Глава 24. Поведінка у правовій сфері: правомірна, зловживання... 285

§ б. Юридичний склад правопорушення

Склад правопорушення — система ознак правопорушення, необ­хідних і достатніх для встановлення вини і притягнення правопорушника до юридичної відповідальності.

Склад правопорушення становлять:

1) суб'єкт правопорушення — фізична або юридична особа, що вчинила правопорушення і є деліктоздатною, тобто має здатність нести юридичну відповідальність. Деліктоздатність фізичної особи визнача­ється законом з урахуванням віку і психічних можливостей контролю­вати свою поведінку волею і розумом (свідомістю). Деліктоздатність юридичної особи настає з моменту її офіційної реєстрації.

Суб'єктами кримінального, дисциплінарного, матеріального право­порушення виступають лише фізичні особи, цивільного — фізичні та юридичні особи, адміністративного — переважно фізичні особи, а в окремих випадках, встановлених законодавством, і юридичні осо­би (порушення правил пожежної безпеки, невиконання вимог щодо охорони праці, порушення законодавства про захист прав споживачів та ін.).

Юридична особа не може бути суб'єктом кримінального злочину. Ним звичайно є посадова особа підприємства, організації, установи або особа, що виконує функції керівника організації, капітана морських, річкових і повітряних суден та ін. Така особа іменується спеціальним суб'єктом правопорушення. Суб'єктом міжнародного правопорушення може бути держава;

2) об'єкт правопорушення — охоронювані нормами права сус­пільні відносини, соціальні блага, права і законні інтереси суб'єктів пра­ва, природне середовище тощо, яким при здійсненні правопорушення заподіюється шкода. їх можна поділити на дві категорії: а) загальний об 'єкт — система суспільних відносин, що ґрунтуються на загально­людських цінностях й охороняються правом (громадський порядок); б) конкретний об 'єкт — відносини, що виникають з приводу безпосе­реднього матеріального або нематеріального блага (власність, життя, здоров'я, честь, гідність);

3) суб'єктивна сторона правопорушення (вина) — сукупність ознак, що характеризують психічне ставлення особи до вчиненого нею протиправного діяння і його негативних наслідків у формі умислу і не­обережності.

Умисел поділяється на: прямий — усвідомлення особою проти-правності своєї поведінки, передбачення настання його шкідливих чи небезпечних наслідків та бажання їх настання; непрямий — усвідомлення протиправності своєї, поведінки, але байдуже ставлення до на­стання можливих негативних наслідків.

Не обережність: протиправна самовпевненість —- усвідом­лення протиправності свого діяння і легковажний розрахунок на можли­вість запобігання негативних наслідків; протиправна недбалість — усвідомлення протиправності своєї поведінки і небажання настання не­гативних наслідків, що внаслідок професіоналізму і посадового поло­ження можна і треба було передбачити.

Факультативними елементами суб'єктивної сторони правопорушення є його мотив і мета.

Мотив (убивство з корисливих і хуліганських мотивів) і м е т а (убивство з метою приховання іншого злочину) враховуються при ква­ліфікації правопорушення, при визначенні міри покарання у разі, якщо цього прямо вимагає норма права;

4) об'єктивна сторона правопорушення — сукупність ознак, що характеризують зовнішню сторону правопорушення: наявність проти­правного діяння (дії чи бездіяльності) суб'єкта права; результат діяння, його суспільно небезпечні або шкідливі наслідки; причинно-наслідко-вий зв 'язок між діянням і шкідливим результатом. Факультативними елементами є спосіб і обставини вчинення правопорушення, місце і час тощо, які враховуються при кваліфікації діяння у випадках, передбаче­них нормою права.