1. Визначення поняття «Психологія управління»

Поняття «управління» увійшло в наше життя настільки міцно, що ми іноді не замислюємося над його точним значенням. Коли мова йде про управління людьми, об'єднаними в організацію, то до багатьох інших аспектів управлінської діяльності приєднується і аспект психологічний, тому в психологічній науці з'явився й успішно розвивається новий предмет - психологія управління.

Для будь-якої науки важливо точне визначення її предмета. Розуміння предмета психології управління, до цих пір носить дискусійний характер, так як в сучасному суспільстві ця тема, як ніколи, актуальна. Щоб зрозуміти, що таке психологія управління, звернемося до таких понять, як «психологія», «управління», «менеджмент».

Психологія - це наука про закономірності розвитку і функціонування психіки як особливої ​​форми життєдіяльності. Точніше - об'єктивна наука про суб'єктивні психічні явища. Психіка має дві основні функції: відображення - побудова образу світу і регуляція поведінки на основі цього образу [4].

Управління - це сукупність системи скоординованих заходів, спрямованих на досягнення значущих цілей організації.

Сучасні німецькі дослідники проблем управління В. Зигерт і Л. Ланг дають таке визначення управління: «Управління - це таке керівництво людьми і таке використання коштів, яке дозволяє виконувати поставлені завдання гуманним, економічним і раціональним шляхом».

Відомий американський вчений П. Друкер також дає визначення поняттю «управління». З його точки зору «управління - це особливий вид діяльності, який перетворює неорганізований натовп в ефективну цілеспрямовану і продуктивну групу» [5].

У найзагальнішому вигляді під керуванням розуміється елемент, функція, що забезпечує збереження певної структури, організованих систем, підтримання режиму їх діяльності, реалізацію їх програми і цілей.

До початку XX століття управління не вважалося самостійною галуззю наукового дослідження. Однак з появою книги Ф. Тейлора «Менеджмент» або «Управління фабрикою» у 1911 р. були виділені основні принципи управлінської праці.

У 20-і рр.. відомий французький інженер А. Файоль запропонував послідовну систему принципів менеджменту. Завдяки А. Файолем управління стали вважати особливою специфічною діяльністю. У зв'язку з цим виникла особлива прикладна міждисциплінарна наука - «психологія управління» [3].

Мета психології управління - розробка шляхів підвищення ефективності і якості життєдіяльності організаційних систем.

Зміст психології управління - розробка психологічних аспектів діяльності людини, групи і організації в цілому. Джерела психології управління:

• практика управління;

• розвиток психологічної науки;

• розвиток соціології організацій [3,5].

Психологія управління була покликана вирішити два завдання

1) добір співробітників до функцій і один до одного відповідно їх індивідуальним особливостям

2) вплив на психіку працівників через стимулювання.

Організація представляє собою форму об'єднання групи людей (два і більше), діяльність яких свідомо координується суб'єктом управління для досягнення загальної мети або цілей і для впорядкування спільної діяльності. У залежності від цілей і умов діяльності індивіди в соціальному управлінні виступають суб'єктами і об'єктами управління.

Суб'єктом управління є носій предметно-практичної діяльності, джерело управлінської активності, спрямованої на певний об'єкт управління. Суб'єктами управління може виступати як окремий індивід, так і соціальна група.

Об'єктом управління може бути частина об'єктивної дійсності, на яку спрямовано управлінський вплив. Об'єктом управління також може виступати і окремий індивід, і соціальна група.

Між суб'єктом і об'єктом управління існують діалектичну взаємодію і взаємовплив. При цьому важливою умовою ефективності управління є відповідність суб'єкта управління його об'єкту [3].

Організація - це структура, в рамках якої проводяться певні заходи для досягнень певних значущих цілей, а також одна з функцій управління.

Для того щоб група могла називатися організацією, необхідне виконання кількох обов'язкових вимог. До них відносяться:

а) наявність щонайменше двох людей, які вважають себе членами цієї групи;

б) наявність хоча б однієї мети як кінцевого стану або результату, яку приймають як загальну для всіх члени цієї групи;

в) існування членів групи, які свідомо і навмисно працюють разом для досягнення значущої для них всіх мети [5].

