Методика проведення роботи
Завдання 1. Визначення груп крові. Групи крові визначають за властивостями еритроцитів, які встановлюються за допомогою стандартних сироваток, які містять відомі аглютиніни.
Предметне скло розташовують на білому папері та наносять на нього (не перемішуючи) по одній краплі стандартних сироваток І, ІІ та ІІІ групи, що містять відповідно аглютиніни: І – α та β, ІІ – β та ІІІ – α. Потім проколюють палець голкою Франка (перед цим палець добре протирають спиртом, потім ефіром). Скляною паличкою переносять невелику кількість крові в краплю сироватки І групи, потім іншим, чистим кінцем палички, таку ж кількість крові в краплю сироватки І групи, потім іншим, чистим кінцем палички, переносять в сироватку ІІ групи. Третю краплю переносять старанно вимитим та насухо витертим кінцем палички. Кожного разу старанно розмішують кров у краплині сироватки. Реакція аглютинації відбувається через 1-5 хв. За наявності аглютинації крапля робиться прозорою, а еритроцити склеюються у вигляді грудочок. Група крові встановлюється у залежності від аглютинації:
Відсутність аглютинації свідчить про відсутність аглютиногенів у досліджуваній крові, що є властивістю еритроцитів І групи.
2. Якщо аглютинація відбулася з сироваткою І та ІІІ груп, що містять відповідно аглютиніни αβ та α, то вважають, що еритроцити досліджуваної крові містять А - аглютиноген, тобто ця кров належить до ІІ групи.
3. Якщо аглютинація відбулася з сироваткою I та II груп, що містять, відповідно аглютиніни αβ та β, то вважають, що еритроцити досліджуваної крові містять В - аглютиноген, тобто ця кров належить до III групи.
4. Наявність аглютинації у всіх трьох краплях свідчить про наявність в еритроцитах досліджуваної крові як аглютиногенів А так і В, що характерно для IV групи.
Завдання 2. Заповнити таблицю «Сумісність груп крові»
|
Сироватка (аглютиніни) |
І група (0) |
ІІ група (А) |
ІІІ група (В) |
ІV група (АВ) |
|
І група (α і β) |
- |
|
|
|
|
ІІ група (β) |
|
|
|
|
|
ІІІ група (α) |
|
|
|
|
|
ІV група (0) |
|
|
|
|
В таблиці аглютинацію позначити знаком плюс (+), а відсутність аглютинації - знаком мінус (-).
Завдання 3. Визначення резус-фактора.
На дно пробірки трьома різними піпетками поміщають краплю стандартної сироватки, краплю желатини та краплю крові, отриману з пальця досліджуваного. Пробірку поміщають на 5 хв у водяну баню при 47-49°С. Через 5 хв. в пробірку додають 3 мл фізіологічного розчину, перемішують вміст пробірки, затиснувши їх між великим та середнім пальцями правої руки.
Розглядають пробірку на світло і встановлюють наявність чи відсутність аглютинації. У випадку позитивної реакції у розчині з’являється дрібний пластівчастий осадок. При негативній реакції вміст пробірки гомогенний. У сумнівних випадках рекомендується краплю розчину помістити на предметне скло під мікроскоп і при малому збільшенні роздивитись положення еритроцитів. При наявності аглютинації вони розташовані групами, при відсутності – рівномірно розташовані в плазмі.
Питання для самоконтролю:
1. За яким принципом побудована методика визначення груп крові?
2. Якщо кров донора I групи може бути перелита реципієнту з III групою крові, то чому не можна зробити навпаки (тобто кров III групи перелити людині з I групою)?
3. У потерпілого II група крові. Яку групу крові йому можна перелити?
4. Чи виникне резус-конфлікт вагітної жінки та плоду, якщо кров жінки резус-позитивна, а кров плоду резус-негативна?
5. Чи виникне резус-конфлікт вагітної жінки та плоду, якщо кров жінки резус-негативна, а кров плоду резус-позитивна?
6. Від яких факторів залежить виникнення гемотрансфузійного шоку при переливанні крові:
донор – ІІІ група, резус-позитивний; реципієнт – ІІІ група, резус-негативний;
донор – І група, резус-негативний; реципієнт – ІV група, резус-позитивний.