4.1. Поняття заробітної плати і порядок оплати праці працівників бюджетних установ

Законодавство про оплату праці ґрунтується на Конституції України і складається з Кодексу законів про працю України, Зако­ну України «Про оплату праці». Закону України «Про колективні до­говори і угоди» та інших актів законодавства України.

Заробітна плата відповідно до закону України «Про оплату праці» №108/95-ВР від 24.03.1995 р. (зі змінами та доповнення­ми) - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу. Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності бюджетної установи.

Основна заробітна плата - винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, об­слуговування, посадові обов'язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців.

Додаткова заробітна плата це - винагорода за працю по­над установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій.

Інші заохочувальні та компенсаційні виплати, до яких на­лежать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені за­значеними актами норми.

Мінімальна заробітна плата - це законодавчо встановлений розмір заробітної плати за просту, некваліфіковану працю, ниж­че якого не може провадитися оплата за виконану працівником місячну, а також погодинну норму праці (обсяг робіт). До мінімальної заробітної плати не включаються доплати, надбавки, заохочувальні та компенсаційні виплати. Мінімальна заробітна плата є державною соціальною гарантією, обов'язковою на всій території України для підприємств усіх форм власності і господа­рювання та фізичних осіб, які використовують працю найманих працівників.

Основою організації оплати праці є тарифна система, яка включає: тарифні сітки, тарифні ставки, схеми посадових окладів і тарифно-кваліфікаційні характеристики (довідники). Тарифна система оплати праці використовується для розподілу робіт за­лежно від їх складності, а працівників - залежно від їх кваліфікації та за розрядами тарифної сітки. Вона є основою формування та диференціації розмірів заробітної плати.

Тарифна сітка (схема посадовий окладів) формується на осно­ві: тарифної ставки робітника першого розряду, яка встановлю­ється у розмірі, що перевищує законодавчо встановлений розмір мінімальної заробітної плати; міжкваліфікаційних (міжпосадових) співвідношень розмірів тарифних ставок (посадових окладів). Тарифно-кваліфікаційні характеристики (довідники) розробляються Міністерством праці України.

Оплата праці робітників бюджетних установ здійснюється за фактично відпрацьований час, виходячи із посадового окладу (та­рифної ставки), або залежно від виконання норм виробітку, від­рядних розцінок. При цьому враховуються також підвищення, до­плати, надбавки, премії та інші виплати, згідно із чинним законо­давством.

З метою упорядкування оплаті* праці працівників установ, за­кладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери, а також створення механізму підтриманні на постійному рівні оптималь­них міжгалузевих та міжпосадових співвідношень в оплаті праці Кабінетом Міністрів України згідно з Постановою «Про оплату пра­ці працівників на основі Єдиної тарифної сітки розрядів і коефіці­єнтів з оплати праці працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери» № 1298 від 30.08. 2002р. (зі змінами та доповненнями) затверджено: єдину тарифну сітку роз­рядів і коефіцієнтів з оплати праці працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери; схему тарифних розрядів посад керівних, наукових, науково-педагогічних, педаго­гічних працівників, професіоналів, фахівців та інших працівників бюджетних установ, закладів та організацій; схему тарифних роз­рядів посад (професій) професіоналів, фахівців, керівників інших структурних підрозділів і технічних службовців, загальних для всіх бюджетних установ, закладів та організацій; схему тарифних розрядів посад (професій) робітників, загальних для всіх бюджет­

них установ, закладів та організацій; ставки погодинної оплати праці працівників усіх галузей економіки за проведення навчаль­них занять.

Посадові оклади проректорів, заступників керівників бю­джетних установ, закладів та організацій, заступників керівни­ків структурних підрозділів цих установ, закладів та організацій встановлюються на 5-15 відсотків, головних бухгалтерів - на 10- 30 відсотків, помічників керівників - на 30-40 відсотків нижче ніж посадовий оклад відповідного керівника, визначений за схемами тарифних розрядів, затвердженими цією постановою.

Працівникам установ, закладів та організацій освіти, науки, культури, які мають статус національних закладів культури може зберігатися при визначенні максимальних розмірів посадових окладів (ставок заробітної плати, тарифних ставок) та ставок по­годинної оплати праці додатковий коефіцієнт підвищення поса­дових окладів, що застосовувався для зазначених працівників до набрання чинності цією постановою.

