§ 9. Співтовариство як особлива форма об'єднання сучасних держав

Співтовариство слід відрізняти від співдружності. Регіональними міждержавними співтовариствами на європейському континенті є ЄС і РЕ.

Співтовариство — союз суверенних держав, що об'єдналися на підставі міждержавного договору для посилення інтеграційних зв'язків держав, що входять до нього, і еволюції у бік конфедеративного об'єд­нання.

Європейський союз (EU, European Union) — європейське співто­вариство держав: засноване в 1993 р. відповідно до Маастрихтського договору 1992 р. на базі трьох європейських співтовариств: Європей­ського економічного співтовариства (ЄЕС), Європейського об'єднання вугілля і сталі (ЕОВС) та Європейського співтовариства з атомної енер­гії (Євратом). Спочатку до ЄС входило 12 країн: Бельгія, Великобрита­нія, ФРН, Греція, Данія, Ірландія, Іспанія, Італія, Люксембург, Нідерлан­ди, Португалія і Франція. У 1995 р. до ЄС вступили Австрія, Фінляндія, Швеція. Недавно його склад поповнився за рахунок членства Польщі, Угорщини, Словаччини, Чехії, країн Прибалтики.

Договір про розвиток єдиної Європи (так звана «Європа без кордо­нів») передбачає створення політичного, економічного, валютного сою­зу, закінчення формування єдиного внутрішнього ринку — усунення всіх перешкод на шляху до вільного пересування товарів, послуг, ка­піталів і людей. Країни ЄС зобов'язалися проводити спільний курс у сфері зовнішньої політики і безпеки, основних напрямків внутрішньої економічної політики, координувати політику з питань охорони довкіл­ля, боротьби зі злочинністю, у тому числі з наркобізнесом та ін.

У ЄС є єдина (функціональна) територія, на яку поширюється юрис­дикція його органів влади; населення, що має єдине громадянство, рівні права і обов'язки; органи публічної влади, акти яких мають пріо­ритет перед актами державних органів членів Союзу; своя система пра­ва, правопорядок, судова система.

Проте ЄС не підпадає під модель конфедерації, оскільки його інфра­структура в основному створювалася в сфері економічній і соціальній, тобто для вирішення внутрішніх проблем, а не зовнішніх. ЄС не є і фе­деративною державою. У федерації органи влади федерального рівня не мають права реалізувати повноваження, закріплені в конституціях (як правило) за органами влади суб'єкта федерації, і навпаки. У ЄС керівні органи вправі самостійно приймати рішення про взяття на себе реалі­зації повноважень органів держав-членів (принцип субсидіарності), якщо акти останніх неефективно регулюють відповідну сферу суспіль­них відносин. Європейський союз має визначену правосуб'єктність, але далеко не повну: він не має повноважень укладати міжнародні договори від власного імені. У 1998 р. навіть його представницький інститут — Європарламент висловився проти визнання міжнародної правосуб'єк-тності ЄЄ. Щоправда, останнім часом більшість держав-членів ЄЄ схи­ляється до визнання за ним такого права, що знайшло відображення в Договорі про Конституцію ЄС.

Таким чином, ЄС — унікальне єдине міждержавне утворення, що формує власну правову систему при збереженні суверенітету держав, що входять до нього, та своєрідності їх правових систем.

Рада Європи — європейське співтовариство держав, створене піс­ля Другої світової війни (Статут підписаний і ратифікований у 1949 p.). РЄ має за мету забезпечення найтісніших зв'язків між державами-чле­нами для захисту і реалізації демократичних принципів, сприяння пере­творенню Європи в демократичний і безпечний простір, захист прав людини, розвиток і утвердження правосвідомості для формування євро­пейської культурної ідентичності. До РЄ входять 48 держав (Україна прийнята в 1995 p.).

Співтовариства створюються також для вирівнювання економічного і науково-технічного потенціалу держав, що входять до їх складу, об'єд­нання їх зусиль для досягнення глобальних цілей (НАТО, ООН та ін.). Співтовариства можуть мати свій бюджет, наддержавні органи. Так, НАТО (абревіатура від North Atlantic Treaty Organization — Організація Північноатлантичного договору) є наддержавним військово-політичним об'єднанням країн Західної Європи, Центральної Європи і Північної Аме­рики. Вищий орган НАТО — Північноатлантична Рада, що не менше раз на тиждень проводить комплексні консультації з усіх питань колек­тивної безпеки. Цьому органу підлеглі інші (Комітет оборонного плану­вання, Група ядерного планування, Генеральний секретар НАТО, Рада Євроатлантичного партнерства та ін.).