Державний вищий навчальний заклад

«ЗАПОРІЗЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ»

МІНІСТЕРСТВА ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ІСТОРИЧНИЙ ФАКУЛЬТЕТ

КАФЕДРА ДЖЕРЕЛОЗНАВСТВА, ІСТОРІОГРАФІЇ ТА СПЕЦІАЛЬНИХ ІСТОРИЧНИХ ДИСЦИПЛІН

БАКАЛАВРСЬКА РОБОТА

на тему: «Село Вищетарасівка Томаківського району Дніпропетровської області (ХVІІІ- перша пол. ХХст.) »

Виконала: студентка IV курсу,

групи 2320-2

напряму підготовки: історія

професійне спрямування: архівознавство

Якимчук Дарина Михайлівна

Керівник: к.і.н., доцент Білівненко С.М.

м. Запоріжжя, 2014 р.

ЗМІСТ

ВСТУП …………………………………………………………………….

РОЗДІЛ 1 АРХЕОЛОГІЧНІ ЗНАХІДКИ В СЕЛІ ВИЩЕТАРАСІВКА ..

РОЗДІЛ 2 ЗАСНУВАННЯ ТА РОЗВИТОК СЕЛА

2.1. Перші свідчення про появу села Вищетарасівка……………………

2.2. Перша власниця маєтку Вищетарасівка……………………………...

2.3. Струкови та їх роль у розвитку села………………………………….

2.4. Останній власник маєтку Вищетарасівка……………………………

РОЗДІЛ 3 СТАНОВЛЕННЯ РАДЯНСЬКОЇ ВЛАДИ

3.1.Прихід до влади більшовицького уряду ……………………………..

3.2. Роки колективізації……………………………………………………

3.3.Голодні 1921-1923 роки……………………………………………….

3.4. Голодні 1932-1933роки ……………………………………………...

РОЗДІЛ 4 ВОЄННИЙ ПЕРІОД В СЕЛІ ВИЩЕТАРАСІВКА

4.1Жителі села Вищетарасівка в період окупації села німцями……….

4.2.Односельці на фронтах Великої Вітчизняної війни…………………

РОЗДІЛ 5 ПІСЛЯВОЄННА ВІДБУДОВА СЕЛА ВИЩЕТАРАСІВКА..

РОЗДІЛ 6 ГОЛОД 1946-1947 РОКІВ…………………………………........

ВИСНОВКИ…………………………………………………………………

ПОСИЛАННЯ………………………………………………………………

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ТА ЛІТЕРАТУРИ……………

ДОДАТКИ

ВСТУП

РОЗДІЛ 1 АРХЕОЛОГІЧНІ ЗНАХІДКИ В СЕЛІ ВИЩЕТАРАСІВКА

Історія місцевості, на якій виникло село Вищетарасівка, починається з глибини віків.

Ще тоді, стрюківським загоном Вищетарасівської експедиції інституту археології АН УРСР 1975 року, було проводено розкопки курганів у районі будівництва Вищетарасівської зрошувальної системи. Було розкопано 18 скіфських курганів, які містили у собі 33 поховання. Кожний курган вміщав від одного до чотирьох поховань ст. до н.е., які знаходились у катакомбах і рідше – в ямах з підкопами. У кожній могилі було від одного до трьох похованих, які лежали на спинах головами на захід . Біля голів знайдені залишки напутньої їжі : кості жертовних биків і залізні ножі¹.

Інвентар поховань численний і різноманітний. Насамперед, це посуд грецького і місцевого виробництва. Зброя була представлена мечами, кінцівками списів, дротиків та стріл. Були знайдені й прикраси: золоті серги та персні. Добре зберігся шматочок тонкої шкіри з видаленим візерунком. Звертають увагу на себе дві половецькі статуї, які зображують чоловіка й жінку, знайдені у насипу кургану епохи бронзи. Деталі одягу виконані у гравіюванням. На затиллі чоловічої статуї знаходиться зображення вершника.

З І до V століття нашої ери на території місцевості села Вищетарасівка з’явилося осіле землеробське поселення черняхівської культури. Ці племена були переважно землеробами також займались скотарством, виплавляли метал, виготовляли гончарні вироби.

У X столітті нашої ери на територію села нахлинули зі сходу кочові племена печенігів, а в XI—XIII ст. - половців. Половці в честь вшанування своїх предків ставили на курганах кам'яні статуї. У Вищетарасівці були знайдені такі статуї XII ст.

