2. Предмет і завдання психології управління

Розуміння управління як професії, що грунтується на всіляких досягнення міждисциплінарної галузі наукового і практичного знань, займає міцне місце в сучасному суспільстві. В даний час вважається, що керівник будь-якого рівня покликаний вирішувати дві взаємозалежні задачі:

• оволодіти теоретичними основами раціонального управління, тобто наукою управління;

• вміти творчо застосовувати положення цієї науки, тобто опанувати мистецтвом управління. Перше завдання вирішується у процесі навчання, друга - у процесі практичної діяльності [6].

Діяльність керівників (менеджерів), що реалізується у виконанні основних управлінських функцій, це і є предмет психології управління.

Предметом психології управління є психологічні аспекти процесу керівництва різними видами спільної діяльності і міжособистісного спілкування в організаціях, тобто психологічні аспекти управлінських відносин. Конкретний прояв предмета психології управління може бути представлено в наступних рівнях психолого-управлінської проблематики:

1. Психологічні аспекти діяльності керівника: • психологічні особливості управлінської праці взагалі, його специфіка в різних сферах діяльності; • психологічний аналіз особистості керівника, психологічні вимоги до особистісних якостей керівника; • психологічні аспекти прийняття управлінського рішення; • індивідуальний стиль управління керівника і проблеми його корекції.

2. Психологічні аспекти діяльності організації як суб'єкта та об'єкта управління: • можливості використання психологічних чинників для вирішення управлінських завдань; • закономірності формування сприятливого соціально-психологічного клімату в організації; • закономірності формування оптимальних міжособистісних взаємин в організації, проблема психологічної сумісності; • формальна і неформальна структури організації; • мотивація праці членів організації; • ціннісні орієнтації в організації, управління процесом їх формування.

3. Психологічні аспекти взаємодії керівника з членами організації: • проблеми створення та функціонування системи комунікації у процесі взаємодії; • проблеми управлінського спілкування; • оптимізація взаємовідносин в ланці "керівник - підлеглий»; • інформованість як фактор підвищення ефективного управління.

Основоположне увагу керівники звернуто на прийняття рішень з усіх принципових і стратегічним завданням, координації роботи виконавців, здійснення підбору і виховання кадрів.

Основним завданням керівника є загальне керівництво процесом функціонування та розвитку системи управління.

Під системою управління, розуміють як цілісно-організаційне об'єднання, характеризується: • функціями і цілями діяльності; • конкретним набором складових частин, що знаходяться в співпідпорядкованості; • режимом зовнішніх зв'язків (субординація, координація, договірні відносини і т.д.); • правовим регулюванням структури, зв'язків, повноважень, діяльності системи управління в цілому і її елементів [3].

Предметом психології управління може бути і предмет праці адміністратора - інформація. Керівник отримує інформацію як щодо системи в цілому, так і стосовно окремих процесів або підсистем. Потім він перетворює її, надаючи інформації якісно інший характер. Перетворення інформації орієнтоване на наступні моменти часу, на найближчу або віддалену перспективу, тобто на систему моделей: статичних (фіксують певний ідеальний зразок) або динамічних (фіксують темп, часові аспекти функціонування системи). Вихідна від керівника інформація (те, що прийнято називати управлінським рішенням) має спонукальну функцію. Завдяки цьому рішення реалізується за посередництвом діяльності виконавців. Результатом всього цього циклу має з'явитися зміна стану керованої системи [2].

Предмет психології управління - це діяльність посадових осіб, які очолюють колективи, а психологія управління - складна система знань, що стосуються наступних сторін управлінської діяльності:

• психологічних факторів, що забезпечують успішну та ефективну діяльність менеджера; • психології мотивації людей в процесі їх діяльності; • особливостей групової поведінки і міжособистісних відносин; • психологічних аспектів лідерства, особливостей прийняття рішень; • психології влади та організації; • питань психологічного клімату в колективі; • психологічної конфліктології.

Психологія управління вивчає вплив організації і менеджерів на особистість підлеглого і взаємини людей, об'єднаних завданнями і цінностями спільної діяльності в організації. Оскільки кожна організація має своїми нормами і правилами (наприклад, в стилі одягу: чи прийнято ходити на роботу і відпрасованих костюмах і краватках або працівники можуть прийти в джинсах, у манері спілкування: називають чи співробітники один одного по імені або по батькові; в прийнятих способи звернення до керівництва: чи можуть працівники запросто зайти до керівника організації, щоб поділитися своїми міркуваннями з приводу організації роботи, або вони повинні спочатку записуватися на прийом, викладати суть справи в письмовій формі, ставити і відома безпосереднього начальника про своє плановане візит і т . д.), остільки відносини між людьми в різних організаціях не схожі один на одного.

