§ 3. Поняття і ознаки державної влади

Державна влада — спосіб управління суспільством, що виража­ється в публічно-політичних, вольових відносинах керівництва (пану­вання) — сприйняття (підпорядкування), котрі складаються між дер­жавним апаратом і об'єктами політичного владарювання на основі правових норм, при використанні, у разі потреби, державного примусу. Ознаки (риси) державної влади:

1) публічна влада — виступає від імені всього суспільства (народу), має «публічну» основу своєї діяльності — казенне майно, власні дохо­ди, податки;

2) апаратна влада — концентрується в апараті, системі органів дер­жави і здійснюється через них;

3) верховна влада — юридично уособлює загальнообов'язкову волю всього суспільства, має у своєму розпорядженні монопольне право видавати закони і спиратися на апарат примусу як на один із засобів додержання законів та інших правових актів;

4) універсальна влада — поширює владні рішення на все суспільс­тво: вони є загальнообов'язковими для всіх колективних та індивідуа­льних суб'єктів;

5) суверенна влада — відділена від інших видів влади усередині країни — від партійної, церковної та інших, від влади інших держав. Вона незалежна від них і займає винятково монопольне становище в сфері державних справ;

6) легітимна влада — юридично (конституційно) обґрунтована і ви­знана народом країни, а також світовим співтовариством. Наприклад, представницькі органи здобувають легітимність у результаті проведення Останнім часом намітилася тенденція до заміни терміна «влада» термінами, що виражають управлінські засади. Проте було б невірним применшувати значення цього терміна, оскільки через «владу» щонайкраще розкривається сутність управління.

виборів, передбачених і регламентованих законом. Легітимність влади означає визнання її правового характеру.

Нелегітимна влада вважається узурпаторською. Узурпація є порушен­ням правових процедур при проведенні виборів, чи їх фальсифікація. Зловживання легітимною владою, тобто використання її в протизакон­них цілях щодо суспільства і держави, перевищення владних повнова­жень вважається також узурпацією влади. У Конституції України запи­сано: «Ніхто не може узурпувати державну владу»;

7) легалізована влада — узаконена у своїй діяльності, в тому числі у використанні сили в межах держави (наявність спеціально ство­рених органів для утримання влади і проведення її рішень у життя). Легальність — це юридичне вираження легітимності: здатність не тільки втілюватися в нормах права, але функціонувати в межах закону. Легі­тимна влада завжди вимагає легалізації, але не всяка легалізована вла­да легітимна. Діяльність легалізованої влади спрямована на стабілізацію суспільства. Нелегальна влада (наприклад, мафіозна, злочинна) діє поза межами закону, вносить беззаконня і безладдя у суспільство.

Змістом державної влади є сукупність повноважень, якими вона наділена за законом. Обсяг владних повноважень і відповідальності стосовно предмета відання (завдань і функцій) є її компетенція.

У різних суспільствах і державах характер влади різний: в одних «керівництво» з боку держави означає пряме насильство, в інших — схований примус, у третіх -— організацію і переконання. Має місце і по­єднання різних засобів здійснення державної волі.

Панування, систематичне насильство, примус — характерні для вла­ди недемократичної.

Переконання, авторитет, служіння суспільству, додержання загаль­нолюдських цінностей, використання примусу винятково з метою захи­сту свободи і основних прав людини — влада демократична. На від­міну від ранніх експлуататорських держав, де об'єкт владарювання був безправний і зобов'язаний беззаперечно підкорятися суб'єкту владарю­вання, у сучасних демократичних державах якості об'єкта політичного володарювання визначаються насамперед його політичною і правовою культурою.

Будь-яка державна діяльність вимагає керівництва, керівництво — влади, а будь-яка влада — легітимності.