72

ПЛАН

ВСТУП

РОЗДІЛ 1. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ ПРОВАДЖЕННЯ ВІДТВОРЕННЯ ОБСТАНОВКИ І ОБСТАВИН ПОДІЇ

1.1 Поняття, сутність види та завдання відтворення обстановки і обставин події

1.2 Обстановка і обставин події в системі слідчої дії

1.3 Порівняльний аналіз законодавства, який регулює порядок провадження обстановки і обставин події

РОЗДІЛ 2. ПІДГОТОВЧИЙ ЕТАП ВІДТВОРЕННЯ ОБСТАНОВКИ І ОБСТАВИН МІСЦЯ ПОДІЇ

2.1 Підготовчі дії слідчого до виїзду на місце провадження слідчої дії 2.2 Дії слідчого на місці обстановки і обставин події

2.3 планування відтворення обстановки і обставин події

РОЗДІЛ 3. ТАКТИКА ПРОВЕДЕННЯ ОБСТАНОВКИ І ОБСТАВИН ПОДІЇ

3.1 процесуальний порядок відтворення обстановки і обставин події

3.2 Загальні положення тактики провадження слідчої дії

3.3 Тактичні прийоми, що використовую ться під час відтворенняя обстановки і обставин події

3.4 Психологічні особливості відтворення обстановки і обставин події

3.5 процесуальне оформлення результатів відтворення обстановки і обставин події

ВИСНОВКИ СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ДОДАТКИ

ПЛАН

ВСТУП

РОЗДІЛ 1. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ ВИРОБНИЦТВА ВІДТВОРЕННЯ ОБСТАНОВКИ І ОБСТАВИН МІСЦЯ ПОДІЇ

1.1 Поняття і сутність та завдання відтворення обстановки і обставин місця події

1.2 Цілі та види слідчого експерименту та показань на місці

РОЗДІЛ 2. ПІДГОТОВЧИЙ ЕТАП ВІДТВОРЕННЯ ОБСТАНОВКИ І ОБСТАВИН МІСЦЯ ПОДІЇ

2.1 Дії слідчого до виїзду на місце події 2.2 Дії слідчого по прибуттю на місце події

2.3 Психологічні особливості роботи слідчого під час відтворення обстановки і обставин події

РОЗДІЛ 3. ТАКТИЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ПРРОВЕДЕННЯ ВІДТВОРЕННЯ ОБСТАНОВКИ І ОБСТАВИН МІСЦЯ ПОДІЇ

3.1 Загальні положення тактики відтворення обстановки і обставин місця

3.2 Тактичні прийоми виробництва відтворення обстановки і обставин місця

РОЗДІЛ 4. ПРОЦЕСУАЛЬНЕ ОФОРМЛЕННЯ ТА ОЦІНКА РЕЗУЛЬТАТІВ ВІДТВОРЕННЯ ОБСТАНОВКИ І ОБСТАВИН МІСЦЯ ПОДІЇ

4.1 Фіксація результатів відтворення обстановки і обставин місця події

4.2 Оцінка результатів відтворення обстановки і обставин місця події

ВИСНОВОК СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ДОДАТКИ

ВСТУП

Актуальність теми дослідження. За сучасних умов здійснення в Україні судово-правової реформи особливої актуальності набувають питання вдосконалення процедури розкриття та розслідування злочинів під кутом зору забезпечення реалізації основного принципу правової держави, згідно з яким людина, її життя і здоров’я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються найвищою соціальною цінністю, а утвердження та забезпечення прав і свобод – обов’язком держави.

Розкриття злочинів та розслідування кримінальних справ – складний процес пізнання, який детально регламентований кримінально-процесуальним законом. Будь-який відступ від його приписів неприпустимий і розцінюється як порушення закону. Процесуальною формою діяльності слідчих під час проведення попереднього розслідування є слідчі дії, що виступають одночасно і як спосіб доказування. В юридичній літературі та правозастосовчій практиці виникає закономірний інтерес до розширення їх пізнавальних можливостей, розробки та вдосконалення тактики провадження, відбувається пошук нових форм організації пізнавальної діяльності слідчого.

