3.1. Прихід до влади більшовицького уряду

Перша світова війна (1914-1918), яка йшла за переділ уже поділеного світу була чужа і неподібна народу. Соціальна напруженість у суспільстві швидко наростала. Початок 1917 року ознаменувався подальшим розгортанням боротьби з самодержавним ладом.

Перша світова війнапочалась 1 серпня 1914 р., коли Німеччина оголосила війну Росію. Ця війна була протистоянням двох військово-політичних блоків європейських держав — Антанти (Англія, Франція і Росія) та Австро-Німецького блоку. З початком війни українські землі перетворилися на театр жорстоких боїв. Українці змушені були воювати як на боці російської так і австрійської армій, за чужі інтереси і вести братовбивчу війну.

Ідея завоювання України та її економічних багатств виношувалася в урядових колах Німеччини ще задовго до початку Першої світової війни: під час Кримської — війни 1853-1856 рр., після франко-прусської війни 1870-1871 рр . Остаточно вона оформлюється наприкінці XIX— на початку XXстоліття. Найбільш типовою формою реалізації експансіоністської концепції в європейських умовах був німецький «Дранг нах остен» — «тиск на Схід», тобто питання про захоплення чужих територій за допомогою зброї ставилося німецькими імперіалістами на порядок денний. Все це отримувало підтримку в періодичній пресі, у виступах політичних діячів Німеччини, сприяло зростанню численних організацій шовіністичного характеру і виникненню одного з найреакційніших напрямів німецького Імперіалізму—пангерманізму. Саме 28 вересня 1890 р. вважається початком діяльності Пангерманського Союзу, хоча формально він сформувався 9 квітня 1891 року.²⁹

Пангерманський Союз, що об'єднав у собі найбільш реакційну частину німецької буржуазії, юнкерства і представників інтелігенції, став платформою формування і розповсюдження агресивної ідеології. Програма пангерманців виходила з безумовного переважання німців над іншими народами, в силу чого «велика німецька раса» мала підпорядкувати собі інші, менш «повноцінні» нації.

Початок 1917 року ознаменувався подальшим розгортанням боротьби з самодержавним ладом. Революція почалася у Петрограді з масових мітингів і зборів, організованих 23 лютого( 8 березня за новим стилем) на честь Міжнародного жіночого дня.

27 лютого повсталі маси створили Раду робітничих і солдатських депутатів. 2 березня 1917 року,в день зречення Миколи ІІ, був створений Тимчасовий уряд.

Звістка про лютневу демократичну революцію у Петрограді досягла Києва 1 березня. А вже 4 березня у приміщенні Київської міської думи було утворено Раду об’єднаних громадських організацій. Виконавчий комітет цієї Ради в продовж перших революційних місяців вважався найвищою владою у місті.

З будинку Київської міської думи було знято триколір Російської імперії та вивішено синьо-жовтий національний український прапор.

Саме 4 березня 1917 року водночас з Київською Радою об’єднаних громадських організацій була створена Українська Центральна рада, яка була радою всеукраїнського масштабу.

Главою Центральної ради був обраний лідер всеукраїнського руху за національне відродження професор М.С. Грушевський (1866-1934).

Але вже 25 жовтня(7 листопада) 1917 року відбулась Жовтнева революція , під час якої більшовики оволоділи Петроградом і скинули Тимчасовий уряд .

ІІ Всеукраїнський з’їзд робітничих і солдатських депутатів, на якому переважали більшовики, утворив новий російський уряд - Раду народних комісарів на чолі з В.І.Ульяновим – Леніним.

В Україні почалась пропагандистська компанія більшовиків з метою перетворення Центральної Ради у Центральний Виконавчий Комітет Рад в Україні.

Пропагандистська кампанія надійшла до завершення 24 листопада 1917 року, коли об’єднаний виконком київських рад робітничих і солдатських депутатів оголосив про скликання Всеукраїнського з’їзду рад.

Перший Всеукраїнський з’їзд рад працював у Харкові 11-12 грудня 1917 року. Більшістю голосів проголосив Україну республікою рад робітничих, солдатських і селянських депутатів. В Україні була встановлена радянська влада.

