Тема № 6. Сатирична панорама англійського суспільства в романі в.М. Теккерея «Ярмарок марнославства»

Мета: визначити особливості реалістичного методу В.М. Теккерея; забезпечити розуміння засобів відтворення англійської дійсності та національних характерів у романі «Ярмарок марнославства».

Питання для обговорення:

1. Назва роману та її зв`язок з темою та ідеєю твору. Значення підзаголовку. Значення вступу «Перед завісою» та заключної фрази роману.

2. Система персонажів. Поєднання індивідуального та типового в характерах героїв. Прийоми психологічного аналізу.

3. Художній історизм роману В.М. Теккерея. Використання деталі історичного колориту.

4. Функції авторських відступів. Автор і Лялькар.

Основні поняття: роман виховання; історичний роман; сатирична типізація; художній історизм; характерологія; антигерой; оповідач; гумор; іронія.

Практичні завдання:

1. Прокоментуйте висловлювання В.М. Теккерея: «Я не можу не говорити ту правду, яка мені відкривається, і не описувати того, що я бачу. Писати інакше означало б підміняти фальшивкою ремесло, … йти наперекір власній совісті, яка підказує мені, що люди слабкі, що правду потрібно називати на ім`я, помилки визнавати, молитися про прощення і що любов панує над всім». Чи можна вважати цю тезу естетичним кредо письменника? Аргументуйте власну думку.

2. Прочитайте спогади сучасників В.М. Теккерея. Дж. Кук: «Світ не знав більш неприємного суб'єкта, аніж автор «Ярмарку марнославства». … Цинізм – ось його філософія, зневажливе презирство до всіх і вся – ось його релігія. Не бачивши в людській натурі нічого гідного любові або поваги, він нещадно висміює ближніх» [1]. Е.Троллоп: «Цинізм був абсолютно невластивий йому. … Улюбленим прийомом Теккерея було зобразити найогидніший| порок,, що ховається під маскою доброчесності і благородства – тим самим він досягав дивовижної сили викриття. … Що б не говорив і не писав Теккерей, він незмінно звертався до нашого почуття гумору. У кожному його жарті є високий зміст – збудити співчуття до людських нещасть або обурити нас картиною твореного людиною зла». Чи поділяєте ви думку про властивий письменнику цинізм? Чим, на вашу думку, пояснюються розбіжності в наведених оцінках сучасників?

3. Підтвердьте прикладами з роману думку К. Шахової [8]: «Теккерей блискуче знаходить гармонію типового й інди­відуального у створених ним характерах. Типізація ніколи не нівелює у нього особистість, не робить її ані схожою на іншу, ані абстрагованою моделлю певних соціальних якостей. Кожен персонаж запам`ятовується своїми власними неповторними людськими рисами і рисочками, і водночас у кожному характері прозирає типове, соціально й істо­рично обумовлене».

4. Поясніть, в чому полягає своєрідність авторського сприйняття історії в романі «Ярмарок марнославства». Яке значення має використання «костюмної метафори»?

Методичні рекомендації до вивчення теми

При підготовці до заняття слід особливу увагу приділити інтерпретації творчої історії роману, а також рамковий елементів – назві, підзаголовку, прологу, післямові. Оригінальну назву – «Vanity Fair» - можна перекласти і як «Базар життєвої суєти», і як «Виставка гріхів», і як «Ярмарок спокус». Вона бере свій початок в творчості Дж. Беньяна, англійського письменника і релігійного проповідника 17 ст. В алегоричному романі «Подорож пілігрима» (1678 – 1684), написаному у в'язниці, Беньян протиставив розбещеності вищих верств суспільства чистоту характерів простих людей. Будучи пуританином і активним учасником Великого бунту 1640 – 1660 рр., Беньян обрушував свій праведний гнів на користолюбство і порочність тих, хто під виглядом збереження традицій вдавався до гріха і розпусти. Показуючи в «Подорожі пілігрима» вигадане місто, що загрузнуло в безпросвітному крамарюванні, письменник має на увазі Лондон, з його могутнім Сіті. Він називає його „Vanity Fair”, використовуючи біблійний вислів „vanitum vanitatum” („суєта суєт”). В цьому місті продається все: чоловіки, дружини, і навіть діти. Джон Беньян є першовідкривачем теми буржуазного користолюбства в англійській літературі. В «Житті і смерті містера Бедмана» (1680) він вперше розкрив згубну владу грошей і гонитви за престижем. Своїм книгам письменник-проповідник надавав форму видінь, і британська публіка 19 ст. сприймала його книги як пророцтва. Звернувшись до визначення Беньяна Теккерей підкреслив: пророцтво збулося, Британія перетворилась на „виставку гріхів”.

З першої ж сторінки читач занурюється в атмосферу торжища, де «… куди не поглянути, їдять і п'ють, закохуються і зраджують, сміються і плачуть; тут і палять, і б'ються, і шахраюють, і грають на скрипці; тут забіяки тільки і чекають, щоб хтось їх випадково зачепив плечем, шибеники не упускають випадку підморгнути якому-небудь молоденькому личку, шахраї думають про вміст чужих гаманців, поліцейські наглядають за порядком, закликальники кричать перед своїми балаганами, сільські бовдури витріщають очі на прикрашених блискітками танцівниць, а тим часом спритні кишенькові злодії, підкравшись ззаду, орудують в їхніх кишенях». Світ людей, представлений в цьому романі у вигляді єдиного величезного базару, де старий балаганний блазень (автор) представляє маленький ляльковий спектакль, в якому відсутні справжні герої, а є тільки маленькі люди з своїми маленькими грішками.