Землі, на яких виникло село, були частиною Новоросії. Новоросія - це територія, яка прилягала до Азовського та Чорного морів, увібравши в себе південну частину сучасної України - Донецьку, Дніпропетровську, Запорізьку, Миколаївську, Херсонську, Кіровоградську області, схід Чернівецької, Придністров'я, Молдавію.

Новоросійська губернія існувала в часи Катерини II з 1764 до 1775 року і в часи Павла І з 1796 до 1802 року, коли вона була розділена на Миколаївську, Катеринославську та Таврійську губернії. В1803 році було також виділено Херсонську губернію.

Російська імперія поступово захопила цю територію під час війн із Кримським ханством та Османською Імперією.

У XVII столітті Новоросія потрапила в Литовсько-Польске володарювання та залишалась у цілому до першої половини XVIII століття просторим та майже незаселеним степом. Уряд же Польсько-Литовської держави назвав ці землі Диким Полем.

Етнограф і археолог О.В. Тєрещенко (1806-1865), який був на цій території у першій половині XIX ст. писав: "Несподівано переді мною розвернулась неосяжна рівнина, яка була застелена трав'яним та духмяним покривалом весни. Скільки роїлося дум, і приємних, і сумних, при краєвиді зелених степів новоросійського краю!" ².

Колонізація Новоросії розпочалась у кінці XVIII ст. під керівництвом князя Потьомкіна, якому були надані для цього майже необмежені повноваження. Необхідність у заселенні плодючих земель на півдні Росії та захисту їх від набігів татар виразилася в Указі імператриці Катерини II 1765 року, згідно з ким землі південних прикордонних областей по обидва боки Дніпра закріплялися за гусарським та піхотними полками. Для посилення колонізації краю запрошувалися іноземці та росіяни. Особливого розмаху приплив іноземців досяг в епоху першої російсько-турецької війни, яка дала великі можливості для воєнної колонізації ³.

Заселення Новоросії відбувалось перш за все за рахунок військовополонених.

Наприкінці XVIII ст. у Новоросію відбувається переселення німців з Німеччини. Російським урядом їм було надано різні пільги. Всіх іноземних поселенців було сприйнято місцевими жителями як осадників їхньої рідної землі. І головною з причин цього були значні привілеї, якими користувалися іноземці. Згідно з документом "План о заселений Новороссии…" колоністи звільнялися від рекрутчини, їм було дозволено вільно продавати сіль і горілку, провадити внутрішню й зовнішню (з Росією, Кримом, Молдавією) торгівлю без сплати мита. Чужинці, що мешкали у військових поселеннях і перебували на військовій службі, отримували щорічно 30 крб., запорожці ж (ті, що погодилися на таку службу) - лише 12 крб. І при цьому українське населення мусило ще "всіляко допомагати" іноземцям у колонізації. Цей "План..." ніяк не враховував інтереси українців. Навіть більше - за ним виходило так, нібито Новоросія була "пустелею, без людей, звичаїв, права, де все потрібно було створювати наново". Проте, попри непривілейоване порівняно з іноземними колоністами становище, саме українці, маючи абсолютну перевагу у чисельному відношенні, відігравали провідну роль у заселенні й освоєнні земель Півдня України ⁴.

За дослідженнями В.П. Семенова-Тян-Шанського, населення краю складалося в основному з українців - 42,4% і росіян -31,8% ⁵.

Отже, можна зробити висновок, що на території села Вищетарасівка ще з глибини віків проживали наші предки. Адже, стрюківським загоном Вищетарасівської експедиції Інституту археології АН УРСР 1975 року було розкопано 18 скіфських курганів, які містили у собі 33 поховання. За археологічними знахідками було виявлено осіле землеробське поселення черняхівської культури. У Х ст..н.е. тут проживали кочові племена печенігів, а в ХІ-ХІІІ ст. – половці.

Землі, на яких виникло село Вищетарасівка , були частиною Новоросії,яка прилягала до Азовського та Чорнрго морів і включала в себе південну частину сучасної України- Донецьку, Дніпропетровську, Запорізьку, Миколаївську, Херсонську. Кіровоградську області, схід Чернівецької, Придністров'я, Молдавію.

РОЗДІЛ 2 ЗАСНУВАННЯ ТА РОЗВИТОК СЕЛА