Повномасштабна війна Раднаркому з Центральною Радою продовжувалась до вторгнення німецьких і айстро-угорських військ в Україну 18 лютого 1918 року.

Трудящі пішли за більшовиками. Які проголошували їхні власні гасла: землю-селянам, фабрики-робітникам. Більшовики запропонували масам радянську форму державності і свою програму соціально - економічних перетворень.

В січні 1918 року радянська влада була встановлена у Вищетарасівці.³⁰

На заклик більшовиків про припинення імперіалістичної війни солдати, у тому числі й вихідці з Вищетарасівки, повернулися з фронту. Настрій в них був революційний деякі приїхали до дому озброєними. Наприклад, Олександр Гарасюда, який служив у другому ескадроні 8- го драгунського Астраханського полку,повернувся на своєму бойовому коні.

Був створений революційний комітет, на чолі якого став Харитон Єрохін. До цього комітету входили Василь Малик, Матвій Кулик, Павло Губанок. Єрохін був солдатом, якого мобілізували на війну із запасу. А до війни він служив у поміщика Струкова. Під час жовтневих подій служив у військах Петроградського гарнізону. Тому, повернувшись в рідне село, він уже був озброєний програмо більшовиків. Перш за все зайнявся розподілом поміщицького майна серед селян: коней, овець, волів, сільгоспінвентарю, зерна та інше. Почали розподіл земель.³¹

Але у квітні територія Катеринославщини була захоплена австро – угорськими військами, які постановили режим кривавого терору. Ось як про це доповідається в « Донесении Екатеринославского губернського старосты департаменту Державной варты о массовых зверствах и грабежах австро – венгерских оккупантов в селах Екатеринославской губернии», датованому 10 липня 1918 року. Мовою оригіналу: «… За вредную деятельность во время большевизма, продолжающуюся до настоящего времени, австро – венгерским командованием… в селе Выше – Тарасовке расстрелян Харитон Ярошин и высечено 6 человек… Из сел поступает много жалоб на сбор австрийскими войсками под угрозой реквизиции хлеба , не представляя при этом никаких документов на право такового. Если подобные действия войск будут продовжаться, то и деревня скоро окажется без хлеба».³²

Саме в наведеному донесенні губернського старости і повідомляється про розстріл Харитона Єрохіна. Про інших членів комітету в документі не йдеться, можливо інші члени комітету добре переховувались і тому не були заарештовані.

Відтворена окупантами земська управа примусила селян негайно повернути все відібране у поміщиків, а за користування землею виплатити гроші. Після вигнання айстро – угорських окупантів у листопаді 1918 році владу в селах захопили петлюрівці. Але вже в січні 1919 році в Катеринославі, а потім і по всій губернії з допомогою частин Червоної Армії була відновлена радянська влада. Тривала боротьба з «бандами» Григор’єва, Чайковського, Махна. У боротьбі з цими «бандами» особливо відзначились Олекса Юхимович Балабуха, Іван Калєкін, Іван Юдович Понамаренко, Андрій Шат, Микола Ігрицов. Під керівництвом О.Ю. Балабуха був розгромлений загін білогвардійців, розташований у Вищетарасівці ³³.

Розгромивши інтервентів, білогвардійців та різноманітні «банди», трудящі маси дістали можливість перейти до мирного життя.

Всю роботу в селах по відбудові господарства проводили ради селянських депутатів. Їх неготовність і невміння працювати по – новому, засуха і неврожай у 1921 році призвели до того, що в період з 1921 по 1923 рік населення всіх губерній України спіткало нове страшне лихо – голод.

В цей час важливу роль у зміцненні радянської влади на селі повинні були відігравати комітети незаможних селян.

До комітету незаможних селян у Вищетарасівці в 1927 році входило 190 осіб. Серед членів комнезаму був і Петро Петрович Орлов, котрого потім послали на навчання до інституту. Згодом він закінчив аспірантуру. Далі працював професором – біологом.³⁴

Вірними помічниками органів радянської влади на селі були комсомольські осередки.