Люди в Теккерея виступають у вигляді маріонеток не випадково. Він недооцінював не тільки своїх співвітчизників, але і людство в цілому, його погляд на світ був абсолютно аналітичним. Без особливих емоцій, завжди саркастично розповідає письменник про перемоги і катастрофи маленьких людей. Але особливо дістається аристократії: маркізу Стайну вдалося одружитися з дівчиною із стародавнього роду Камелотів, завдяки картковому боргу, а сімейка Кроулі обзавелася титулом через уміння добре варити пиво. Підзаголовок «роман без героя» відображає його погляд на сучасне здрібніле людство. Можливо, тому Теккерей, на відміну від Ч. Діккенса, не здобув любові сучасників. В Британії його завжди цінували як видатного прозаїка і аналітика суспільства, але вважали його погляд на світ «жорстоким по відношенню до природи людини» (Е. Браунінг). Але у 20 ст. популярність творчості цього суворого письменника зросла, і зараз його вважають одним з найглибших реалістів, який не засуджував і не підносив своїх героїв.

Дія роману розгортається в роки наполеонівських воєн. Але в центрі зображення опиняються не герої битв, а дві подруги по пансіону - Емілія Седлі і Ребекка Шарп, що представляють різні соціальні верстви і мають різні долі. Прізвища у дівчат промовисті: sadly англійською означає «сумно», а sharp – «точно», «швидко», «вправно». Загалом, перед нами – два різних характери: задумлива, меланхолійна Емілія і справжня «гоструха» - Ребекка, вельми далека від «вікторіанського» розуміння моральності.

Розповідаючи про приватне життя подруг, автор добився органічного поєднання його з історією і показав, наскільки далекі на перший погляд події взаємопов'язані: військовий переворот у Франції привів до розорення сім'ю лондонського біржовика містера Седлі, хоча ці маленькі люди на політику ніяк не впливали. Просто несподіваний прихід до влади Наполеона, неначебто засланого на о.Ельба, увергнув Сіті в сум'яття: різко знецінилися французькі акції, і старий Седлі прогорів. Його зять, Джордж Осборн, був одним з багатьох офіцерів, полеглих в битві під Ватерлоо, але Теккерей показує не стільки саму битву, скільки її наслідки (вдівство Емілії), він немов заглядає всередину історії, показуючи її преломлення на долях звичайних людей. Але, на відміну від В. Скотта, що вводив історичних персоналій у фон оповіді, Теккерей не робить цього. Історичні особи діють в його романі «за кадром», ми бачимо тільки наслідки їх бурхливої діяльності.

Роман торкається складної етичної проблематики, піднімаючи питання самовизначення особистості в світі, який керується принципом «суєта суєт». Метушливий базар стає метафорою сучасного світу, який, за визначенням письменника, є місцем «злим, біснуватим, повним всілякого шахрайства, фальші і удавання». Улюблена героїня Теккерея - Ребекка Шарп - говорить: «Напевно, і я була б порядною жінкою, якби мала п'ять тисяч річних». Але письменник, відповідно до просвітницької традиції, розуміння людини як продукту середовища, перебільшує вплив суспільства на особистість. Звичайно, Ребекка росла бідною сиротою, вимушеною доношувати старі сукні багатої подруги і постійно «знати своє місце». Володіючи багатьма талантами, дівчина буквально накопичує в собі енергію помсти, яка знаходить вихід надалі у ряді аморальних вчинків. Але вибір в Ребекки був, і відсутність моральних принципів, напевно, не можна пояснювати тільки впливом середовища.

??? Питання до інтерактивної бесіди:

1. В чому своєрідність жанрової структури роману «Ярмарок марнославства»?

2. В чому особливості сатиричної типізації в романі В.М. Теккерея?

3. Дайте характеристику просторово-часової структури роману.

4. Яка функція предметного світу в романі? Як він створюється?

5. Чи можна віднести «Ярмарок марнославства» до типу романів про втрачені ілюзії?

Література:

Основна:

1. Теккерей в воспоминаниях современников. – М.: Худ. лит., 1990. – 527 с.

2. Ивашева В.В. За щитом скептицизма // Ивашева В.В. «Век нынешний и век минувший». Английский роман Х1Х века в его современном звучании. – М.: Художественная литература, 1990. – С. 181-250.

3. Бурова И.И. Приемы психологического анализа в романах У.М. Теккерея // Филологические науки. – 1994. – № 3. – С. 47-54.

4. Вахрушев В.С. Творчество Теккерея в мировом литературном процессе // Филологические науки. – 1991. – № 1. – С. 37-44.

5. Вахрушев В.С. Концепция игры в творчестве Теккерея // Филологические науки. – 1984. – №3. – С. 24-32.

6. Вахрушев В.С. Творчество Теккерея. – Саратов, 1984.

7. Авраменко Е.И. Художественный историзм романа Теккерея «Ярмарка тщеславия» и деталь исторического колорита // Филологические науки. – 1987. – № 5. – С. 75-79.

8. Шахова К. Література Англії ХІХ ст. // Зарубіжна література. – 2004. – № 6-7. – С. 17-28.

Додаткова:

1. Урнов М.В. Вехи традиции в английской литературе. – М.: Худ. лит., 1986. – 380 с.

2. Винтерих Дж. Уильям Теккерей и «Ярмарка тщеславия» // Винтерих Дж. Приключения знаменитых книг. – М.: Книга, 1979. – С. 60-70.

3. Форстер М. Записки викторианского джентльмена: У.М. Теккерей. – М.: Книга, 1985. – 368 с.

4. Вексельман В.М. Концепция героя в исторических романах Теккерея 50-х гг. Х1Х в. // Вестник МГУ. Сер. 9. Филология. – 1988. – № 5. – С. 27-33.