165_Bezdrabko_V_V

11

бібліотечного напряму підготовки до узагальнюючих дисциплін –

документології чи соціальних комунікацій. Підтвердженням цьому слугують не тільки концептуалізація наукової спеціальності «Соціальні комунікації»,

проваджена вченими бібліотечно–бібліографічної, книгознавчої сфери, але й монографії, наукові публікації, якими рясніють фахові періодичні видання

[5–13;31;33;34;39;41;42;43;66–69;72–77;80;81]. Утім, як відмічалося вище,

складно визначити практичну сферу застосування документології. Стосовно зібрання дисциплін під назвою «Соціальні комунікації», то їх складові мають давно усталені прикладні форми функціонування, не потребуючи штучних

М.С. Слободяник, В.К. Скнарь, А.С. Чачко та ін.) для конструювання будь– якої галузевої професіології інформаційної науки, відзначимо обґрунтування багатогранної перспективи міждисциплінарних студії із державного управління та документознавства задля конкретизації вимог до фахівців із інформаційного забезпечення у сфері державного управління, звідси – уточнень змісту освіти. Проте, підтримаємо думку Л.І. Демчиної, що попри деякі складності реформувань сучасної бібліотечно–інформаційної освіти «в

контексті документологічної парадигми», в останні два десятиліття яскраво увиразнилась головна тенденція її розвитку – об’єктивне формування блоку навчальних дисциплін документально–комунікаційного циклу, до того ж орієнтованих на електронні бібліотеки, інформаційні центри [12;13,30].

Такі відповіді на запити ринку праці, суспільства, держави, вимоги

модернізації освіти у рамках загальнонаціональної програми «Освіта»

(Україна ХХІ століття) дозволяють нам стверджувати про об’єктивну

раціональність обраних підходів і їх перспективність. Із цього погляду,

документознавча професіологія має кардинальне значення для розвитку

спеціальності. Її яскравими провідниками в Україні виступають

О.В. Матвієнко, С.В. Дубова, Ю.І. Палеха та ін., котрим належить низка праць, виконана у дусі новітніх досліджень українських і зарубіжних

12

(передусім російської) педагогічних наукових шкіл. Більшість із них присвячена проблемам розбудови інформаційної освіти в Україні, зокрема спеціальності «Документознавство та інформаційна діяльність»,

екстрапольованій на сферу управління [14–30;47–53]. Відтак, у поле зору дослідників потрапили питання загального характеру – інформаційна освіта як соціальна інституція, зміст діяльності фахівців у галузі менеджменту інформаційних систем, теоретико–методологічні, науково–методичні засади інформаційної освіти, основні напрями її розвитку, ув’язка навчальної спеціальності – «Документознавство та інформаційна діяльність» із науковою – «Документознавство, архівознавство», управління як соціокультурне, політичне й економічне утворення, його різновид – державне управління, особливості управління інформацією, та конкретного – змістове наповнення окремих навчальних дисциплін, що пропонуються для студентів досліджуваного напряму.

Цікавлячись передусім освітою, що «ґрунтується на інформаційно– комунікаційних, соціальних і гуманітарних науках і відповідних навчальних дисциплінах, дає необхідні й постійно поновлювані знання … для життя і діяльності у високотехнологічному інформаційно насиченому суспільстві»

[50,35] і, присвятивши ряд ґрунтовних досліджень її інноваційним аспектам,

педагогічним основам підготовки менеджерів інформаційних систем [48],

дослідники, як згадувалося вище, не обійшли увагою й насущні проблеми фахової підготовки студентів для інформаційного забезпечення управління.

Посилаючись на загальнотеоретичні й методологічні основи системи професійної освіти в Україні, вимоги до моделі професіонала у контексті сучасної суспільної та інформаційно–технологічної ситуації, враховуючи принципи дидактики новітньої освіти, ключові проблеми її інформатизації,

О.В. Матвієнко і С.В. Дубова запропонували для обговорення концепцію професійної підготовки фахівців з інформаційного забезпечення державного управління, актуалізувавши при цьому у постановочному плані ряд важливих завдань розвитку навчальної спеціальності «Документознавство та

13

інформаційна діяльність» [24;52]. Для праць цих дослідників властивий розгорнутий теоретичний підхід до висвітлення результатів дослідження,

базований на загальних наукових методах моделювання, абстрагування,

виведення загального із конкретного і навпаки, гіпотетичного припущення та ін., що відповідає меті і завданням більшості їхніх розробок, акцентованих на постановці галузевих проблем інформаційної професіології [53].

