1.4. Засоби розвитку мислення

Велике значення в розвитку мислення у дітей має накопичення ними чуттєвого досвіду, розвиток зв'язного мовлення і різноманітна самостійна діяльність: гра, праця, малювання тощо. Особливе значення має спостереження за життям природи і лю­дей, слухання оповідань, бесіди про побачене і почуте, запитання і відповіді дорослих. Мислення дошкільни­ка має переважно дієвий характер. Схоже на мислення дошкільника і мислення молодшого школяра (де тільки можливо, він користується практичним аналізом: рахує палички, ґудзики і под.) [13, 150]

Школяр середніх класів уже здатен виділити дійсно суттєві ознаки предметів і явищ, встановити основний зв'язок між ними і на цьому ґрунті, виділяючи ті ж ознаки в інших явищах, зробити правильний умовивід. Розвиток мислення у дітей виявляється як у перебудові його змісту, так і в зміні всього розумового процесу.

Переходячи від оперування конкретними предметами й одиничними образами до загальних уявлень і понять, школяр засвоює і все більше удосконалює методи розумової діяльності.

Увесь процес розвитку мислення людини є перебудовою її відносин з чуттєвим пізнанням (образами), з мовою і практич­ною діяльністю. Застосування теоретичних знань у практичній роботі створює умови для розвитку мислення. Формування мис­лення можна стимулювати груповими формами інтелектуальної роботи. Було встановлено, що колективна робота допомагає чергуванню і критичному відбору творчих ідей. Одна з методик називається "брейнстормінг" (буквально "мозковий штурм").

Розвиваюче навчання спрямовує принципи, методи і прийо­ми навчання на досягнення найбільшої ефективності розвитку пізнавальних можливостей школярів: сприймання, мислення, па­м'яті, уяви тощо. Спираючись на незавершені цикли психічного розвитку дитини, розвиваюче навчання формує мислительні здібності, самостійність школярів, інтерес до навчання, а також сприяє удосконаленню різних форм навчання.

Методика розвиваючого навчання передбачає інтенсивну розумову роботу дітей шляхом організації проблемного навчан­ня, запровадження системи пізнавальних завдань, озброєння їх прийомами пізнавальної діяльності.

Для того, щоб удосконалити власне мислення, можна ско­ристатися рекомендаціями М. Бживак-Качинської, у відповід­ності з якими: мислити треба вчитися впродовж усього життя; найінтенсивніше мислення функціонує, коли ми зу­стрічаємо перешкоди у своїй діяльності; без життєвих труднощів не було б і власне мислення, не розвивалися б ані інтелект, ані характер; не можна одразу застосовувати першу ж ідею при розв'язанні складної проблеми, потрібно сформулю­вати ще й інші варіанти, розглянути усі й вибрати той, який, на ваш погляд, найдоречніший; необхідно визначити, які будуть наслідки, і лише після цього приступати до реальних дій.

Отже, розвиваюче навчання спрямовує принципи, методи і прийо­ми навчання на досягнення найбільшої ефективності розвитку пізнавальних можливостей школярів: сприймання, мислення, па­м'яті, уяви тощо. Спираючись на незавершені цикли психічного розвитку дитини, розвиваюче навчання формує мислительні здібності, самостійність школярів, інтерес до навчання, а також сприяє удосконаленню різних форм навчання.