Специфікою психологічних факторів спільної діяльності, способом її психологічної організації і займається психологія управління. Крім того, управлінська психологія забезпечує психологічну підготовку менеджерів, керівників. Можна говорити про два параметри ефективності роботи керівника, менеджера:

• непсихологічних (мова може йти про прибутковість або збитковість підприємства, його конкурентних перспективи тощо);

• психологічний (в даному випадку враховується ступінь задоволеності людей, що працюють в організації, якість спілкування, вмотивованість їх поведінки та ін).

Очевидно, що обидва ці параметра взаємопов'язані: ефективність організацій, тобто здатність вирішувати поставлені перед ними завдання кращим або оптимальним способом, зростає, якщо в них створено відповідний психологічний клімат. А знання, отримані менеджерами в результаті вивчення психології управління, допомагають компетентно керувати людьми, уникати непотрібних конфліктів, розуміти психологічну природу управлінських процесів, ефективно вирішувати проблему підбору кадрів в організацію, аналізувати і покращувати психологічний клімат у колективі, правильно оцінювати власну діяльність. Таким чином, психологія управління прагне полегшити працю менеджерів, і зробити його більш ефективним за допомогою знань про психологічні особливості людини, про різні прояви психіки, її функціональному, мінливому характері.

Завдання психології управління: • психологічний аналіз діяльності фахівців-управлінців; • вивчення механізмів психічної регуляції трудової діяльності в нормальних і екстремальних умовах; • дослідження психічних особливостей лідерства; • розробка психологічних рекомендацій щодо використання психологічних знань в процесі управління, у вирішенні конфліктів, зміну психологічного клімату в організаціях; • вивчення процесів групової взаємодії; • дослідження механізмів мотивації людини.

Психологічний аналіз діяльності фахівців-управлінців. Для того щоб грамотно керувати колективом і успішно виконувати роботу, потрібно вміти аналізувати свої дії, від яких залежить прийняття правильних рішень.

Вивчення механізмів психічної регуляції трудової діяльності в нормальних і екстремальних умовах. Щоб у будь-якій ситуації прийняти адекватне рішення, потрібно вивчати механізми трудової діяльності.

Дослідження психічних особливостей лідерства. Лідерство - це процес, за допомогою якого один індивід впливає на поведінку інших і організує їхню діяльність відповідно до поставлених організацією зв'язками. Керівники, відрізняються за своїм індивідуальним стилем і підходам до управління. Одне з ключових відмінностей-то, наскільки керівники направляють своїх підлеглих, тобто ступінь, в якій вони вказують підлеглим, як слід виконувати їх роботу. Іншою відмінністю є міра їх автокрітічності або демократичності у процесі прийняття рішень, тобто в якій мірі вони дозволяють підлеглим брати участь в цьому процесі, для цього і потрібно вивчати психічні особливості лідерства.

Розробка психологічних рекомендацій щодо використання психологічних знань в процесі управління, у вирішенні конфліктів, зміну психологічного клімату в організаціях. Ставлення до роботи і колег представляють собою стійкі почуття, які виражають у переконаннях і типах поведінки, вони спрямовані на виробничу діяльність, на членів своєї робочої групи, організаційну середу. Найважливішим показником відношення до виробничої діяльності є задоволення роботою. Важливою стороною діяльності менеджера є дозвіл виникають в організації конфліктів. Конфлікт - це важкорозв'язні протиріччя, що супроводжується гострими емоційними переживаннями, зіткненням протилежно спрямованих цілей, інтересів, позицій, думок. Основними способами управління конфліктом є угода, вироблення спільних цілей, уточнення і роз'яснення механізмів відповідальності і повноважень, посередництво та арбітраж. Потрібно розробляти рекомендації, щоб в організації був стійкий психологічний клімат.

Вивчення процесів групової взаємодії. Люди об'єднуються в групи з міркувань безпеки, престижу, самоповаги, сили для задоволення потреб і досягнення цілей. Група - це два або більше індивіда, об'єднаних спільною діяльністю таким чином, що кожен з них впливає на іншого або інших. Щоб грамотно управляти групою, потрібно вивчати поведінку людей і їх взаємодія в колективі.

Дослідження механізмів мотивації людини. Мотивація - сукупність процесів, які спрямовують і підтримують людську поведінку, спонукають до досягнення значущих цілей, визначають активність особистості. Для підвищення рівня мотивації необхідно вдаватися до розробки обов'язків і складання завдань. Менеджер-практик повинен знати, що мотивація вимагає врахування особливостей особистості працівника і постановки конкретних, вимірюваних, реалістичних, узгоджених і визначених за часом цілей. Для того, щоб їх вирішити, необхідно дослідити механізми мотивації [1].

Таким чином, основним завданням є вивчення та вирішення проблем управлінської діяльності, яка виконується за допомогою психологічних знань і теорій.

Предмет, поняття і функції соціології управління

Соціологія управління — міждисциплінарна наука, що вивчає проблеми управління, поєднуючи економічні, політичні, соціальні, організаційні, правові, психологічні та інші підходи до управління.