3. Природно-кліматичні умови

Згідно лісорослинному районуванню територія лісгоспу відноситься до південно-східного лівобережного лісостепу України (згідно районуванню, розробленого Ф.Н. Мільковим у 1964 р.).

Клімат району помірно-континентальний, з непостійним і недостатнім зволоженням.

Коротка характеристика кліматичних умов, що мають значення для лісового господарства, приведена в таблиці 1.3.1.

1. Кліматичні показники

Найменування показників	Одиниця вимірювання	Значення	Дата
Температура повітря: - середньорічна	градус	+6,9
- абсолютна максимальна	-//-	+37	липень
- абсолютна мінімальна	-//	-35	січень
2. Кількість опадів на рік	мм	520
3. Тривалість вегетаційного періоду	день	198
4. Останні заморозки весною			2.06
5. Перші заморозки восени			13.09
6. Середня дата замерзання річок			11.12
7. Середня дата початку паводку			27.03
Сніговий покрив: - потужність	см	17
- час появи			18.12
- час сходження у лісі			21.03
9. Глибина промерзання ґрунту	см	60
10. Напрям переважаючих вітрів по сезонах: - зима	румб	Східні
- весна	-//-	Західні
- літо	-//-	Півд.-захід.
- осінь	-//-	Півд.-схід.
11. Середня швидкість переважаючих вітрів	м/сек	4,5
по сезонах: - зима	-//-	5,2
- весна	-//-	5,4
- літо	-//-	2,8
- осінь	-//-	4,7
12. Відносна вологість повітря	%	76,8

Кліматичні показники наведені за даними метеостанції, яка знаходиться на території лісгоспу.

Із кліматичних факторів, що негативно впливають на ріст і розвиток лісових насаджень треба відмітити пізні весняні і ранні осінні заморозки; сухі та спекотні вітри на при кінці квітня і в травні.

В цілому клімат району розташування лісгоспу сприятливий для росту наступних деревних порід: сосни звичайної, дуба звичайного, ясена, клена, липи, берези, осики, вільхи чорної і різноманітних чагарників.

Територія лісгоспу за характером рельєфу являє собою басейн ріки Сіверський Дінець. Рельєф Мохначанського лісництва хвилястий, нерівний, що пов’язано з його розташуванням на правобережному корінному плато ріки Сіверський Дінець і з північного боку на піщаній території ріки Уди. Великий схил поверхні плато у бік ріки Сіверський Дінець і пухкий ґрунт склали добрі умови для розвиту прадавній і нинішній ерозій ґрунтів. Місцевість розсічена чисельними ярами та балками на ряд міжбалочних водорозділів шириною до 500 м. Балки в основному дуже розгалужені, з широкими плоскими днищами.

Північна частина лісництва має більш рівну поверхню, а урочище “Бор”, яке розташоване на піщаній території р. Уди, являє собою горби та ями, які створено повітряною ерозією.

Скрипаївське лісництво розташовано на піщаній і заплавній терасах ріки Сіверський Дінець.

Заплавна частина навесні заливається водою на 1,5 км. Її поверхня вкрита великою кількістю пагорбів. Низини частково заболочені, частково вкриті водою.

Рівень води в річці регулюється греблею, яка розташована в північній частині лісництва.

На півдні заплавна тераса переходить в піщану, де основними формами рельєфу є середнєбугристі піски.

Особливу будову рельєфу має урочище “Шелудьківські піски”, де високі піщані горби чергуються з глибокими низинами. Південно-Західна частина лісництва має рівніший рельєф зі слабким схилом у бік ріки Сіверський Дінець і ріки Гнилиця.

На території лісгоспу в 1965 році були виконані роботи по обстеженню ґрунтів студентами ґрунтово-агрохімічного факультету Харківського сільськогосподарського інституту ім. В.В. Докучаєва під керівництвом доцента, кандидата сільськогосподарських наук Г.С. Гринь. Було виділено до 30 видів ґрунтів, повний опис яких знаходиться в лісгоспі.

В даному проекті приводиться скорчений опис основних типів ґрунтів.

В Мохначанському лісництві частіш за інші зустрічаються:

а) опідзолені супіщані ґрунти на пісках і супісях. Це ділянки, на яких дуже розвинуті ерозійні процеси. Частіш за все це схили глибоких балок.

б) розбиті і слабо закріплені піски. На цих ґрунтах розташоване урочище “Бор”. Ці ґрунти не мають постійного гумусового горизонту і дуже слабо закріплені рослинністю.

в) опідзолені суглинні ґрунти на лесових породах. На цих ґрунтах знаходяться основні масиви лісництва, найбільш рівні ділянки і плато місцевих водорозділів, вкриті багатою рослинністю, з достатнім зволоженням. Тому ґрунти цього типу мають добре розвинутий гумусовий горизонт.

г) опідзолені суглинні ґрунти на червоно-бурих глинах, розвиток яких аналогічний попередньому типу.

д) чорноземи лучні; лучні слабозасолені ґрунти і опідзолені глеєваті суглинні ґрунти на алювіальних відкладеннях, які зустрічаються по днищах балок, де близько проходять ґрунтові води.

е) дерново-глинисто-піщані і супіщані ґрунти на прадавнєалювіальних кварцових пісках піщаної тераси ріки Уди, добре зволожені і слабогумусовані.

В Скрипаївському лісництві частіш за інші зустрічаються:

а) дернові ґрунти на кварцових пісках. Ці ґрунти в основному зустрічаються в урочищі “Шелудьківські піски”. Ці ґрунти характеризуються підвищеною сухістю і гарною аерацією. По механічному складу ці ґрунти піщані.

б) дернові опідзолені піщані ґрунти на прадавнєалювіальних кварцових пісках. Ці ґрунти займають основні площі піщаної тераси.

в) дернові підзолисті глеюваті глинисто-піщані ґрунти по низинах, де ґрунтові води проходять близько до поверхні.

г) дернові підзолисті супіщані ґрунти на прадавнєалювіальних пісках знаходяться, в основному, в східній частині Скрипаївського лісництва. Ці ґрунти зустрічаються також на переході в заплаву рік Сіверський Дінець і Гнилиця в урочище “Шелудьківські піски”. Ґрунти цієї групи добре зволожені, мають підвищену аерацію, мають шар гумусового горизонту до 45 см, що впливає на розвиток багатої трав’яної рослинності.

д) дернові підзолисті піщані ґрунти на пісках пізнєголоценової дефляції, які характеризуються наявністю похованих глибокогумусованих ґрунтів. Ці ґрунти характеризуються низькою родючістю і низькими водно-фізичними якостями, але на лісорослинні умови великий вплив мають поховані високогумусовані ґрунти.

е) підзолисті (лісостепові) глинисто-піщані і супіщані ґрунти на прадавнє-алювіальних кварцових пісках. Ці ґрунти знаходяться в рівнинній південно-західній частині лісництва. Глеєваті види даної групи характеризуються наявністю постійного глеєватого горизонту і близько розташованими ґрунтовими водами. Ці ґрунти добре зволожені, мають добру родючість та добрі фізичні якості.

Група лучних ґрунтів, солонці і болотні ґрунти займають лише невеличку частину площі лісництва.

Ерозійні процеси розвинуті слабо. Ерозійнонебезпечні ділянки вкриті деревною та чагарниковою рослинністю, що перешкоджає розвитку ерозійних процесів.