Психологія управління перетинається з різними галузями психології. Так, наприклад, загальна психологія так само, як і психологія управління, вивчає мотивацію, особистість, волю, емоції і почуття і т.п. Але, на відміну від загальної психології, в якій основною проблемою є проблема особистості, в психології управління вона розглядається в прикладному аспекті: як суб'єкт і об'єкт управління.

Загальновідомі її зв'язки з загальної, соціальної, інженерної психологією, ергономікою, економічної психологією, а також з іншими науками, наприклад філософією, соціологією організацій. Серед психологічних дисциплін психологія управління є самостійним розділом психології, але управління неможливо без відповідного економічного контексту, тобто без використання знань економічної теорії, ергономіки, менеджменту, етики, культури і психології ділового спілкування та ін [3].

Таким чином, психологія управління - міждисциплінарна прикладна галузь психології, основним завданням якої є вивчення та вирішення проблем управлінської діяльності за допомогою психологічних знань і теорій.

Синонімами поняття «Психології управління» є поняття «організаційна психологія», «психологія організацій», «менеджмент».

Менеджмент - це управління, керівництво, дирекція, адміністрація. Суб'єкт, що здійснює управлінські функції, називається менеджер. Слово «менеджер» міцно увійшло в практику і зарубіжного та вітчизняного управління [5].

Діяльність сучасного менеджера безпосередньо залежить від умілого використання людського фактора. Менеджер повинен володіти певними управлінськими здібностями, щоб потрібним чином впливати на людей, які йому підпорядковані, а також на тих, хто йому не підкоряється, по від яких залежить робота всієї організації, якою він керує.

Діяльність менеджера дуже різнопланова. Він відповідальний за виконання всіх управлінських функцій; стратегічне планування, маркетинг, оперативне управління, управління персоналом.

Коли йдеться про менеджмент, то мається на увазі група керуючих. Якщо мова йде про економіку, то мають на увазі;

- Вищих керуючих - вища ланка обумовлює загальний рух організації, її мінливість і напрямки розвитку;

- Менеджерів середньої ланки, підлеглих дирекції - створює життєздатну структуру, що діє в цілісності відносної стабільності зв'язків;

- Низових керуючих (керівників відділів і цехів) - низова ланка забезпечує стійкість певних параметрів системи.

У цьому зв'язку стає зрозумілим, що «немає істотних відмінностей між керівниками і керівниками, адміністраторами та начальниками. Спільним для них є те, що всі вони виконують певні функції, домагаючись результатів за допомогою створення необхідних умов для ефективної групової діяльності »[5, 6].

Система управлінської діяльності спирається на два соціально-психологічних феномена:

• власне управління, тобто цілеспрямований вплив на певний об'єкт;

• підпорядкування, тобто сприйнятливість і схильність цілеспрямованій дії суб'єкта впливу. У залежності від типологічних рис саме почуття підпорядкування переживається різними людьми не однаково.

Мананникова, Є.М. у навчальному посібнику «Психологія управління» виділяє три типи підпорядкування:

• перекірливе: працівник сприймає підпорядкування як вимушене і зовні нав'язане ставлення; для нього характерне слабке розуміння мотивів підпорядкування і боргу;

• байдуже: працівник цілком задоволений своїм становищем, так як це звільняє його від прийняття відповідальних рішень; сповідується принцип «нехай думає начальник»;

• ініціативне: працівник усвідомлює необхідність підпорядкування, почуття обов'язку в нього переходить у звичку, але не заглушає ініціативу. В основі такого типу підпорядкування лежить критична оцінка керівника й визнання його авторитету [3].

Керівник і підлеглий не можуть існувати одне від одного, тому повинна бути система узгодженої діяльності, яка спирається на повторювані цикли отримання та переробки інформації, і обеспечивающаяся за рахунок організації, регулювання, планування та контролю. Це і є сутність або змістовна сторона управління в підтримці цілісності, досягненні цілей, розвитку організації.

З усього вище сказаного, слід, що психологія управління - це галузь психологічної науки, що об'єднує досягнення різних наук у галузі вивчення психологічних аспектів процесу управління і спрямована на оптимізацію та підвищення ефективності цього процесу.