Погоджуємося з багатьма резонними міркуваннями О.В. Матвієнко,

яка, вивчаючи проблеми і перспективи розвитку документознавчої професіології в Україні, вказала на ряд суттєвих завдань, що мають бути розв’язані науковцями–педагогами, причетних до підготовки фахівці за напрямом, у першу чергу. Це:

1) проблема синтезу теоретичного вивчення феномену професії та практики професійної діяльності фахівця;

2) прогнозування змісту професійного навчання документознавців,

обумовленого залежністю його етапів – мета навчання ↔ зміст навчання ↔ освітня кваліфікаційна характеристика, навчальний план, навчальні програми ↔добір, систематизація і класифікація навчально–методичного матеріалу ↔ оперативне корегування навчальної документації;

3)самоідентифікація документознавця на соціально–професійному рівні у контексті управлінських функцій;

4)соціалізація фахівця, прийняття документознавцем норм і цінностей сфери державного управління [47].

Розв’язання більшості названих проблем – суть діяльності передусім професіологів, котрі, послуговуючись конкретним навчально–методичним забезпеченням надання освітніх послуг, з урахуванням діагностичних обстежень інфраструктур базових сфер діяльності суспільства, що розглядаються потенційним місцем можливого працевлаштування випускника навчального закладу, й вибудовують пропозиції стосовно корегування змісту професійної підготовки.

14

Аналізуючи чинні навчальні плани, навчально–методичне забезпечення, у т.ч. і модерні видання зі спеціальності «Документознавство та інформаційна діяльність» [4;35;37;45;46;78;79], безперечно, простежується адекватність пропонованих знань системі професійної діяльності майбутнього фахівця. Це, до прикладу, підтверджують і результати проведених С.В. Дубовою педагогічних експериментів (аудиторія інтерв’юерів – студенти ІІ і IV років навчання спеціальності

«Документознавство та інформаційна діяльність» КНУКіМ, 2006 р.), які продемонстрували високу готовність студентів до активної навчальної діяльності, що ґрунтується на потребі особи оволодівати обраною професією,

а отже й усвідомлення, розуміння ними статусу, престижності знань і спеціальності, відтак, підтвердивши правильну педагогічну установку професорсько–викладацького складу навчального закладу [30,79–80].

Показники, пов’язані з «небажанням працювати в органах державної влади»,

а також вибору професії, не можна трактувати через недосконалість існуючих програм підготовки фахівців. Йдеться про відсутність системної професійної орієнтації майбутніх студентів на рівні загальноосвітнього навчального закладу, складності адаптації «вчорашнього учня» до вимог вищого навчального закладу, труднощі його соціалізації за нових умов навчання, проходження виробничої практики, неготовність і небажання сфери державного управління прийняти фахівця з документознавства та інформаційної діяльності як управлінця з огляду на існуючі стереотипи виняткової бездоганності підготовки вихідця із іншої системи професійного навчання, а саме – державного управління, який, до того ж, має багаторічний досвід роботи, загалом – суспільства і держави соціально захистити,

матеріально підтримати молодого спеціаліста, відсутність серйозних державних програм багатоступеневої післядипломної освіти на кшталт західноєвропейських освітніх стандартів та багато інших об’єктивних і суб’єктивних для цього причин. Такими виявилися б результати соціологічного опитування студентів й інших навчальних спеціальностей, які

15

переживають етап фахового становлення. Скоріше за все, йдеться про закономірні труднощі початкового періоду конституювання напряму підготовки з документознавства та інформаційної діяльності, які природно є комплексними. Проте, треба погодитися зі слушним міркуванням С.В. Дубової щодо повернення позитивного досвіду минулого – запровадження наскрізного спецкурсу «Професійне спрямування», який акумулював би здобуті знання, вміння і навички у ході аудиторної та поза аудиторної роботи студента задля професійного самовизначення.

