- •Глава 2
- •§ 1. Виникнення загальної теорії права і держави (загальнотеоретичної юриспруденції")
- •§ 2. Предмет і ознаки теорії права і держави
- •§ 3. Функції теорії права і держави
- •Глава 2. Загальна теорія держави і права як фундаментальна наука 25
- •§ 4 Методи теорії права і держави
- •§ 5. Поняттєво-категоріальний апарат і концепції теорії права і держави
- •§ 6. Місце теорії права і держави в системі гуманітарних знань
- •§ 7. Місце теорії права і держави в системі юриспруденції
- •§ 1. Первісне і похідне виникнення держав. Державність
- •§ 2. Основні теорії походження держави
- •§ 3. Закономірності та випадковості походження держави
- •§ 4. Публічна влада в первісному суспільстві
- •Глава 3. Походження держави
- •§ 5. Ознаки держави, що відрізняють її від публічної влади первіснообщинного ладу
- •§ 6. Особливості виникнення держави в різних народів світу
- •Глава 4 державна влада і держава
- •§ 1. Соціальна влада та її види
- •§ 2. Співвідношення політичної і державної влади, державної влади і держави
- •§ 3. Поняття і ознаки державної влади
- •§4. Поняття і ознаки держави
- •§ 5. Сутність держави
- •§ 6. Суверенітет держави
- •§ 8. Суверенітет нації і його співвідношення
- •§ 9. Функції держави
- •§10. Форми здійснення функцій держави ; (правові форми діяльності держави
- •§11. Методи здійснення функцій держави
- •§ 12. Типологія держав: формаційний і цивілізаційний підходи
- •§ 13. Деякі наукові концепції сучасної держави: перехідної державності, держави «загального благоденства», «конвергенції», «глобалізації»
- •Глава 5 громадянське суспільство і держава. Держава і політична система суспільства
- •§ 1. Поняття і структура громадянського суспільства
- •§ 2. Загальні етапи становлення громадянського суспільства
- •§ 3. Співвідношення громадянського суспільства і держави
- •§ 4. Роль держави у розвитку громадянського суспільства
- •§ 6. Громадські об'єднання і політичні партії в політичній системі суспільства
- •§ 7. Взаємодія держави і громадських об'єднань
- •§ 8. Взаємодія держави і комерційних об'єднань
- •§ 9. Відносна самостійність держави
- •Глава 6 форма держави
- •§ 1. Поняття форми держави і її структура
- •§ 2. Форми державного правління
- •§ 3. Форми державного устрою. Унітарна держава та її види
- •§ 4. Регіональна (регіоналістська) держава як форма державного устрою
- •§ 5. Федерація як форма державного устрою: поняття, ознаки, види
- •§ 6. Еволюція форм правління в незалежній Україні та її сучасна форма державного устрою
- •§ 7. Конфедерація як тимчасова форма об'єднання держав
- •§ 8. Співдружність як особлива форма об'єднання сучасних держав
- •§ 9. Співтовариство як особлива форма об'єднання сучасних держав
- •§ 10. Форми державно-правового і державного (політичного) режиму
- •Теорія права
- •Глава 11 загальне вчення про право
- •§ 1. Термін «право». Право природне і позитивне. Право соціальне і юридичне (об'єктивне і суб'єктивне)
- •§ 2. Походження права
- •§ 3. Загальні закономірності виникнення права
- •§ 4. Ознаки, що відрізняють норми права від норм поведінки в первісному суспільстві
- •§ 5. Етнокультурний зміст права
- •§ 6. Основні юридичні джерела формування права і у різних народів світу
- •§ 7. Сучасні концепції праворозуміння
- •§ 8. Поняття і ознаки права
- •§ 9. Сутність права. Властивості права
- •§ 10. Принципи права: поняття і призначення. Співвідношення принципів права і норм права
- •§ 11. Класифікація принципів права
- •§ 12. Функції права
- •§ 13. Цінність права
- •§ 14. Співвідношення права і держави
- •§15. Співвідношення права і закону. Правовий закон
