Обеліск «Пам'яті загиблих борців під час збройного повстання в м. Олександрівськ 14 грудня 1905» .
Зупинка залізничний вокзал Запоріжжя-1
Наприкінці 1904 року на протидію підпільним партійним осередкам почав енергійно проявляти себе призначений жандармським ротмістром А. І. Будогосский. 13 жовтня 1905 в Олександрівську відбувся страйк. В ньому взяли участь учні технічного училища. 6 грудня 1905 в Олександрівську з нагоди тезоіменитства Миколи II мала відбутися патріотична маніфестація. Ця демонстрація, за підтримки ротмістра А. І. Будогосского, могла стати початком погрому.Побоюючись ускладнень, губернатор Катеринославської губернії А. Нейдгардт наказав олександрівській владі не допускати «патріотичної» демонстрації.8 грудня була отримана телеграма з Катеринослава з повідомленням про страйк і з закликом приєднатися до неї. Першими в цей же день застрайкували телеграфісти станції Олександрівськ.. 10 грудня тут почалася загальноміський політичний страйк, що вилилася в збройне повстання 11-14 грудня. Робітничі дружини захопили телеграф, управління залізниці, Південний вокзал.Бій робітників з жандармами, урядовими військами відбувся 14 грудня 1905. Частина робітників сховалася на другому поверсі будинку Мінаєваі звідти вела обстріл. Останнім оплотом повсталих стала будівля Південного залізничного вокзалу. В ході бою було вбито і поранено близько 50 чоловік. Олександрівське збройне повстання було придушене, із затриманих робочих багато були засуджені на страту або на каторгу. У 1906 році завідувач Особливим відділом Департаменту поліції подав рапорт міністру внутрішніх справ з обвинуваченням жандармського ротмістра Будогосского в організації єврейського погрому в Олександрівську. Опублікований в газетах, він гаряче обговорювалося в Державній думі, жителями Російської імперії.
Будинок Тавоніуса проспект Леніна 11
Колись на першому поверсі житлового будинку на перетині Дачної (Комсомольскої) та Вокзальної (Леніна проспект) вулиць містилася аптека Тавоніуса. Офіційні документи про цей заклад свідчать, що власником земельної ділянки був Корнеліус Губерт. Можливо, що Тавоніус – це один із мешканців цього дому. Будівля зведена з цегли. З боку Дачної вулиці дім мав три поверхи, а з боку Вокзальної – двоповерховий флігель. Декоративною ліпниною та стінами з аттиками, головний фасад справляв дуже гарне враження. З часом у декор будинку були внесені зміни. Демонтували аттики та балкони, що дуже змінило вигляд будинку. Також замурували боковий вхід. Нещодавно будинок відновили, пофарбували зовнішні стіни. Будинок функціонує, на першому поверсі міститься аптека.
Меморіальна дошка присвячена Андросову Михайлу Васильовичу проспект Леніна 43
Михайло Васильович Андросов - запоріжець. Закінчив запорізьку школу №86. Працював на заводі «Комунар». Має нагороди за мужність і відвагу. (1920, с. Каськове Орловської губ. (нині – Орловська обл. РФ) – 1962) – учасник радянського партизанського руху, комсомольський діяч, письменник. 1938 – лаборант механічної лабораторії Запорізького заводу "Комунар". 1939–1941 – завідувач відділу Запорізького обкому комсомолу. З жовтня 1942, після закінчення Саратовської спецшколи ЦК ВКП(б), у партизанському об’єднанні С.А. Ковпака. За весь час перебування у партизанському з`єднанні Андросов здійснив 158 бойові операції. Під його керівництвом було знищено 11920 гітлерівців, взято у полон 972 чоловіка, спущено під укіс 63 ешелони, підірвано 141 ешелон, знищено понад 80 танків та ін. техніки. Нагороджений орденами Леніна, Бойового Червоного Прапору, Червоної Зірки та медалями. У 1944 р. И. В. Андросов направляється на роботу до Запорізької області. З жовтня 1944 він другий, а з 1964 – перший секретар обкому комсомолу. З 1954-1958 на партійній роботі – секретар Жовтневого райкому партії м. Запоріжжя. Михайло Васильович – автор книги „Хоробрі серця”"Молоді ковпаківці",.Помічник комісара з комсомольської роботи. З травня 1944 – заступник командира з комсомольської роботи 1-ої Української партизанської дивізії. 1944–1954 – секретар Запорізького обкому ЛКСМУ. 1954–1958 – секретар Сталінського райкому КПУ м. Запоріжжя. Нагороджений орденами Леніна, Червоної Зірки, Бойового Червоного Прапора, Трудового Червоного Прапора (двічі). 1967 встановлено обласну літературну премію ім. М. Андросова за кращі твори літератури та мистецтва про молодь. З 1939 по 1942 р.р., з 1944 по 1954 р.р. - Очолював обком комсомолу. Активно брав участь у відновленні Дніпрогесу після війни. З 1954 року Михайло Андросов - секретар Жовтневого райкому партії. Його ім'я було присвоєно школі №3, міській дитячій бібліотеці.