В селі Вищетарасівка комсомольський осередок був організований у січні 1922 року. В нього увійшли Г.С.Тимофієв, В.П. Кравець, О.Т.Козлов, І.М.Балакін, О.Т.Редька. Вони навчалися у Білянському педагогічному технікумі і там вступили до комсомолу. ³⁵

Приїхавши до села Вищетарасівка на зимові канікули в січні 1922р., вони й стали сільським осередком комсомолу. На своєму засіданні, яким керував представник Нікопольського повітового комітету комсомолу Іван Карпенко, вони прийняли в члени комсомолу Олександра, Всеволода, Івана, Леоніда та Пелагею Чернявських. Комсомольську організацію очолив Олександр Степанович Чернявський.

Комсомольці мали завдання «боротися з баптизмом, релігією, виховувати жителів села в дусі марксизму – ленінізму, навчати грамоти неписьменних». Як умілого організатора молоді, Олександра Чернявського було переведено в Томаківку і обрано першим секретарем райкому комсомолу. Секретарем осередку в селі став Антон Балабуха. Згодом він був обраний завагітпровідділом Томаківського РК. Секретарем осередку став Федір Тюрин. У 1929 році секретарем комсомольського осередку в селі був Яків Лимар. ³⁶

Через те, що партійний осередок в селі було організовано пізніше, комсомольцям доводилось проводити не тільки виховну роботу серед молоді, а й відігравати керівну роль у політичній роботі.

Комсомол боровся з перекручуванням політики партій на селі, за встановлення революційної законності. Саме боротьба з релігією призвела до того, що в 1935 році у селу була зруйнована Хрестовоздвиженська церква, прикраса села. І тут хочеться звернутися до записів у «Щоденнику» О.П.Довженка, який бачив висаджену у повітря перед затопленням водами Каховського водосховища церкву у селі Покровському: « У Покровському я пошкодував,що бога немає. Мені страшенно захотілось,щоб він з’явився хоча б на п’ять хвилин. І, побачив зруйнований негідниками пам’ятник давньої архітектури, покарав лютою смертю темних і підлих іуд, що скоїли цю мерзенну справу». ³⁷Ці слова можна віднести й до Вищетарасівки, де борцями проти релігії був зруйнований храм.

Партійна група була створена в селі 1925 року. Єдиним комуністом із місцевих селян був Сергій Омелянович Ліпницький. Інші комуністи – постійні уповноважені від райкому партії.³⁸

Піднесення культурно – освітньої роботи на селі набирало все більше обертів. Культурні заходи відвідували абсолютно всі, не дивлячись на вік. Умілими організаторами і авторами були О.М Канигін, Г.Г. Ліпницький, Пилип Сутула, Ісаак Васильович Ліпницький, П.П. Орлов, Левко Суров, К.М. Канигін, Ніла і Надія Алтухови та багато інших.

Велику роль в організації культурної роботи на селі, зокрема в згуртуванні молоді навколо культурних заходів, відігравав учитель Петро Петрович Орлов. Він користувався великим авторитетом.

Були хоровий та драматичний гуртки. Концерти давали щосуботи і неділі. В хоровому і драматичному гуртках брали участь Юрко Мартиновський, Грицько Тимофієв, Василь Кравець, Олесь Козлов, Пимон Хлопков, Олекса Редька та інші. Вистави та концерти відбувалися у великій рубленій амбарні.³⁹

Отже, в січні 1918 року радянська влада була встановлена вже й у Вищетарасівці. В селі був створений революційний комітет, на чолі якого став Харитон Єрохін. Але у квітні територія Катеринославщини була захоплена айстро – угорськими військами, які постановили режим кривавого терору.

Після вигнання айстро – угорських окупантів у листопаді 1918 році владу в селах захопили петлюрівці. Але вже в січні 1919 році в Катеринославі, а потім і по всій губернії з допомогою частин Червоної Армії була відновлена радянська влада. Це час остаточного встановлення більшовицького режиму в селі.