- •§16. Співвідношення національного і міжнародного права. Способи реалізації норм міжнародного права в національному праві
- •§17. Право, економіка, політика: їх взаємозв'язок і взаємовплив
- •§ 18. Наступність у праві. Правова аккультурація
- •Глава 14 система права
- •§ 1. Система права: поняття, ознаки, структура
- •§ 2. Предмет і метод правового регулювання як підстава формування галузей права
- •§ 3. Правовий режим галузі права
- •§ 4. Публічне і приватне право як підсистеми права (правові спільності)
- •§ 5. Матеріальне і процесуальне право як підсистеми права (правові спільності)
- •§ 6. Поняття галузі права. Класифікація галузей права
- •§ 7. Види галузей матеріального права
- •§ 8. Види галузей процесуального права
- •§ 9. Інститути права: галузеві і міжгалузеві. Підгалузі права
- •Глава 16 норми права в системі соціальних норм
- •§ 1. Соціальні норми та їх види
- •2. Технічні та техніко-юридичні норми
- •Глава 16. Норми права в системі соціальних норм__385
- •Глава 16. Норми права в системі соціальних норм
- •§ 3. Норми моралі і норми права
- •§ 5. Сучасні правові звичаї* Правові традиції
- •Глава 16. Норми права в системі соціальних норм
- •§ 6. Корпоративні норми і норми права
- •Глава 16. Норми права в системі соціальних норм
- •Глава 16. Норми права в системі соціальних норм
- •§ 8. Види норм права
- •Глава 16. Норми права в системі соціальних норм
- •§ 9. Матеріальні, процесуальні і матеріально-процедурні норми
- •§ 10. Спеціалізовані (нетипові) норми права
- •Глава 16. 'Норми права в системі соціальних норм
- •§ 12. Колізійні норми: поняття і види. Колізійне право
- •§ 14. Норма-припис
- •§15. Структурні елементи норми права за ступенем визначеності і складу
- •§ 16. Співвідношення норми права і статті нормативно-правового акта. Способи (прийоми) викладення норм права в статтях нормативно-правових актів
- •Глава 17
- •Глава 17, Утворення права. Правотворчість. Джерела..._ 423
- •§ 2. Принципи правотворчості
- •§ 3. Функції правотворчості
- •§ 4. Правотворчий процес. Нормопроектування як стадія правотворчого процесу
- •Глава 17. Утворення права. Правотворчість. Джерела.
- •III. Стадія прийняття проекту нормативно-правового акта:
- •Глава 17. Утворення права. Правотворчість. Джерела... _431
- •§ 5. Види і форми правотворчості держави
- •Глава 17. Утворення права. Правотворчість. Джерела...
- •§ 6. Делегована правотворчість і делегована законотворчість
- •§ 7. Види правотворчості громадянського суспільства
- •2. Шдзаконне нормотворення суб'єктів громадянського суспільства:
- •§ 8. Судова правотворчість
- •§ 9. Джерело і форма права. Поняття та види джерел (форм) права
- •Глава 20
- •Глава 20. Правовідносини. Юридичний факт_233
- •§ 2. Структура правовідносин
- •§ 3. Передумови виникнення правовідносин. Взаємозв'язок норм права і правовідносин
- •§ 4. Суб'єктивне право і юридичний обов'язок як основний зміст правовідносин
- •§ 5. Структура суб'єктивного права і юридичного обов'язку
- •Глава 20. Правовідносини. Юридичний факт
- •§ 6. Законний інтерес, його співвідношення з суб'єктивним правом і юридичним обов'язком
- •Глава 20. Правовідносини. Юридичний факт
- •§ 7. Правосуб'єктність особи як передумова правовідносин
- •§ 8. Суб'єкти правовідносин
- •1) Індивідуальні суб'єкти (фізичні особи):
- •2) Колективні суб'єкти (юридичні особи):
- •§ 9. Правосуб'єктність фізичної особи як суб'єкта (учасника) правовідносин
- •§ 10. Поняття юридичної особи як суб'єкта (учасника) правовідносин
- •1. Статусоутворюючі
- •2. Ознаки, похідні від статусу
- •5 Свідоцтво про державну реєстрацію — документ установленого зразка, що засвідчує факт внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію юридичної або фізичної особи.
