2.2.4 Композиційний центр

Серед різних факторів, що впливають на композицію виробу, особливе місце займає фізіологічна оптика, зокрема, зорове сприйняття ліній і об'ємних форм.

Недосконалість зорового апарата й психологічного сприйняття об'єктів іноді є причиною помилкових тлумачень розмірів і конфігурацій форми, що називають оптичними ілюзіями.

Створено цілу систему оптичних корективів форми. Ці незначні зміни в правильну геометричну схему форми предметів вносять дизайнери, для додання їм художньої виразності, композиційної досконалості.

Оптичні корективи усувають неточність пропорцій при сприйнятті форми в ракурсі. Око точніше оцінює розміри по ширині, ніж по висоті. Тому вертикальний протяг здається довше рівновеликого горизонтального, а площини рівновеликі за величиною, але по-різному розчленовані за вертикаллю та горизонталлю, роблять враження неоднакових.

Художники-модельєри, знаючи ці особливості ілюзій, візуально подовжують фігуру за допомогою вертикальних смуг чи розширюють її за допомогою горизонтальних.

Наприклад, форми з горизонтальними конструктивними членуваннями можна рекомендувати худим жінкам. Дрібна клітка і дрібна смужка доречні для струнких жінок невисокого зросту, а велика - для високих, тому що велика кількість членувань візуально збільшує фігуру.

Аналогічна закономірність повинна складати основу композиції одягу повних жінок, з тією тільки різницею, що одяг у велику вертикальну смужку можна рекомендувати жінкам високого зросту, а в дрібну - низького.

Ілюзія стрілок Мюллера-Лієра зводиться до того, що з двох рівних частин прямої лінії відрізок, обмежений гострими кутами, здається приблизно на 33% меншим, ніж відрізок, обмежений тупими кутами.

Варіант розглянутої ілюзії - "ілюзія повноти", описана Толанським у книзі "Оптичні ілюзії". Способи її коректування можуть допомогти рішенню проблеми зорового скорочення об'єму фігури повних жінок. При моделюванні костюма необхідно створювати конструктивні лінії і вибирати малюнок тканини, що ґрунтуються на принципі ліній, що сходяться чи розходяться, тому що лінії малюнка, що сходяться, візуально збільшують об'єм талії, а розбіжні - зменшують.

На законі оптичного перебільшення розміру гострих кутів ґрунтується класична ілюзія ліній, що сходяться і розходяться, Целльнера: вертикальні лінії здаються такими, що сходяться, хоча відстань між ними однакова. Ілюзія виявляється найбільш значною, якщо пересічні лінії утворять кут 45°.

Цікавим варіантом цієї ілюзії є ефект опуклості двох рівнобіжних прямих. Відома також ілюзія зламу прямої, що Перетинає два вертикальних прямокутники.

Коректування розглянутих ілюзій можна зустріти в промислових проектах різного призначення: холодильниках, пральних машинах. Деяка опуклість вертикальних поверхонь цих виробів усуває враження увігнутості, сприяє створенню пластичної, витонченої форми.

Необхідність корегування форми часто викликається ілюзією іррадації. Зображені на чорному тлі білі фігури здаються більше чорних фігур тієї ж форми і розмірів, але розміщених на білому тлі.

Ця ілюзія називається іррадацією світла від яскравих ділянок поверхні на темні і є фізичним явищем, що відбувається в тканинах ока. Дизайнерам костюма відомо, що результатом іррадації є зорове посилення стрункості фігури в чорному вбранні, у порівнянні з білим.

При різному членуванні форми горизонтальними, вертикальними чи діагональними смугами, дизайнери створюють враження руху чи врівноваженості, спокою, тобто динамічну чи статичну композицію.

Деякі уявні враження обумовлюються загальнопсихологічним законом контрасту, відповідно до якого предмет і його частини сприймаються по-різному, в залежності від навколишніх елементів. Ілюзія контрасту яскраво виявляється, наприклад, в удаваній зміні площі однакових кіл, розташованих серед кіл різної величини (великих чи менших від центрального).

Отже, цілісність композиції форми предмета й ансамблю досягається лише при взаємозалежному використанні всіх засобів гармонізації.

Чималу роль у цьому грає знання законів оптичних ілюзій і уміння коректування форми з їх допомогою.