17. Спілкування включає:

А. комунікацію, перцепцію, інтеракцію; Б. комунікацію, перцепцію, інтеграцію;

В. комунікацію, інтеракцію, інтеграцію.

18. За змістом спілкування поділяють на:

А. матеріальне, дійове, кондиційне, мотиваційне.

Б. матеріальне, дійове, кондиційне, мотиваційне, інформаційне.

В. матеріальне, дійове, кондиційне, мотиваційне, мовлене.

19. За метою спілкування поділяють на:

А. біологічне, матеріальне;

Б. соціальне, матеріальне;

В. біологічне, соціальне.

19. За метою спілкування поділяють на:

А. біологічне, матеріальне;

Б. соціальне, матеріальне;

В. біологічне, соціальне.

20. Матеріальне спілкування – це:

А. обмін думками, ідеями, які у свою чергу служать засобами задоволення актуальних потреб суб’єктів. Б. обмін продуктами й предметами діяльності, які у свою чергу служать засобами задоволення актуальних потреб суб’єктів.

21. Когнітивне спілкування – це:

А. обмін думками, ідеями, які у свою чергу служать засобами задоволення актуальних потреб суб’єктів.

Б. обмін знаннями, які у свою чергу служать засобами задоволення актуальних потреб суб’єктів.

22. Діяльне спілкування – це:

А. обмін діями, операціями, уміннями, навичками.

Б. обмін знаннями.

23. Навчання як процес передачі та засвоєння соціального досвіду відбувається під час:

А. матеріального спілкування.

Б. когнітивного спілкування.

В. діяльного спілкування.

24. Кондиційне спілкування – це:

А. обмін психічними або фізіологічними станами.

Б. обмін інформацією, що розширює кругозір, що вдосконалює й розвиває здібності.

25. Біологічне спілкування – це спілкування:

А. необхідне для підтримки, збереження й розвитку організму й пов’язане із задоволенням основних органічних потреб.

Б. необхідне для підтримки, збереження й розвитку організму й пов’язане із задоволенням основних духовних потреб.

26. Соціальне спілкування переслідує мету:

А. розширення й зміцнення міжособистісних контактів, установлення й розвитку інтерперсональних відносин, особистісного росту індивіда.

Б. поглиблення міжособистісних контактів, установлення й розвитку інтерперсональних відносин, особистісного росту індивіда.

27. Засоби спілкування – це:

А. способи кодування, передачі, переробки й розшифрування інформації, переданої в процесі спілкування від одного живої істоти іншої;

Б. мова, міміка, жести, пантоміміка;

В. вербальні та невербальні знаки передачі інформації.

28. Які з перерахованих засобів спілкування відносяться до невербальних? А. жести. Б. вираження обличчя. В. міміка. Г. пози.

29. До перцептивної сторони спілкування входить:

А. стереотипізація.

Б. каузальна атрибуція.

В. ідентифікація.

Г. рефлексія.

Д. усі перелічені механізми є частиною перцептивної сторони спілкування.

30. У вербальній комунікації приймає участь:

А. комунікатор.

Б. реципієнт.

В. комунікатор і реципієнт.

31. Під час вербальної комунікації з інформацією відбувається:

А. кодування.

Б. декодування.

В. передача.

Г. усі перелічені процеси.

32. До вербальних засобів спілкування відносяться: А. інтонації голосу. Б. усна й письмова мова. В. усне мовлення. Г. письмове мова.

33. Укажіть сторону спілкування, що включає побудову загальної стратегії взаємодії:

А. інтерактивна.

Б. комунікативна.

В. перцептивна.

34. Бар’єри спілкування – це:

А. психологічний феномен, що виникає в ході спілкування коммуникатора й реципієнта та супроводжується виникненням почуття ворожості, недовіри до самого коммуникатора, що поширюється й на передану їм інформацію.