Перелік слідчих дій подано в кримінально-процесуальному законодавстві і розширенню він не підлягає. Але якщо такі слідчі дії, як допит, виїмка, пред’явлення для впізнання отримали, загальне визнання (як у теорії, так і на практиці), то стосовно слідчої дії, передбаченої ст. 194 КПК України “Відтворення обстановки і обставин події”, єдності в поглядах не існує. Традиційно ця слідча дія розглядається як об’єднання (сполучення) двох окремих слідчих дій – слідчого експерименту та перевірки показань на місці, в яких пізнавальні можливості, способи отримання інформації, процесуальне положення учасників є різними. Через це виникають проблеми вибору тактики проведення відтворення обстановки і обставин події; оцінювання отриманих під час його проведення результатів; визначення ролі цієї слідчої дії в процесі доказування.

Позначених проблем тією чи іншою мірою торкалися в своїх роботах вчені О.В. Авсюк, В.П. Бахін, Р.С. Бєлкін, І.Є. Биховський, О.М. Васильєв, В.К. Весе-льський, В.І. Гаєнко, Н.І. Гуковська, Ф.В. Гла­зирін, А.В. Дулов, В.П. Кол­маков, В.О. Коновалова, М.О. Кор­нієнко, В.С. Кузьмічов, В.Г. Лу­кашевич, Є.Д. Лук’ян­чи­ков, В.К. Лисиченко, І.М. Лузгін, М.М. Ми­хєєнко, П.Д. Несте­рен­ко, А.Р. Раті-нов, М.В. Салтевський, С.С. Сте­пічев, В.М. Уваров, М.М. Хлинцов, В.П. Шибіко, В.Ю. Шепітько, С.А. Шей­фер та інші. Проте єдності в поглядах не було досягнуто, залишились питання, які потребують подальших наукових досліджень.

Сукупність наведених обставин створила передумови для віднесення нових наукових розробок зазначеної проблематики до актуальних і обумовила вибір теми даного дипломного дослідження.

Мета і завдання дослідження полягають в аналізі стану проблеми, комплексній розробці теоретичних положень і концептуальних основ вдосконалення процедури отримання нової доказової інформації та перевірки наявних доказів шляхом проведення слідчого екмперименту, що, врешті має забезпечити швидке, якісне й ефективне розслідування кримінальних справ.

Відповідно до поставленої мети в роботі для дослідження особливостей виробництва слідчого експерименту за чинним кримінально-процесуальним законодавством ставимо такі завдання: - Дати поняття слідчого експерименту, а також з'ясувати наукові підходи до його визначення; - Виявити цілі слідчого експерименту; - Визначити види слідчого експерименту; - Визначити підстави виробництва слідчого експерименту; - Проаналізувати суб'єктний склад слідчого експерименту і порядок підготовки до його проведення; - Визначити тактичні особливості проведення слідчого експерименту; - Дослідити практику проведення слідчого експерименту при розслідуванні різних категорій злочинів; - Визначити порядок і способи фіксації результатів слідчого експерименту; - Визначити параметри оцінки результатів слідчого експерименту.

Об’єктом дослідження є слідчий експеримент як слідча дія та певні закономірності і правові відносини, врегульовані кримінально-процесуальними нормами, що виникають у діяльності слідчого під час провадження ним окремих слідчих дій.

Предмет дослідження поняття, підстави порядок і тактика виробництва слідчого експерименту, а також норми кримінально-процесуального законодавства, що регулюють провадження окремих слідчих дій.

