Глава 4 державна влада і держава

§ 1. Соціальна влада та її види

Влада — здатність (властивість) індивіда або колективу впливати на свободу,;поведінку і діяльність людей у власних інтересах чи інтересах інших осіб за допомогою різних засобів, у тому числі примусу. -^;: Влада присутня (хоч і в схованій формі) скрізь, де є стійкі об'єднан­ня людей: у сім'ї; у виробничих «колективах у державі, тобто там, де існують реальні можливості і здатність впливати на поведінку людей, використовуючи будь-які :засоби. Динаміка розвитку-будь-якої органі­зованої спільності людей становить боротьбу між-владою" і хаосом. Суспільство об'єктивно має потребу у владі. Вона протистоїть"анархії, перешкоджає руйнівним діям;: небезпечним для всього соціального організму.

Соціальна влада — спосіб управління суспільством, що виража­ється в системі публічно-вольових відносин між людьми з приводу ор­ганізації їх спільної діяльності, вироблення загального для них інтересу та цілей, які досягаються за допомогою різних засобів і методів, вклю­чаючи примус (психічний, фізичний, юридичний).

Соціальна влада є публічною, бо її відносини складаються у відкри­тому суспільному колективі.

Ознаки соціальної влади:

1) є властивістю (атрибутом) суспільства, способом його управ­ління, виконанням загальних управлінських завдань. Суспільство по­стійно має потребу в управлінні, асоціальне управління вимагає влади і стає можливим завдяки владі. Коли говоримо «влада», підкреслює­мо примусовий, силовий компонент даного явища. Коли вживаємо термін «управління», відзначаємо функціональне призначення владно­го впливу;

2) складається природно-історичним шляхом, починаючи з пер­вісного суспільства; народжується в процесі відносин між людьми з приводу якогось соціального блага, тобто в ході суб'єктно-об'єктних відносин, де суб'єкт владарювання виступає як керуючий і правлячий, а підвладний слугує об'єктом керування і управління;

3) здійснюється у вигляді владовідносин (публічно-вольових віносин), тобто-системи двосторонніх взаємозв'язків, в якій одна сторо­на є владною (керуючою, правлячою), друга — підвладна, підкоряється першій-У відповідності з її вимогами. Інакше - це владовідносини між суб^’єктами, відносини керівництва(управління) сприйняття (підпорядкування);

4) виробляє загальні, для суспільства інтерес та цілі — сенс ке­рування с виявляється у запропонуванні носієм влади виро­бити загальний, інтерес діяльності, а сенс управління — дати владний імпульс підвладним досягати визначе­них цілей, організувати сприйняття ними цього імпульсу, усвідомити і під­корити-йому свою волю: Виключена можливість осіб з деформованими свідомістю і волею виступати як суб'єкти владовідносин;

5) передбачає верховенство, монопольне право владного суб'єк­та приймати рішення («авторитетні рішення» як засоби владарювання), обов'язкові і значимі для підвладного суб'єкта, і здатність забезпечувати виконання прийнятих Зобов'язань, контролювати підвладного суб'єкта;

6) здійсиює владарювання за допомогою різних методів, включа­ючи пр'йм'ус! (психічний, фізичний, юридичний), який застосовується окрім таких метбцїв, як переконання, заохочення, авторитет, співробітництво, координація и узгодження. Саме примус (сила) визначає положення носія влади як правлячого! Сила і насильство — різні поняття. Насильство"— це впдив на суб'єкта всупереч його волі за допомогою-фізичного примусу". Примус не обов'язково передбачає, насильство, проте означав, вольову залежність підвладного від суб'єкта-владарю­вання і діяльності усупереч своїм власним інтересам;

7) потребує свідомої добровільної готовності підкорятися з боку більшості підвладних. Відсутність підпорядкування означає відсутність у такому відношенні влади, не визнання населенням її легітимності. Структура влади:, суб’єкт, об'єкт, зміст, способи і методи здійснення (владарювання). Суб'єкт владарювання повинен мати такі якості: а) волю до влади, тобто бажання панувати (управляти); б) компетент­ність тобто здатність здійснювати обсяг повноважень (прав, обов'яз­ків), а також готовність брати на себе пов'язану з цим відповідальність. Не завжди підвладний суб'єкт (об'єкт владарювання) готовий підпорядкуватися. Це залежить від ряду факторів: 1) його, власних психологічних якостей;

2) розумності (законності) пропонованих до нього вимог з боку суб'єкта владарювання ситуації і засобів впливу, якими володіє ке­руючий, правлячий, суб'єкт;

4) наявність (чи відсутність) авторитету у суб'єкта владарювання. Основні види соціальної влади: політична, державна. Державна влада є особливим різновидом соціальної влади. Якщо в первісному суспільстві соціальна влада має публічний (суспільний) характер, то в класово-організованому — політичний. Поза державою певну пуб­лічну, політичну владу мають міжнародні і регіонально-континентальні співдружності і співтовариства.