- •6 Ідентифікаційний код є єдиним для всього простору держави і зберігається протягом усього періоду існування організації.
- •Глава 20. Правовідносини. Юридичний факт
- •Глава 20. Правовідносини. Юридичний факт
- •§ 11. Правосуб'єктність (правоздатність і дієздатність)
- •§ 12. Компетенція державного органу як вираз його спеціальноїправосуб'єктності
- •Глава 20. Правовідносини. Юридичний факт__ 529
- •Глава 20. Правовідносини. Юридичний факт
- •§ 13. Держава як суб'єкт правовідносин
- •Глава 20. Правовідносини. Юридичний факт__ 533
- •§ 14. Об'єкти правовідносин
- •§ 15. Види правовідносин
- •Глава 20. Правовідносини. Юридичний факт
- •Глава 20. Правовідносини. Юридичний факт__263
- •Глава 20. Правовідносини. Юридичний факт
- •Глава 20. Правовідносини. Юридичний факт
- •§17. Фактичний (юридичний) склад
- •Глава 20. Правовідносини. Юридичний факт
- •§ 18. Правові презумпції
- •Глава 20. Правовідносини. Юридичний факт
- •§ 19. Правові преюдиції, аксіоми, фікції
- •15 Неприпустимими є протиправні фікції: фіктивне підприємництво, фіктивний контракт, фіктивний шлюб, фіктивне усиновлення. Вони — показники зловживання суб'єктивним правом.
- •Глава 20. Правовідносини. Юридичний факт ______547
- •§ 20. Правовідносини, що виникають при виконанні обов'язків органами внутрішніх справ та їх працівників
- •Глава 20. Правовідносини. Юридичний факт
- •Глава 24
- •Глава 24. Поведінка у правовій сфері: правомірна, зловживання... 276
- •§ 2. Правомірна поведінка, її ознаки, мотиви та види
- •§ 3. Зловживання правом
- •§ 4. Об'єктивно протиправне діяння
- •Глава 24. Поведінка у правовій сфері: правомірна, зловживання... 281
- •Глава 24. Поведінка у правовій сфері: правомірна, зловживання... 283
- •Глава 24. Поведінка у правовій сфері: правомірна, зловживання... 285
- •§ 7. Причини правопорушень. Правопорушність
- •Глава 24. Поведінка у правовій сфері: правомірна, зловживання... 287
- •Глава 25
- •§ 2. Принципи юридичної відповідальності
- •§ 3. Мета і функції юридичної відповідальності
- •§ 4. Види юридично)' відповідальності
- •2 Репарація — лат. Герагагіо — відновлення.
- •Глава 25. Юридична
- •Глава 25. Юридична відповідальність
- •§ 5. Підстави для притягнення до юридичної відповідальності. Підстави, що виключають юридичну відповідальність. Підстави звільнення від юридичної відповідальності
- •Глава 25. Юридична відповідальність
- •2) Примусові заходи, що забезпечують можливість настання юридичної відповідальності.
- •Глава 25. Юридична відповідальність
- •§ 7. Правопорушення і юридична відповідальність працівника органів внутрішніх справ
- •Глава 25. Юридична відповідальність
Глава 2
ЗАГАЛЬНА ТЕОРІЯ ПРАВА І ДЕРЖАВИ ЯК ФУНДАМЕНТАЛЬНА НАУКА
§ 1. Виникнення загальної теорії права і держави (загальнотеоретичної юриспруденції")
Слово «теорія» грецького походження і в перекладі означає «розглядаю», «досліджую». Його появі передував поступовий процес поділу юриспруденції. Спочатку виникли галузеві дисципліни. Чим більше поглиблювалася її диференціація, тим сильнішою була потреба в зустрічному процесі — об'єднанні знань. Інтеграція знань передбачає заглиблення думки в природу явищ, а диференціація — її збагачення. Потреби суспільної практики викликали необхідність концентрації уваги безпосередньо на закономірностях правової дійсності, що і стало предметом вивчення теорії права і держави.