Методи дослідження. Методологічну основу дипломної складають сукупність принципів, загальнонаукових і спеціально-галузевих методів правового пізнання дійсності. У процесі дослідження були використані положення сучасної теорії пізнання і загальної теорії криміналістики. Основні висновки та положення дисертації ґрунтуються на методі історико-правового аналізу розвитку досліджуваної слідчої дії та її сучасного стану; формально-логічний, логіко- юридичний та порівняльно-правовий методи застосовувалися під час дослідження правових норм і розробки пропозицій щодо вдосконалення чинного кримінально-процесуального законодавства; системно-структурний – під час аналізу організаційних і тактико-психологічних засад провадження слідчої дії; статистично-аналітичний – для вивчення судово-слідчої практики, опрацювання офіційних, наукових та бібліографічних джерел. збору та узагальнення думки практичних працівників (судів, прокурорів, слідчих) і науковців у процесі створення фактологічного підґрунтя предмету дослідження.

Нормативно-правовою базою дослідження є Конституція України, кримінально-процесуальне законодавство України, інші нормативні акти. У роботі проаналізовані правові акти вітчизняного і зарубіжного законодавств за різних історичних умов існування кримінального процесу, а також проекти нових кримінально-процесуальних законів, в першу чергу, України та інших держав з розвинутою правовою системою.

Теоретичною основою дипломного дослідження стали досягнення в галузі філософії, логіки, конституційного права, теорії держави і права, юридичної психології, кримінально-процесуального права, криміналістики.

Достовірність і обґрунтованість висновків автора підтверджу­ються емпіричними даними, отриманими ним у процесі вивчення правової статистики, узагальнення судової та слідчої практики право­охоронних органів України. Дисертантом вивчені за спеціально розробленою програмою 262 архівні кримінальні справи в різних регі­онах України (Херсонська, Кіровоградська, Полтавська, Запорізька області); проанкетовані 224 слідчі системи МВС та 17 слідчих прокуратури; опитані 8 суддів, 10 прокурорів, 23 викладачі кафедр криміналістики та кримінального процесу Національної академії внутрішніх справ України та Запорізького юридичного інституту МВС України, 11 керівників слідчих підрозділів системи МВС України.

Структура дипломної відповідає меті і завданням дослідження. Вона складається зі вступу, чотирьох розділів і восьми підрозділів, висновків, списку використаних літературних джерел (212 найменувань) та додатків. Обсяг дипломної складає 171 сторінку, кількість додатків – 2 на 7 сторінках.

Розділ 1. Загальні положення виробництва слідчого експерименту

1. Поняття і сутність слідчого експерименту. Значення слідчого експерименту в розкритті та розслідуванні злочинів

Відтворення обстановки і обставин події, що передба­чено ст. 194 КПК, охоплює по суті дві самостійні слідчі дії:

1) перевірку на місці показань обвинуваченого, підо­зрюваного, потерпілого чи свідка з метою їх уточнення і доповнення у присутності понятих;

2) експериментальну перевірку правдивості показань цих осіб, інших обставин і припущень щодо можливості чути або бачити за певних умов що-небудь, що стосується цих обставин, проникнути до даного приміщення названим у свідченнях способом або певною особою, подолати назва­ну в показаннях відстань тощо.

У діяльності органів розслідування серед інших слід­чих дій, спрямованих на розкриття злочинів, широко за­стосовується слідчий експеримент.

Слідчий експеримент є окремою слідчою дією, яка полягає у здійсненні дослідів з метою перевірки, чи мог­ли відбутися за певних умов ті або інші події та яким саме чином.

Проведення цієї слідчої дії пов'язано зі здійсненням дослідів, результати яких і є тими фактичними даними, що дозволяють дійти висновку про обставини, що мають значення для розкриття злочину.

У 30-х роках у криміналістичній літературі з'явилися праці П. І. Тарасова Радіонова, у яких вперше досліджувались питання процесуальної природи і тактики проведен­ня слідчого експерименту. Згодом питанням тактики про­ведення слідчого експерименту приділялося все більше уваги, а у підручниках з криміналістики з'явилися глави, присвячені слідчому експерименту, були видані окремі по­сібники для слідчих.

