34. Особливості поетики божественної комедії данте

«Божественна комедія» — найвидатніше творіння італійського поета Данте Аліг’єрі — увійшла в історію культури як найвище досягнення мистецтва Середньовіччя і водночас твір, що відобразив кризу світогляду цієї доби й неминучість нового гуманістичного світ о-сприймання Відродження. Данте назвав свій твір «Комедія», так у Середньовіччі називали написаний народною мовою твір із сумним початком і щасливим кінцем. Боккаччо нагородив її епітетом «божественна», маючи на увазі художню досконалість твору.

Кожна з трьох частин поеми містить 33 пісні, і з першою, вступною, вся поема складається зі 100 пісень. Строго симетрично розвивається й сюжет поеми. Загробне та реальне життя весь час переплітаються, створюючи ніби два світи — фантастичний і реальний. Симетрія виявляється й в розташуванні фігур: в пеклі Данте бачить дияволів.

У найнижчій точці пекла — Люцифера. Зав’язка поеми відбувається тоді, коли Поет втрачає кохану Беатрі-че, а сам віддається омані суспільного та політичного життя, захоплюється хибною наукою, вченими суперечками та суєтою середньовічного життя. Але замислившись над земним існуванням і таємницями життя потойбічного, він відчуває, що йде хибним шляхом, що він заблукав, немовби в темряві, непрохідному лісі. Висновок. Композиція «Божественної комедії» підкорюється творчому завданню автора відвернути людину від гріха і показати шлях до гармонії і досконалості. Будова твору вражає надзвичайною цілісністю, виваженістю кожного елемента. Важливою складовою композиції є християнська символіка чисел, відповідно до неї автор і зводить величну споруду свого твору.

35. Особливість кентерберійських оповідань

«Кентерберійські оповідання» — це збірка з 22 віршованих і двох прозових новел, об'єднаних загальною рамкою (хоча Чосер задумував загалом 120 новел): історії розповідають описані в авторському пролозі паломники, що прямували на поклоніння мощам святого Томаса Беккета в Кентербері. За задумом Чосера, кожен з них мав розповісти чотири історії (дві на шляху в Кентербері і дві дорогою назад). У «Кентерберійських оповіданнях», переважно віршованих, не використовується однакового членування вірша; поет вільно варіює строфи та розміри.

Розповіді паломників вельми різноманітні за тематикою, часто пов'язані з темою любові та зради, та чи найголовнішою темою є сатиричне змалювання зловживань католицької церкви. Інший важливий аспект оповідань — детальний опис головних трьох верств тодішнього суспільства (аристократи, священики й селяни) та значення такої суспільної структури в житті людей середньовіччя. Літературна майстерність Чосера проявляється і в тому, що в новелах відображені індивідуальні риси і манера мови оповідачів.

Одні оповідання мають гумористичний характер, інші — серйозні теми, та всі вирізняються точністю в описі людської природи.

Новаторство та своєрідність «Кентерберійських оповідань» було гідно оцінене лише в епоху романтизму. Чи не найбільшим внеском у розвиток англійської літературної мови є вживання в «Кентерберійських оповіданнях» розмовної мови, замість престижних тоді старофранцузької та латини. Твір Чосера, зокрема його структура та вживання народної мови, мали вплив на інші європейські літератури. Водночас і сам Чосер, після поїздки до Італії, чимало запозичив з «Декамерона» Джованні Бокаччо.