- •Державний вищий навчальний заклад
- •1. Поняття про ігрову діяльність
- •2. Історія виникнення ігор
- •3. Висловлювання педагогів про рухливі і національні ігри
- •4. Рухливі і спортивні ігри
- •5. Стосунки й конфліктні ситуації в рухливих і національних іграх
- •Педагогічне групування (класифікація) рухливих ігор
- •7. Освітні, виховні та оздоровчі завдання рухливих і національних ігор
- •8. Гігієнічні та фізіологічні вимоги до проведення занять з рухливих і національних ігор
- •9. Виховання рухових якостей
- •10. Виховання морально-вольових якостей засобами фізичного виховання
- •11. Рухливі і національні ігри на уроці фізичної культури у школі
- •12. Рухливі і національні ігри на уроках фізичної культури в малокомплектних школах
- •13. Перевірка успішності з рухливих і національних ігор у школярів
- •14. Планування рухливих і національних ігор на уроках фізичної культури
- •15. Рухливі і національні ігри для дітей молодшого шкільного віку
- •16. Рухливі і національні ігри для дітей середнього шкільного віку
- •17. Рухливі і національні ігри юнаків і дівчат
- •18. Рухливі і національні ігри на заняттях зі школярами, які мають відхилення у стані здоров’я
- •19. Методика викладання рухливих і національних ігор
- •19.2. Керівництво процесом гри
- •Розподіл на команди
- •20. Методика проведення естафет із дітьми шкільного віку
- •21. Методика вирішення педагогічних завдань у грі
- •22. Рухливі і національні ігри в позаурочних і в позашкільних формах роботи з дітьми
- •23. Змагання з рухливих і національних ігор
- •24. Практичні заняття з рухливих ігор
- •Годинник
- •Алфавіт
- •Навпаки
- •Хто уважний і спостережливий?
- •Граймо в лічилки
- •Космонавти
- •Білі ведмеді
- •Заєць без лігвища
- •Два Морози
- •Карасі та щука
- •До своїх прапорців!
- •День і ніч
- •Вільне місце
- •Третій зайвий
- •Група, струнко!
- •Заборонений рух
- •Вудка (проста й командна)
- •М’яч сусідові
- •Зустрічна естафета
- •Біг пінгвінів
- •Естафета – поїзд
- •Місток і кішка
- •Гонка м’ячів по колу
- •Передача м’яча в колонах
- •Перетягування через лінію
- •Слухай сигнал
- •Перебіжка з вирученням
- •Наперегони з м'ячем
- •М'яч у центр
- •Не давай м’яч ведучому
- •Гилка через сітку
- •Зустрічна волейбольна передача над сіткою
- •Перестрілка
- •Волейбол з вибуванням
- •Пасування волейболістів
- •Біг від м'яча
- •«Квач» із присіданням
- •Зміна місць по колу
- •Гра з капітанами
- •На відкриті ворота
- •Боротьба за м'яч з елементами футболу
- •Велика гра з вільним м'ячем
- •Передав – сідай
- •Кидай-біжи
- •Естафета з веденням і кидком м'яча в кошик
- •М'яч капітанові
- •Нападають п'ятірки
- •Швидше зміни місце
- •Хто швидше?
- •Швидко перебігай і підлізай
- •Будь вправний
- •Рухома ціль
- •Витівний тир
- •Олімпійська емблема
- •Мішень-корзина
- •Ведмідь і колода
- •Відгадай, хто підходив
- •Виштовхування з кола
- •Старти «звірят»
- •Пінгвіни з м’ячем
- •Переправа в обручах
- •Бар’єрний біг
- •Снайпери
- •М'яч у кільце
- •Баскетбольний слалом
- •Парні гонки
- •Стонога
- •Каракатиця
- •Розсипав - збери
- •Квач у лісі
- •Придивись і запам’ятай
- •Ботанічні жмурки
- •Боротьба за м’яч
- •Баскетбол – волейбол
- •Квач з м’ячем
- •Кенгуру
- •25. Комплесне оцінювання успішності студентів з навчальної дисципліни «рухливі і національні ігри з методикою викладання»
- •26. Тестові завдання для самоконтролю
- •27. Перелік використаної літератури
- •Рухливі і національні ігри з методикою викладання
2. Історія виникнення ігор
Виникнення гри в суспільстві органічно пов'язано із становленням і розвитком суспільної свідомості. Як одну з форм вияву суспільної свідомості, що відображає устрій життя на найбільш ранньому ступені розвитку суспільства, можна розглядати образні дії (наслідування справжнього полювання), танець і примітивну музику. На цьому етапі гра й образні дії ще не розмежовувалися.
Поступово створювалися матеріальні передумови для подальшого розвитку раннього мистецтва, починали виявлятися його самостійні форми. Потрібен був чималий історичний строк, необхідні були істотні зрушення в розвитку виробництва, перш ніж із синкретичного первісного мистецтва поступово виділилася самостійна ігрова діяльність. Вона виявлялася в мисливських і військових іграх, у драматичних іграх, що відтворювали господарську діяльність (згадаймо хоча б відому старовинну слов'янську гру «А ми просо сіяли...», що дійшла до наших часів).
