§ 10. Спеціалізовані (нетипові) норми права

Окрім основних норм права (регулятивних, охоронних), існують так звані спеціалізовані, забезпечувальні, або похідні норми.

Спеціалізовані (нетипові) норми права -— нетипові приписи, тоб­то приписи «нестандартного» характеру, які здатні нести регулююче навантаження лише в сполученні з основною нормою.

Ознаки спеціалізованих норм права:

І. За ступенем самостійності регулювання -— є субсидіарними (допоміжними), допомагають основним нормам надати праву завершеності і повноти, беруть участь у правовому регулюванні опосередкова­но, утворюючи в сполученні з основними нормами єдиний регулятор. Не призначені для самостійного регулювання суспільних відносин.

2. За структурою — не мають тих структурних елементів, які об'єк­тивно властиві класичній моделі норми права (гіпотеза, диспозиція, санкція).

3. За характером утворення — похідні, як правило, від основних норм, деталізують, конкретизують їх.

4. За регулятивними можливостями — (а) здатні охопити регулю­ючим впливом принципово нові види суспільних відносин, що вимага­ють більш глибокої спеціалізації, конкретизації і диференціації в межах загального обсягу і меж дії основної норми; (б) можуть виступати спо­лучною ланкою між нормами різних галузей права.

5. За забезпеченістю державним примусом — їх дія не підкріплю­ється державно-примусовими засобами.

Отже, спеціалізовані норми — породження регулятивних і охорон­них норм, результат їх розвитку й удосконалення. Вони містяться в:

а) преамбулах законодавчих актів;

б) загальних частинах кримінальних кодексів, кодексів про адміні­стративні правопорушення, інших актах сфери правоохоронної діяль­ності;

в) загальних і особливих (якщо вони виділені) частинах цивільних, житлових, земельних, сімейних, цивільно-процесуальних кодексів, ко­дексів законів про працю й інших;

г) нормативно-правових актах, що вносять зміни і доповнення в нор­ми раніше прийнятих актів.

Причому спеціалізована норма може бути розташована в гіпотезі або в диспозиції норми-припису (двочленна класифікація), або одночасно в тій та іншій.

Причини створення спеціалізованих норм права:

1. Необхідність у законодавчому охопленні нових видів суспільних відносин через сформовану й перевірену на практиці систему правово­го регулювання і можливість їх охоплення в повному обсязі без будь-яких принципових протиріч із раніше прийнятими нормами (об'єктив­ний момент).

2. Переконаність законодавця в доцільності розвивати, розширю­вати чинні норми шляхом внесення до них змін і доповнень, а не роз­робляти принципово нові норми (суб'єктивний момент).

Створення спеціалізованих (допоміжних або похідних) правових норм дозволяє логічно погодити весь нормативний масив, уникнути в ньому суперечностей і прогалин.

Шляхи (стадії) розробки спеціалізованих норм можна уявищ таким чином: .

1. Ідея -*■ норма -* відношення: тут спеціалізовані норми спрщ вані на вдосконалення сформованих суспільних відносин, вже врегуль ваних основними регулятивними й охоронними правовими нормами.

2. Відношення -* ідея -* норма: тут необхідно охопити спеціг зованими нормами усталені суспільні відносини, не врегульовані реї лятивними й охоронними правовими нормами. н,

Слід зважати на те, що упорядкування тексту спеціалізованої прав вої норми неможливо без змін, доповнень гіпотези або (і) диспози основної (первинної, вихідної) норми права. У гіпотезі вказуються н: умови дії норми, а в диспозиції визначаються інші правила поведін які відрізняються від диспозиції основної правової норми.

Спеціалізовані норми відмежовуються одна від одної в залежное від цільового призначення, виконуваного в процесі правового регул" вання.

Розрізняють такі спеціалізовані норми (їх класифікацію моя збільшити):

Загально-закріпні	Установчі	Прогно­стичні	Деклара­тивні	Дефінітивні	Темпо- ральні
норми-засади	норми-принципи	норми-цілі	норми- оголошення	норми-визначення	норми строку

загальнозакршні норми, або норми-засади — нормативні првді си, які закріплюють первинні основи суспільного і державного лад в узагальненому вигляді виражають певні елементи регульованих від син, що одержують конкретизацію в інших нормах. Розвиток цього зновиду норм пов'язаний з ростом законодавчої культури, законода чих узагальнень, з «винесенням за дужки» деяких загальних момент щоб уникнути їх кількаразових повторень у тексті закону. Наприкл норми загальної частини кримінального права вказують на деякі одн кові ознаки злочину, покарання, умови звільнення від покарання та. Серед загальнозакріпних норм першість належить конституційним щ мам. Конституція України встановлює: «Україна є республікою»; «' раїна є унітарною державою». Загальнозакріпні норми нерідко збіг ся з установчими нормами.

Установчі норми, або норми-принципи — нормативні припи які формулюють незаперечні вимоги загального характеру, що налещ до усіх або більшості інститутів або норм галузі права. Наприкл норми-принципи функціонування соціально-економічного і громад ко-політичного ладу, взаємовідносини держави й особи; закріпле