Назва і зміст теорії права і держави визрівали сторіччями. У роботах мислителів країн Стародавнього Сходу, Греції й особливо Риму був покладений початок розвитку теоретичних уявлень про державу і право: закон розглядався як мірило справедливості, а правителі мали погоджувати з ним своє правління. Саме римські юристи розробили ряд загальнотеоретичних термінів, понять, конструкцій і принципів, що використовуються і дотепер. Вчення класиків римської юриспруденції (Гай, Модестин, Павел, Папініан, Ульпіан) сприймалося на рівні закону.
Теоретичні категорії про державу і право епохи середньовіччя, хоч і забарвлені в релігійні тони, проте не застигли у своєму розвитку, про що свідчать концепції про елементи державної влади і види законів, запропоновані Хомою Аквінським.
Епоха Відродження зумовила виникнення нових підходів до пояснення проблем права і держави, що знайшли відбиття в роботах прихильників теорії природного права в XVII—XVIII століттях, які концептуально обгрунтували першість права перед державою (І. Кант), право людини на «життя, свободу і прагнення до щастя» (Т. Джефферсон), відповідність законів природному праву і суспільному договору (Я. Ко-зельський).
У Західній Європі, Росії, Україні теорія права і держави складається в XVIII—XIX століттях на підставі таких наук і навчальних дисциплін, як енциклопедія права і філософія права. Філософія права базується на теорії природного права. Першими авторами, що впроваджують термін «філософія права» у науковий обіг, були Г. Гуго (1798), Г. Гегель (1820). Певний поштовх до оформлення філософії права як внутрішньопогодженої єдиної узагальнюючої науки про право був даний Ф. Шеллінгом (1803).
Енциклопедія права як навчальна дисципліна виникла в Росії й Україні ще в XVII столітті. Одним з перших її підручників була «Универсальная :.энциклопедия права» Г. Гунніуса (1675 p.).
Після прийняття Загального статуту 1835 р. в університетах Росії (у тому числі й України) було введено курс «Энциклопедия законоведения и российских государственных законов». Це вимагало написання навчальної літератури: Так з'явилися книги К. А. Неволіна «Энциклопедия законоведения» (т. І— 2 — К., 1839—1840), Н. К. Ренненкампфа «Очерки юридической энциклопедии » (К., 1868), Є. Трубецького «Лекции по энциклопедии права» (М., 1907) та ін. Спочатку енциклопедія права не мала чітко окресленого предмета і стрункої єдиної системи. Вона містила перелік і огляд усіх юридичних наук як початкових знань про право, різні його галузі і методи вивчення. Неоднаково вирішувалося питання про статус енциклопедії права. Одні вчені розглядали її як самостійну юридичну науку зі своїм предметом і методом, інші — лише як навчальну дисципліну. Поступово, не без впливу філософії права, вона почала скорочувати огляд різних частин позитивного права і зосереджуватися на, аналізі основних понять про право. В результаті вона стала тлумачитись як загальне вчення про право, яке охоплювало весь зміст правознавства, включаючи і державознавство, у єдності і системі, у його основних і загальних засадах. Такий підхід виходив за межі звичайного розуміння енциклопедії як конспективного викладу окремих правових наук. Наука і навчальний курс одержали назву «теорія права і держави».