З поділом суспільства на класи виникали й відмінності у використанні ігор для виховання дітей пригноблених класів населення і панівних. У народному побуті створювались ігри, які, переходячи з покоління в покоління, змінювалися, набували нових якостей. Народ створював ігри, в яких органічно поєднувалися простота, емоційність і великий простір для всебічного вияву фізичних сил і творчих здібностей.
З давніх-давен ігрова діяльність людей під час свят тісно пов'язана з їхньою життєдіяльністю. Показовими в цьому відношенні є свята Давньої Греції, які відзначалися своїм активним, діяльнісно-ігровим характером. Для епохи давньогрецької демократії (розквіт її припадає на VI–V ст. до н. е.) характерними були широта і масовість свят, що знайшли найповніше втілення у святах Діоніса, Деметри, Афіни та інших античних богів. Ці свята були тісно пов'язані з реальним життям еллінів, зокрема з їхньою працею, оскільки міфологія була також відображенням реального життя людей.
Вершиною давньогрецьких ігор-свят і своєрідним спортивним театром стали знамениті Олімпійські ігри, що проходили у місті Олімпії раз на чотири роки. На час проведення Олімпійських ігор припинялися війни і встановлювалося перемир'я.
Олімпійські ігри було започатковано в 776 р. до н. е., і проіснували вони до 394 р. н. е., а згодом відродилися за ініціативою П'єра де Кубертена – видатного французького педагога-гуманіста – і дійшли до наших днів як одне з найпопулярніших свят, що сприяють зміцненню дружби між народами.
Одним з найпопулярніших серед великої кількості давньогрецьких свят було свято на честь бога родючості Діоніса – Діонісія.
Це свято відзначалося тричі на рік і включало святкові процесії, обрядові церемонії, різноманітні змагання, як мистецькі, так і спортивні, театрально-хороводні ігри громадян.
Для свят Давньої Греції взагалі була характерна дієвість, що потребувало спеціальної підготовки. Ідеал давньогрецьких свят – фізична і духовна гармонія. Зовсім інший характер мали свята у Давньому Римі. Політика правлячих кіл була спрямована на виховання легіонера-завойовника і на відвертання широких народних мас від участі у політичному житті країни. А тому під час тих чи інших святкувань замість активних народних дій використовувалися видовища – тріумфальні процесії імператорів, бої гладіаторів, «навмахії» (битви кораблів), циркові змагання, стравлювання хижаків і людей з хижаками. Лозунг «хліба і видовищ» народився саме в цей час (І ст. до н. е. – І ст. н. е.). Адже для кожного бідного жителя Римської імперії існувала альтернатива – або піти до лав легіонерів, або ж приймати подачки від уряду під час різноманітних видовищ.
Отже, у класово антагоністичних суспільствах панівні верстви завжди насаджували лише їм потрібні свята, і цей процес дедалі поглиблювався. Саме тому й відбувалося розшарування свят на дві групи – офіційні і народні. З одного боку, це були свята під егідою церкви і держави, що утверджували існуючий порядок, велич влади як щось вічне і незмінне, з іншого - народні, що часом нагадували пародію на офіційні і відзначалися ігровим началом.
Як у Давній Греції Діонісії були яскравим виявом ігрового начала свята, так і на Русі ігрова діяльність супроводжувала більшість обрядових календарних свят. Так, наприклад, з початком весни розігрувалася «боротьба» літа й зими, що закінчувалася, звичайно, перемогою літа.
Однак, як і у всіх інших народів, давньоруські ігри поступово втрачали свою першооснову і виділялися в самостійну сферу людської діяльності, і тому з часом вони майже завжди тільки опосередковано пов’язувалися з тією чи іншою порою року.
Перші записи народних ігор на Україні припадають на кінець XVIII – початок XIX ст. До того часу вони протягом віків передавалися з покоління в покоління усно. Корінням своїм народні ігри, хороводи, веснянки сягають, звичайно, у сиву давнину.
В обрядових і святкових іграх знаходили своє відображення господарська діяльність людини, її поетичне ставлення до природи. Відповідними жестами, рухами учасники гри ілюстрували або імітували трудові процеси – сіяння проса, льону, маку тощо.
Для прикладу можна навести вже згадувану хороводну гру «А ми просо сіяли...». Місцем для цієї гри могли бути зелена галявина, діброва, гай або просто вулиця. Учасники хороводу розділялися на дві групи. Гра починалася заспівом першої групи:
А ми нивку оремо, оремо,
Ой, дід ладо, оремо, оремо.
Ці слова хор ілюстрував відповідними рухами і жестами, імітуючи процес праці: один ніби йшов за плугом, інший – поганяв волів. Друга група відповідала:
А ми просо сіємо, сіємо,
Ой, дід ладо, сіємо, сіємо.
Учасники другого хору показували, як вони засівали поле і т. ін. Потім перший та другий хори починали «сперечатися», один одному погрожувати, відповідними рухами та жестами ілюструючи дію, про яку йшлося в пісні.
Протягом віків народні ігри шліфувалися, народжувалися нові засоби виразності, у них з'являлися елементи театралізації, які найчастіше використовувалися під час проведення традиційних свят.
Під час народних ігор учасники виступали в масках або просто фарбували обличчя. У разі потреби наклеювали бороду, вуса.
В іграх завжди знаходили відображення ідеологія, виховання, рівень культури і досягнення науки. Крім того, деякі ігри набували певного відтінку залежно від географічних і кліматичних умов.