Постановка проблеми – це лише початок її розв’язання і ніякі декларативні гасла не пришвидшать розвиток документознавства як науки чи інформаційного менеджменту – складової інформаційної діяльності, їх трансформації у навчальні дисципліни – фундаментуючі для досліджуваного напряму, оскільки еволюція будь–якої дисципліни залежить від зовнішніх і внутрішніх, об’єктивних і суб’єктивних чинників, і далеко не завжди залежить від волі більшості чи меншості педагогічної корпорації. Відтак, майже п’ятнадцятилітнє обговорення теми, постановка проблеми удосконалення документознавчої освіти в Україні, зрештою, має перейти в наступну стадію еволюції – теоретичне обґрунтування практичного втілення нагальних завдань фаху в життя. І не повчальне протиставлення, а тільки консолідована співпраця педагогів із провідними представниками наук документально–комунікаційного циклу здатна продукувати позитивні для справи рішення. Саме тому пошук найоптимальніших форм об’єднання зусиль і повинен стати першочерговим завданням науковців–теоретиків і педагогів–практиків, причетних до розвитку напряму «Документознавство та інформаційна діяльність» в Україні.

Література

1. Бездрабко В.В. Документознавчі термінологічні семінари та збірки наукових праць: нові здобутки українських документознавців

// Бібліотекознавство. Документознавство. Інформологія. – 2008. – № 3. –

С.64–66.

16

2. Бездрабко В.В. Міжнародна наукова конференція з проблем державного управління та наук документально–комунікаційного циклу // Бібліотекознавство. Документознавство. Інформологія. – 2006. –

№4. – С.39–41.

3.Бездрабко В.В. Проблеми державного управління і наук документально– комунікаційного циклу: обговорення триває // Вісн. Кн. палати. – 2006. –

№7. – С.51–53.

4.Бездрабко В.В. Управлінське документознавство: навч. посіб. – К.: Четверта хвиля, 2006. – 208 с.

5.Волкова С.І., Самійленко Т.П. Кафедра бібліотекознавства ХДАК: до 75– річчя підготовки бібліотечних спеціалістів // Вісн. ХДАК: збірн. наук.

праць. – 2000. – Вип. 3. – С.172–179.

6.Демчина Л. Дисциплины документально–коммуникационного цикла: основания комплексирования // Библиотечное образование и практика: поиски взаимопонимания: тез. докл. Седьмой междунар. науч. конф., 24– 25 апр. 2002 г. – М., 2002. – С.50–51.

7.Демчина Л. Змістовне оновлення документознавчої підготовки

бібліотечних фахівців // Вісн. ХДАК: збірн. наук. праць. – 2004. –

Вип. 15. – С.142–151.

8.Демчина Л. Інтеграційні тенденції у формуванні дисциплін документально–комунікаційного циклу // Соціокультурні комунікації в інформаційному суспільстві: матеріали і тези Між нар. наук. конф., 20–21

листоп. 2003 р. / Харк. держ. акад. культури. – Харків, 2003. – С.61–62.

9.Демчина Л. Реформування змісту вищої бібліотечно–інформаційної освіти в контексті документологічної парадигми // Вісн. Кн. палати. – 2007. –

№ 3. – С.28–31.

10.Демчина Л. Структурна єдність дисциплін документально– комунікаційного циклу в бібліотечній освіті // Вісн. Кн. палати. – 2007. –

№ 5. – С.26–29.

18

20. Дубова С.В. Інформаційна професія та інформаційна освіта: сутність, зміст, проблеми // Бібліотекознавство. Документознавство. Інформологія. – 2007. – № 1. – С.70–77.

21. Дубова С.В. Інформаційні ресурси Інтернет як пізнавальне середовище професійної соціалізації документознавців [текст] // Документознавство. Бібліотекознавство. Інформаційна діяльність: Проблеми науки, освіти, практики: зб. матеріалів Міжнар. наук.–практ. конф. – К., 2008. – С.136– 137.

22.Дубова С.В. Морально–етичні аспекти діяльності документознавців у сфері державного управління // Державне управління і право: зб. наук. праць. У 2–х ч. Ч.1 / КНУКіМ. – К., 2006. – Вип. 1. – С.186–188

23.Дубова С.В. Особливості професійної діяльності фахівців з документно–

проблеми науки, освіти, практики: зб. матеріалів ІІІ Міжнар. наук.–практ. конф., Київ, 16–18 травня 2006 р. – К., 2006. – С.13–14.

24.Дубова С.В. Підготовка фахівців з документно–інформаційного забезпечення державного управління: постановка проблеми // Вісн. Київського національного університету культури і мистецтв: зб. наук. праць. – Серія «Педагогіка». – К., 2006. – Вип. 14. – С.52–58.