«Теорія права» є німецьким поняттям, уживаним у континентально-європейському правовому регіоні. Воно введено А. Меркелем у 70-х pp. XIX ст. в значенні чинної системи правових норм, а не ідеальних першооснов права — останні слугували фундаментом філософії права. Поняті тя «теорія права» не притаманне англо-американській правовій думці, яка оперує поняттям «юриспруденція»1. Прихильники позитивістської
1 У Канаді юриспруденція кваліфікується як «наука про право, що досліджує принципи позитивного і реально існуючого права, а також правові відносини». До основних завдань юриспруденції віднесено: пізнання принципів, що є підставою виникнення і реалізації норм права; їх класифікація і субординація; виділення найістотніших серёд них та ін. — Див.: Canadian Law Dictionary. — Toronto. — 1983. — Vol. 4. — P. 85. У Японії теорії права XIX — початку XX ст. (так званої аналітичної юриспруденції: П. Лабанд, К. Бергбом - Німеччина; Д. Остин — Англія) зосередилися на аналізі чинного права, на конкретних приписах і формах, дали узагальнення правового матеріалу, отриманого окремими галузями права (кримінального, цивільного, кримінально-процесуального, цивільно-процесуального); виробили ряд понять (об'єктивне право, суб'єктивні права, застосування права fa ін.).
• Теорія права і Держави поєднала найкраще з енциклопедії права і філософії права, а також загальне вчення про Право з вченням про державу. Однією з таких праць у Росії є курс лекцій з теорії права і держави Г. Коркунова (М., 1908). Певний внесок у розвиток теорії права і держави вкіс український і російський учений Б. Кйстяківський («Очерки по методологии социальных наук и общей теории права» — М., 1916).
Наука теорії права і держави активно розвинулася в XX ст. і визначила структуру, зміст і обсяг її викладання як навчальної дисципліни; На початку XX ст. до назви предмета стали додавати слово «загальна», щоб підкреслити відмінність її від загальної частини інших наук: державного (конституційного), адміністративного, кримінального права та ін. У вивченні «загальної юриспруденції» (теорії права) відбувся перехід від порівняльного аналізу змісту правових норм і понять до дослідження структури, функцій правових норм і правових систем. Фахівці в галузі теорії права в Західній Європі Г. Кельзен і Л. Дюгі засновують «Міжнародний журнал теорії права» (1926—1938 pp.). Тематика публікацій присвячена проблемам, що є загальними для різноманітних правових систем: природа права, співвідношення права і, держави, права і суспільства, фундаментальні поняття і методи теорії права. Теорія права і держави стає фундаментальною юридичною наукою.
В СРСР вона трактувалася як марксистсько-ленінська наука. Вже в першому офіційному радянському підручнику проблеми права і держави розглядалися з матеріалістично-класових позицій2.
У розвитку теорії права і держави в континентальній Європі настав період, пов'язаний з відродженням після Другої світової війни філософії права, зверненої не до досвіду, а до ідеї. В СРСР такої перерви у формуванні теорії права і держави не відбулося. Вона, як і раніше називалася марксистсько-ленінською і викладалася з позицій, близьких до теорії юридичного позитивізму. Розвиток її понятійного апарату здійснювався ученими всіх республік СРСР. Свій вклад внесли — у Росії: М. Г. Александров, С. С. Алексеев, А. М. Васильєв, А-1. Денисов, В. П. Казимірчук, М. С. Строї ович, Р. О. Халфіна, А. Ф. Шебанов та ін.; в Україні: М. I. Козюбра, В. В. Копейчиков, Є. В. Назаренко, П. Є. Недбайло, М. Ф. Орзіх, П. М. Рабинович, О. В. Сурілов, М. В. Цвік та ін. Після розпаду в 1991 р. СРСР багато з названих українських вчених продовжили активну наукову діяльність, перейшовши на нові методологічні позиції.
Поширення ідей філософії права не пройшло безслідно для науки теорії права і держави; Наприкінці XX і в першому десятилітті XXI ст. її відродження відбувається на базі формування нових галузей науки (інформатики, кібернетики, деонтичної логіки; соціології права та ін.) в умовах методологічного та ідеологічного різноманіття.
Нині теорія права і держави (у континентальній Європі, включаючи країни СНД) є міждисциплінарною наукою. Вона використовує досягнення як галузевих юридичних наук, так і інших суспільних наук та виконує інтегруючу функцію: по-перше, забезпечує взаємодію різноманітних наук у дослідженні права; по-друге, поєднує результати їх досліджень з елементами філософії права.