Надбавки працівникам:

1. у розмірі до 50 відсотків посадового окладу (ставки заробітноої плати, тарифної ставки): за високі досягнення у праці; за виконання особливо важливої роботи (на строк її виконан­ня); за складність, напруженість у роботі. Граничний розмір зазначених надбавок для одного працівника не повинен пе­ревищувати 50 відсотків посадового окладу. Таке обмежен­ня не поширюється на працівників національних закладів (установ). У разі несвоєчасного виконання завдань, погір­шення якості роботи і порушення трудової дисципліни за­значені надбавки скасовуються або зменшуються;

2. за почесні звання України, СРСР, союзних республік СРСР «народний» - у розмірі 40 відсотків, «заслужений» - 20 відсо­тків посадового окладу (ставки заробітної плати);

3. за спортивні звання «заслужений тренер», «заслужений майстер спорту» - у розмірі 20 відсотків, «майстер спор­ту міжнародного класу» - 15 відсотків, «майстер спорту» - 10 відсотків посадового окладу (ставки заробітної плати). Надбавки за почесні та спортивні звання встановлюються працівникам, якщо їх діяльність за профілем збігається з наявним почесним або спортивним званням. За наявності двох або більше звань надбавки встановлюються за одним (вищим) званням. Відповідність почесного або спортивного звання профілю діяльності працівника на займаній поса­ді визначається керівником установи, закладу або органі­зації;

4. за знання та використання в роботі іноземної мови: однієї європейської - 10, однієї східної, угро-фінської або афри­канської - 15, двох і більше мов - 25 відсотків посадового окладу (ставки заробітної плати). Надбавка не встановлю­ється працівникам, для яких вимогами для зайняття поса­ди передбачено знання іноземної мови, що підтверджено відповідним документом.

Доплати працівникам:

1. у розмірі до 50 відсотків посадового окладу (тарифної став­ки): за виконання обов'язків тимчасово відсутніх праців­ників; за суміщення професій (посад); за розширення зони обслуговування або збільшення обсягу виконуваних робіт. Зазначені види доплат не встановлюються керівникам бю­джетних установ, закладів та організацій, їх заступникам, керівникам структурних підрозділів цих установ, закладів та організацій, їх заступникам;

2. у розмірі до 40 відсотків годинної тарифної ставки (посадо­вого окладу) за роботу в нічний час, якщо вищий розмір не визначено законодавством, за кожну годину роботи з 10 го­дини вечора до 6 години ранку;

3. за вчене звання: професора - у граничному розмірі 33 відсо­тки посадового окладу (ставки заробітної плати); доцента, старшого наукового співробітника - у граничному розмірі 25 відсотків посадового окладу (ставки заробітної плати). Зазначена доплата встановлюється працівникам, якщо їх діяльність за профілем збігається з наявним вченим зван­ням. За наявності у зазначених працівників двох або біль­ше вчених звань доплата встановлюється за одним (вищим) званням;

4. за науковий ступінь: доктора наук - у граничному розмірі 25 відсотків посадового окладу (ставки заробітної плати); кандидата наук - у граничному розмірі 15 відсотків поса­дового окладу (ставки заробітної плати). Зазначені доплати встановлюються працівникам, якщо їх діяльність за профі­лем збігається з наявним науковим ступенем. За наявності у працівників двох наукових ступенів доплата встановлю­ється за одним (вищим) науковим ступенем. Відповідність вченого звання та наукового ступеня профілю діяльності працівника на займаній посаді визначається керівником установи, закладу або організації. Документи, що засвідчу­ють наявність наукового ступеня та вченого звання, пови­нні відповідати нормам та вимогам, передбаченим законо­давством;

5. за використання в роботі дезінфікувальних засобів, а також працівникам, які зайняті прибиранням туалетів, - у розмірі 10 відсотків посадового (місячного) окладу;

Водіям автотранспортних засобів: надбавки за класність воді­ям II класу - 10 відсотків, водіям І класу - 25 відсотків установленої тарифної ставки за відпрацьований час; доплати за ненормований робочий день - у розмірі 25 відсотків тарифної ставки за від­працьований час.

В межах фонду заробітної плати, затвердженого у кошторисах, керівникам місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, при яких створені централізовані бухгалтерії, керівникам бюджетних установ, закладів та організацій надано право:

• установлювати працівникам цих установ, закладів та ор­ганізацій конкретні розміри посадових окладів та доплат і надбавок до них;

• надавати працівникам матеріальну допомогу, в тому числі на оздоровлення, в сумі не більше ніж один посадовий оклад на рік, крім матеріальної допомоги на поховання;

• затверджувати порядок і розміри преміювання працівників відповідно до їх особистого внеску в загальні результати ро­боти у межах коштів на оплату праці.

Преміювання керівників установ, закладів та організацій окре­мих галузей бюджетної сфери, їх заступників, встановлення їм надбавок та доплат до посадових окладів, надання матеріальної допомоги здійснюється за рішенням органу вищого рівня у межах наявних коштів на оплату праці.

У бюджетних установах фінансування виплат зарплати здій­снюють за окремою статтею КЕКВ 1110 «Оплата праці працівників бюджетних установ». Ця категорія включає оплату праці всіх пра­цівників бюджетних установ (організацій), військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу (у тому числі відряджених до органів виконавчої влади та інших цивільних установ) згідно з установленими посадовими окладами, ставками або розцінками.

матеріальну допомогу, у тому числі видатки на премії та інші види заохочень чи винагород (у грошовій та/або матеріальній формі).

