважає банальний брак коштів”. (“Хрещатик” надіслав запити до фахівців та відповідальних осіб і надалі відстежуватиме на своїх шпальтах цю тему).

Зменшення обсягів термічного знешкодження побутових відходів сміттєспалювального заводу «Енергія» ПАТ «Київенерго» загрожує не лише погіршенням екологічної ситуації столиці, а й відсутністю тепла і гарячої води в 13 об'єктах, в тому числі і школі-інтернаті.

Про це повідомляє прес-служба «Київенерго».

У 2012 році завод «Енергія» був змушений зменшити обсяг термообезкодження твердих побутових відходів через незавантаженість підприємства. У минулому році завод був завантажений лише на 50-60%, хоча його потужності дозволяють переробити 235 тис. тонн в рік (що складає більше 20% відходів, що утворюються в Києві). Зрештою в 2012 році підприємство зазнало збитків у розмірі 17,2 млн. гривень.

Як повідомляють в прес-службі, причиною недозавантаження є те, що перевізники вважають за краще вивозити відходи на полігон № 5 або звалища на території Київської області, в тому числі несанкціоновані.

«Поховання відходів на полігонах на сьогоднішній день себе віджило. Шкода, що наноситься навколишньому середовищу від звалищ, попадання в грунтові води токсичного фільтрату, неприємні запахи, періодичне виникнення пожеж, вірогідність перенесення інфекцій тваринами - це основні загрози, які несуть населеним пунктам звалища, розташовані поблизу них», - впевнений директор заводу «Енергія» Сергій Крикун.

Сміттєспалювальний завод Maishima (Осака, Японія)

Завод "Енергія"

Заводу «Енергія» не вистачає сміття

Соціальні проблеми 18.03.2013 21:05

— В Україні постійно діє лише київський сміттєспалювальний завод «Енергія», хоч у 80-х їх було побудовано чотири — окрім столиці, ще у Харкові, Сімферополі, Дніпропетровську (останній запускається епізодично і з великими перебоями). Для порівняння, наприклад, у маленькій Данії ССЗ кілька десятків. Загальна кількість сміттєспалювальних заводів у Європі — 367, а в Японії — понад 600.

— Чи вистачає ваших потужностей, щоб переробити всі відходи Києва?

— На жаль, у нас звикли звалювати відходи на звалища. Причому, понад 90% із них несанкціоновані — вони оточують щільним кільцем міста (лише у столиці 28 стихійних об’єктів) і населені пункти, забираючи величезні території, які могли б використовуватися як сільгоспугіддя... І що ще гірше — нещадно забруднюючи навколишнє середовище. Адже звалища не обладнані, — продукти гниття і розпаду потрапляють у грунт і грунтові води. Температура гниття настільки висока, що часто призводить до пожеж, до того ж у повітря викидається неймовірна кількість шкідливих речовин. Словом, будь-яке сміттєзвалище — це біохімічний реактор, який безперервно працює. Саме сміттєзвалища сприяють зміні клімату Землі: газ, що виділяється, потрапляє в атмосферу, і температура повітря підвищується.

— Інакше кажучи, з двох бід сміттєспалювальні заводи — біда менша?

— Поза сумнівом. Лише в столиці «виробляється» 3000 тонн на день сміття, 1100-1200 тисяч тонн на рік. Завод спалює 500 тонн на день, відповідно, порядку 150-170 тис. тонн на рік (причому, наші потужності дозволяють ці показники подвоїти). Ще трохи везуть на «Полігон №5» у район села Великі Димитровичі (єдине офіційно дозволене і обладнане сміттєзвалище для Києва. Ну, а решта — куди прийдеться.

— Якщо звалища ще гірші, то чому, на вашу думку, сміттєспалювальні заводи так не подобаються екологам? І чому відходи везуть «на природу», а не до вас?

— Сучасні сміттєспалювальні заводи екологам дуже подобаються, а такі, як наші — на жаль, ні. Щодо несанкціонованих звалищ, то проблема в наступному: перевізники повинні самі платити за переробку сміття. Звичайно, їм набагато вигідніше отримані від комунальників кошти повністю залишити собі. Одна з причин — тарифи. Їх міськадміністрація Києва встановила понад шість років тому. Відтоді ціни на електроенергію зросли в 1,5 разу, вартість газу — в 1,8 разу, зарплата співробітників — у 3,5 разу, а тарифи на вивіз сміття залишилися колишніми. ЖКГ перераховують перевізникам (їх близько 20 по Києву) 15,6 грн. за куб. метр відходів. Водночас за утилізацію доведеться заплатити 12,6 грн. за куб. метр. Словом, витрати транспортників не окупаються. От вони й скидають сміття куди прийдеться.

— А як щодо забруднення навколишнього середовища сміттєспалювальними заводами? Що і в яких кількостях «Енергія» викидає в небо?

— Будь-який завод — це певне навантаження на навколишнє середовище. Питання в тому, як звести його до мінімуму, враховуючи сучасний рівень технологій. «Енергія» відноситься до першого-другого поколінь подібних підприємств. Для порівняння: у Європі працюють ССЗ шостого-сьомого поколінь. Зрозуміло, що у нас існують певні проблеми, які ми намагаємося вирішувати.

— Але все-таки: скільки тонн шкідливих речовин «Енергія» викидає в атмосферу?

— 4 тис. 188 тонн на рік. Це значно менше, ніж будь-яка теплова електростанція, яка працює в Україні, і менше, ніж дозволені гранично допустимі нормативи. Крім того, коли власником заводу «Енергія» стала АК «Київенерго», відразу ж почалася модернізація підприємства. Почали з найважливішого — придбання нових фільтрів для очищення димових газів від попелу та пилу. Раніше на виході цей показник становив 300мг/куб.м., тепер же — 50мг/куб.м., тобто викиди зменшилися в шість разів. (Для порівняння — в Європі нормою вважається 10— 20мг/куб.м. — Авт. ) Сума, запланована на реконструкцію, становить понад 50 мільйонів гривень. Це дуже великі гроші, тому повне закінчення робіт запланували на 2006-2007 рік.

Щоб прискорити процес модернізації, який, утім, і так нормально рухається (велике виробництво за один день не переоснастити), ми шукаємо інвесторів усередині країни. Максимум за півтора року вони «відіб’ють» вкладення, потім піде прибуток... Справа в тому, що ССЗ, спалюючи відходи, виробляють електроенергію і тепло (гаряча вода, пара). Зараз для власних потреб використовується порядку 10%, ще трохи більше 30% йде на опалення будинків та установ, розташованих за 1,5 км від заводу. Рештою ж обігріваємо небо... Хоч, як і у всьому світі, подібному підприємству цілком реально забезпечити «своєю продукцією» величезні масиви сусідніх районів або невеликі за величиною міста. Залучені таким чином кошти підуть на заходи, пов’язані з поліпшенням екології заводу.

— Ви вважаєте, що екологи, які вимагають закрити всі сміттєспалювальні заводи, не мають рації?

— Я би сказав інакше. Поки немає більш оптимального інструмента для переробки тих обсягів відходів, які щодня «виробляє» планета. І це не лише моє переконання. Згідно з Кіотським протоколом, до якого, як відомо, приєдналася й Україна, до 2015 року в Європі мають бути ліквідовані всі сміттєві звалища. Зрозуміло, що працюватимуть ССЗ, — в Україні вони будуватимуться, а старі модернізуватимуться. Найголовніше в іншому: відходи мають сортуватися біля будинків, оскільки сміття, яке вилежало добу в контейнерах або побувало в сміттєвозах, — утилізації вже, на жаль, не підлягає.