36. Особливість творчих методів боккаччо

Боккаччо — видатний письменник Відродження. Творчість Боккаччо, разом з творчістю інших митців слова доби Відродження, має велике значення для всього подальшого розвитку світової літератури та культури. Своїми творами ці письменники не лише розвивали жанрову систему, а й утверджували новий світогляд, робили світосприйняття людей гуманістичнішим, вони сприяли розвиткові не тільки гуманізму, а й індивідуалізму в найкращому розумінні цього слова: саме за часів доби Відродження люди «повірили» у те, що мають право на земне щастя, що кохання не є гріхом.

Творчість Джованні Боккаччо має велике значення в аспекті розвитку літературних форм та жанрів. Новела, яка була використана в «Декамероні», існувала й раніше, але саме завдяки цьому письменникові вона вдосконалилась й увійшла в літературу повноцінним новим жанром, який тривалий час був основним у так званій «міській літературі». Він заклав основи розвитку пасторалі в європейській літературі.

У творчості Боккаччо тривалий час співіснували залишки середньовічного світогляду та світогляду доби Відродження. «Воюючи» із Середньовіччям, Боккаччо звертається до античних образів та мотивів, які письменник переосмислив та до яких звертався як до своєрідного виправдання своїх гуманістичних теорій. Кохання у творах Боккаччо зображене з використанням різних образів та різних сюжетних колізій: це не лише ідилічні картини щастя розділеного почуття, але часто й нечесність, вчинки, гідні засудження. Але одне виправдовує Боккаччо у своїх творах — прагнення до щастя у коханні і право людини на звичайне людське щастя.

37. Творчість Петрарки та петраркізм

Вершиною розвитку італійського класичного сонета є творчість Франческо Петрарки (1304—1374). Поет канонізував класичну форму сонета, який дістав назву петрарківського або італійського. Петрарці належить збірка “Канцон’єре” (”Книга пісень”), італомовний твір, який складається з двох частин: “На життя донни Лаури” (17 сонетів) та “На смерть донни Лаури” (90 сонетів). Красу Лаури (у перекладі — золоте волося, лавр, приємний подих) Петрарка порівнював із зірками, перлами та квітами. Образ Лаури, який пройшов крізь віки, нагадує красою Мадонну. Слід відмітити, що сонети Ф. Петрарки не замикаються лише на любовній темі, у них також наявні численні пейзажні, філософські і, зрештою, громадянські мотиви. Сам поет був великим шанувальником античності, він багато часу й сил витратив на її вивчення. Головною у творчості талановитого митця, як і решти представників тієї епохи, була людина. Зпоміж усіх видів образотворчого мистецтва він надавав перевагу скульптурі, бо саме в ній вбачав можливості втілення узагальненогероїчного образу людини.

Петраркізм – поетична манера зах-європейської особливості літератури Відродження. П. орієнтований на відтворення його поет, образів та форм і пов’язаний з ритуальною ідеалізацією коханої жінки з одночасним підкресленням жертовності почуття, яке невіддільне від страждання.

38. Характеристика Гаргантюа і Пантагрюеля

Життя Гаргантюа і Пантагрюеля (фр. La vie de Gargantua et de Pantagruel) — загальна назва низки з п'яти романів французького письменника 16 століття Франсуа Рабле. Це сатирико-філософський твір, вершина творчості письменника. У п'яти книгах розповідається про пригоди двох гігантів, батька — Гаргантюа, та сина — Пантагрюеля. Твір просякнутий сатирою на тогочасне французьке суспільство, написаний вульгарною, грубою мовою з використанням туалетного гумору, сповнений сцен насильства. Він був заборонений цензурою Сорбонни. Водночас, він був популярний у читачів, які відчували в ньому сильне гуманістичне спрямування, збагатив французьку мову численними неологізмами. оман «Гаргантюа і Пантагрюель» став саме тим твором, завдяки якому ім’я відомого французького лікаря і вченого-енциклопедиста увійшло у світову історію літератури шістнадцятого століття.

Фантастична країна Утопія, зображена в романі Ф. Рабле «Гаргантюа і Пантагрюель», розташувалася десь у Франції. Про це свідчать описи Парижа і провінційних містечок, в яких живуть прості працьовиті ремісники і селяни.