Б. психологічний феномен, що виникає в ході спілкування коммуникатора й реципієнта та супроводжується виникненням товариських почуттів, довіри коммуникатору, що поширюється й на передану їм інформацію.

35. До основних видів бар'єрів спілкування відносяться:

А. комунікативний, перцептивний, інтерактивний.

Б. некомпетентності, стилю спілкування, установки.

В. неспівпадання рольових очікувань, характетеру, модальностей.

36. Неправильне ставлення у процесі спілкування партнерів по спілкуванню один до одного належить до бар’єрів спілкування:

А. мовленєвого.

Б. стилю спілкування.

В. некомпетентності.

37. Механізми психологічного захисту – це:

А. процес інтрапсихічної адаптації особистості за рахунок підсвідомої переробки інформації, що надходить.

Б. специфічні прийоми, які використовує особистість для того, щоб знизити рівень неприємних переживань.

В. механізм людської свідомості по перебудові системи установок, що спрямована на зниження емоційного напруження та недопущення психічної травми.

Г. захист особистості від усвідомлення неприємних висновків (витісняючи неприємні висновки у підсвідоме).

38. Компенсаторні характеристики психологічного захисту:

А. Неусвідомлене, але сильне бажання знищити переживання, що травмують особистість, з наступною заміною на більш комфортні переживання.

Б. Переміщення неприємних переживань зі сфери свідомого до неусвідомленого.

В. Акцент не на логіку, а на емоції. Як наслідок система психологічного захисту є високостійкою до критики ззовні.

39. Заперечення – це психологічний захист як:

А. спроба ігнорувати реальну подію, яка турбує особистість.

Б. прагнення уникнути нової інформації, не сумісної з позитивними уявленнями про себе, що склалися.

40. Уникнення – це психологічний захист як:

А. уникнення внутрішнього конфлікту шляхом активного вимикання зі свідомості не інформації про те, що трапилося, у цілому, а тільки дійсного, але неприйнятного мотиву своєї поведінки.

Б. уникнення внутрішнього конфлікту шляхом активного вимикання зі свідомості тільки дійсного, але неприйнятного мотиву своєї поведінки, а не інформації про те, що трапилося, у цілому.

41. Пригнічення – це психологічний захист як:

А. Видалення чогось зі свідомості й утримання на відстані від свідомості.

Б. Видалення чогось зі свідомості й утримання деякий час від свідомості.

42. Раціоналізація – це:

А. усвідомлення і використання у мисленні тільки тієї частини сприйманої інформації, завдяки якій власна поведінка з'являється як добре контрольованою й не суперечливою об'єктивним обставинам, це знаходження прийнятних причин або підстав для неприйнятних думок або дій.

Б. псевдорозумове пояснення людиною своїх бажань, учинків, у дійсності викликаних причинами, визнання яких грозило б втратою самоповаги.

43. Проекція – це:

А. приписування іншій людині, тварині або об'єкту якостей, почуттів і намірів, які виходять від самого, що приписує.

Б. вид захисту, який пов'язаний з несвідомим перенесенням неприйнятних власних почуттів, бажань і прагнень на інших з метою перекладання відповідальності за те, що відбувається усередині «Я», на навколишній світ.

44. Ідентифікація – це:

А. несвідоме перенесення на себе почуттів й якостей, властивих іншій людині й недоступних, але бажаних для себе.

Б. неусвідомлюване наслідування зразкам, ідеалам, що дозволяє перебороти власну слабість і почуття неповноцінності.

45. Відчуження – це:

А. захист, що приводить до ізоляції, відокремлення усередині свідомості особливих зон, пов'язаних з факторами, що травмують.

Б. захист, що приводить до активізації усередині свідомості особливих зон, пов'язаних з факторами, що травмують.

46. Заміщення – це: захист від тривожної або навіть нестерпної ситуації за допомогою перенесення реакції з «недоступного» об'єкта на інший об'єкт – «доступний», або заміни неприйнятної дії на прийнятне.

А. Так.

Б. Ні.