25.Дубова С.В. Розвиток професіології інформаційної сфери – соціально– педагогічна вимога інформатизації суспільства//Матеріали ІІІ

Міжнародної науково–практичної конференції «Документознавство. Бібліотекознавство. Інформаційна діяльність: проблеми науки, освіти, практики» (Київ, 16–18 травня 2006 р.). – К., 2006. – С.164–166

26.Дубова С.В. Спеціальність „Консолідована інформація» у системі інформаційної освіти України // Бібліотекознавство. Документознавство. Інформологія. – 2008. – № 1. – С.63–68.

концептуальних основ інформаційної освіти // Вісн. Книжкової палати. –

2004. – № 7. – С.33–37.

28.Дубова С.В. Управлінська діяльність фахівців з документознавства у сфері документних комунікацій в органах державної влади // Державне регулювання ринку праці: сучасні технології та напрями їх розвитку: зб. наук. праць Міжнар. наук.–практ. конф., Київ, 22 грудня 2005 р. – У 2–

хч. Ч.1. – К., 2006. – С.224–229.

29.Дубова С.В. Формування змісту курсу «Організація документальних баз

даних» для підготовки спеціалістів у галузі інформаційної діяльності

//Вісн. КНУКіМ. – 2001. – № 5. – С.40–46

30.Дубова С.В. Ціннісно–мотиваційні чинники у професійній підготовці фахівців з інформаційного забезпечення державного управління // Бібліотекознавство. Документознавство. Інформологія. – 2007. – №1. – С.77–81.

31.Загуменна В., Сенченко М. Концепція підготовки спеціалістів зі спеціальності 7.020.102 «Бібліотекознавство і бібліографія» // Вісн. Кн. палати. – 1999. – № 4. – С.17–18.

32.Іванова В. Другі міжнародны навукова–тэарытычны семінар

«Тэрміналогія дакументазнаўства і сумежных галін ведаў»

// http://personalarchives.narod.ru/authors.htm#iv [текст].

33.Ільганаєва В.О. Бібліотечний фактор у становленні інформаційного суспільства: підсумки та завдання бібліотечної освіти 90–х рр. ХХ ст. – поч. ХХІ ст. // Вісн. ХДАК: збірн. наук. праць. – 2004. – Вип. 14. – С.105–

111.

34. Коваленко І. Професійна складова формування правової культури майбутніх фахівців бібліотечно–інформаційної сфери // Вісн. Кн. палати. –

2007. – № 3. – С.31–32.

20

35. Комова М.В. Документознавство: навч. посібник / Національний університет «Львівська політехніка», Інститут гуманітарних і соціальних наук. – Л., К.: «Тріада плюс», «Алерта», 2007. – 296 с.

36.Корнієнко В. Підсумки дослідження інноваційних процесів у наукових бібліотеках у системі підвищення кваліфікації фахівців // Вісн. Кн. палати. – 2007. – № 10. – С.30–32.

37.Кулешов С.Г. Управлінське документознавство: навч. посіб. – К.: ДАКККіМ, 2003. – 57 с.

38.Кушнаренко Н., Соляник А. Бібліотечно–інформаційна освіта: орієнтир на майбутнє // Вісн. Кн. палати. – 2002. – № 5. – С.33–34.

39.Кушнаренко Н.М. Внутріпредметна і між предметна інтеграція дисциплін документознавчого циклу // Вісн. ХДАК: збірн. наук. праць. – 2003. –

Вип. 13. – С.106–114.

40.Кушнаренко Н.М. Концептуальні засади підготовки наукових кадрів у галузі книгознавства, бібліотекознавства та бібліографознавства в Україні

//Вісн. ХДАК: збірн. наук. праць. – 2002. – Вип. 9. – С. 85–90.

41.Кушнаренко Н.М. Лідер вищої книгознавчої та бібліотечно– інформаційної освіти в Україні // Вісн. ХДАК: збірн. наук. праць. – 2004. –

Вип. 14. – С.82–96.

42.Кушнаренко Н.М. Навчальна дисципліна «Документознавство» в системі підготовки бібліотечно–інформаційних кадрів // Вісн. Кн. палати. – 1997. –

№ 12. – С.21–22.

43.Кушнаренко Н.М. Складові змісту спеціальності «Документознавство та інформаційна діяльність»: питання методології // Бібліотекознавство. Документознавство. Інформологія. – 2004. – № 1. – С.42–45.

44.Кушнаренко Н.М., Соляник А.А. Перспективи підготовки

документознавців–менеджерів інформаційних систем // Вісн. Кн. палати. –

1999. – № 4. – С.24–27.