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про відпустки» №504/96- ВРвід 15.11.1996р. (зі змінами та доповненнями) працівникам бю­джетних установ надаються такі види відпусток:

1. щорічні відпустки: основна відпустка; додаткова відпустка за роботу із шкідливими та важкими умовами праці; додат­кова відпустка за особливий характер праці: інші додаткові відпустки, передбачені законодавством;

2. додаткові відпустки у зв'язку з навчанням;

3. творча відпустка;

4. соціальні відпустки: відпустка у зв'язку з вагітністю та по­логами; відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку; відпустка у зв'язку з усиновленням ди­тини; додаткова відпустка працівникам, які мають дітей;

5. відпустки без збереження заробітної плати.

Законодавством, колективним договором, угодою та трудовим

договором можуть установлюватись інші види відпусток.

Порядок обчислення заробітної плати працівникам за час що­річної відпустки, додаткових відпусток у зв'язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, та компенсації за невикористані відпустки, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Для нарахування заробітної плати необхідна інформація про особовий склад працюючих, який визначається структурою працівників бюджетної установи. За функціональним призначен­ням персонал бюджетної установи поділяється на три групи: пер­сонал основної діяльності; адміністративно-управлінський персо­нал; допоміжний обслуговуючий персонал.

Типові форми первинних документів з обліку розрахунків із за­робітної плати затверджені наказом Державного комітету статис­тики України від 05.12.2008 р. № 489:

№ П-1 «Наказ (розпорядження) про прийняття на роботу».

№ П-3 «Наказ (розпорядження) про надання відпустки».

№ П-4 «Наказ (розпорядження) про припинення трудового до­говору (контракту)».

№ П-5 «Табель обліку використання робочого часу».

№ П-6 «Розрахунково-платіжна відомість працівника».

№ П-7 «Розрахунково-платіжна відомість (зведена)».

Розмір заробітної плати за першу половину місяця визначаєть­ся колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової органі­зації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим ко­лективом органом (а в разі відсутності таких органів - представ­никами, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не менше оплати за фактично відпрацьований час з розрахунку тарифної ставки (посадового окладу) працівника.

Заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або норматив­ним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первин­ної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на пред­ставництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності та­ких органів - представниками, обраними і уповноваженими тру­довим колективом), але не рідше двох разів на місяць через про­міжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата. «Положенням про ведення касових операцій в національ­ній валюті в Україні» для виплати заробітної плати затверджено «Відомість на виплату грошей».

Із заробітної плати працівників бюджетних установ, відповідно до чинного законодавства здійснюються такі обов'язкові утримання:

1. Податок з доходів фізичних осіб;

Ставка податку становить 15 відсотків бази оподаткування щодо доходів, одержаних, у тому числі, але не виключно у формі заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних ви­плат або інших виплат і винагород, які виплачуються платнику у зв'язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими дого­ворами; виграшу у державну та недержавну грошову лотерею, ви­граш гравця (учасника), отриманий від організатора азартної гри.

У разі якщо загальна сума отриманих платником податку у звітному податковому місяці доходів перевищує десятикратний розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного податкового року, ставка податку становить 17 від­сотків суми перевищення з урахуванням податку.

2. Єдиний соціальний внесок.

Загальний розмір утримань єдиного соціального внеску:

• для найманих працівників, який утримує роботодавець за рахунок нарахованого ним доходу, становить 3,6 %.

• для платників, які одержують грошове забезпечення, став­ка внеску становить 2,6 % грошового забезпечення;

• для платників, які працюють на посадах, робота на яких зараховується до стажу, який дає право на отримання пен­сії відповідно до законів України «Про державну службу» від 16.12.93 р. 3723-ХІІ, «Про прокуратуру» від 05.11.91 р. № 1789-ХІІ, «Про наукову і науково-технічну діяльність» від 13.12.91 р. № 1977-ХІІ, «Про статус народного депутата Укра­їни» від 17.11.92 р. № 2790-ХІІ, «Про службу в органах місце­вого самоврядування» від 07.06.2001 р. № 2493-ІІІ, Митного кодексу України від 11.07.2002 р. № 92-ІУ, Положення про помічника-консультанта народного депутата України, затвер­дженого постановою Верховної Ради України від 13.10.95р. № 379/95-ВР, ставка ЄСВ становить 6,1 %;

• для інвалідів - становить 3,6 %.

• для лікарняних (оплата перших 5 днів тимчасової непрацез­датності та допомога по тимчасовій непрацездатності, яка виплачується за рахунок коштів Фонду соціального страху­вання тимчасової втрати працездатності) - становить 2 %.

Із заробітної плати працівників бюджетних установ здійсню­ються такі необов'язкові утримання: за рішенням адміністрації: планові та позапланові аванси; неповернуті вчасно підзвітні су- мит; суми завданих матеріальних збитків; штрафи, накладені в адміністративному порядку; за судовими виконавчими листами; узгоджені з працівниками: профспілкові внески; сплата відсотків за позики: сплата відсотків за товари, продані в кредит; індивіду­альне страхування.