§ 5. Матеріальне і процесуальне право як підсистеми права (правові спільності)

Системність права виявляється не лише у взаємодії приватного і пу­блічного права, але й через субординаційні особливості галузей, інсти­тутів і норм права. З урахуванням цих особливостей застосовується-поділ права на підсистеми (правові спільності): матеріальне і процесу­альне. Можна говорити про окремі галузі матеріального і процесуаль­ного права (див. наступні параграфи), проте матеріальне і процесуальне право не вичерпується ними. Матеріальне і процесуальне право є підсистемами (правовими спільностями права), що складаються як з галу­зей права, так і з інститутів і норм.

Матеріальне право -— сукупність правових норм, що встановлю­ють статус суб'єктів права, регулюють усі види суспільних відносин; визначають моделі правомірної і протиправної поведінки, види юридич­ної відповідальності за правопорушення і тим самим створюють предмет­ну надійність вступу людей у соціальний зв'язок (конституційне, цивіль­не, кримінальне, адміністративне, трудове, екологічне право та ін.).

Матеріальне право — найбільш численна за кількістю норм підсис­тема права (правова спільність). Його норми виражені в нормативних; приписах більшості кодексів, законів, підзаконних актів. У нормах ма­теріального права закріплюються права і обов'язки суб'єктів правовідносин у різних сферах громадського життя, правове положення державних органів і організацій, їх структура, компетенція, форми власності;; установлюються примусові заходи держави (заходи попередження припинення, відновлення), що застосовуються окрім юридичної відповідальності; визначаються діяння, що визнаються правопорушеннями,! і види відповідальності за їх вчинення і т. д. Матеріальне право склада­ють як регулятивні (регулюють різні соціальні сфери, формують правої мірну поведінку суб'єктів права), так і охоронні норми (норми кримінального права, що забезпечують дію матеріальних регулятивних норм Своїм позитивним регулюванням).

Окрім того, у підсистему матеріального права входять процедурні Норми, що виражають порядок (процедуру) реалізації матеріальних ре­гулятивних норм, їх диспозицій (наприклад, норми, що встановлюють Порядок нарахування пенсії). Процедурні норми — лише частина мате­ріального права, тоді як процесуальне право представлене процесуаль­ними нормами, які є завжди процедурними.

Процесуальне право — сукупність правових норм, що визначають Процедуру (процес) реалізації норм матеріального права в різних фор­мах правової діяльності уповноважених органів і посадових осіб (конституційно-процесуальне, цивільно-процесуальне, господарсько-про­цесуальне, адміністративно-процесуальне, кримінально-процесуальне право).

Норми процесуального права, будучи відносно самостійними, мають Тенденцію до законодавчого відокремлення (наприклад, Цивільний про­цесуальний кодекс, Кримінальний процесуальний кодекс та ін.). Проте Навіть у відособленій формі норми процесуального права знаходяться І постійному зв'язку з нормами матеріального права, оскільки створю­ють умови для їх впровадження.

Не всі процесуальні норми права мають таку форму (спосіб) систе­матизації, як процесуальний кодекс. Норми процесуального права нері­дко містяться разом з матеріальними в нормативних приписах єдиних Кодексів (Земельний кодекс, Митний кодекс та ін.).

Процесуальне право реалізує себе в такому юридичному явищі як юридичний процес.