Слідчий експеримент схожий з науковим експеримен­том, І слідчий, і науковий експеримент дозволяє вивчати факти шляхом проведення дослідів. Однак слідчий експе­римент має свої відмінні риси:

1) його застосування потребує певних процесуальних умов;

2) він відтворює явище не повністю, а лише деякі умо­ви, за яких відбувалися події або мали місце факти, що цікавлять слідчого.

Слідчий експеримент має своїм завданням установ­лення того, могла чи не могла відбутися якась подія або дія у певних умовах. Крім того, слідчий експеримент далеко не завжди пов'язаний з місцем події, він може бути прове­дений залежно від його мети не на місці події. Слідчий експеримент супроводжується проведенням дослідів, що істо­тно відрізняє його від слідчого огляду і виділяє у самостій­ну слідчу дію.

Слідчий експеримент відрізняється від експертизи; незважаючи на їхню зовнішню схожість, експертиза потре­бує застосування спеціальних знань, у той час як слідчий експеримент у процесі його проведення не вимагає цього.

З'ясовуючи природу слідчого експерименту, слід вказа­ти на те, що він має на меті не тільки перевірку певних фа­ктів, а й одержання нових доказів по справі. Наприклад, у разі проведення слідчого експерименту для визначення мо­жливості витягнути викрадені товари крізь пролом у стіні магазину, слідчий встановлює новий доказ: можливість ви­тягнення викрадених товарів або його неможливість.

Слідчий експеримент відрізняється від перевірки по­казань на місці. Він може бути у деяких випадках проведе­ний без участі свідків та обвинувачених, тоді як перевірка показань на місці без їхньої участі є неможливою. При слідчому експерименті можуть бути присутніми всі свідки і обвинувачені одночасно, а при перевірці показань на міс­ці дія проводиться щодо кожного обвинуваченого або свід­ка окремо.

Залежно від мети слідчого експерименту розрізняють його види. Важко перелічити всі відомі в практиці роз­слідування види слідчого експерименту, тому зупинимося тільки на тих видах, які зустрічаються найчастіше.

Слідчий експеримент для перевірки можливості ба­чити у даних умовах. Завдання такого експерименту іноді полягає у встановленні можливості не тільки бачити, а й можливості розрізняти деталі та особливості об'єктів у пе­вних умовах.

Так, громадянка Е. подала заяву в прокуратуру про вимаган­ня від неї хабара за влаштування на роботу. Начальник від­ділу кадрів вимагав від неї хабара через Ф. у сумі 3000 грн. У Е. виник сумнів, що Ф. діє від імені С„ і вона попросила йо­го підтвердити цей факт. Ф. заявив, що якщо Е. прийде уве­чері до його дому, крізь вікно вона зможе побачити у нього у гостях С. Е. прийшла до зазначеного місця і дійсно побачила С. Бажаючи викрити хабарництво, Е. звернулась до проку­ратури. У процесі розслідування Ф. не заперечував своєї причетності до злочину, але заперечував факт перебування в нього С, вказуючи, що у таких умовах Е. не могла бачити обличчя людей, які знаходились у кімнаті. Слідчий провів слідчий експеримент, під час якого було встановлено, що Е. у даних умовах абсолютно чітко бачила всіх осіб, які сиділи за столом у квартирі Ф.

2. Слідчий експеримент для перевірки можливості чу­ти в конкретних умовах. У деяких випадках при прове­денні слідчого експерименту на відкритій місцевості важ­ливо встановити силу та напрямок вітру в момент події злочину, а також наскільки суттєво ці чинники впливають на можливість почути.

3. Слідчий експеримент для перевірки можливості проникнути крізь певний отвір та вийняти через нього ті чи інші предмети. Таким експериментом повинна бути встановлена як об'єктивна можливість вчинення дій (про­никнення, витягування), так і суб'єктивна здатність на це певної особи або осіб. Важливо з'ясувати, чи може предмет певної конфігурації та об'єму пройти крізь даний отвір, а також чи може вказана особа проникнути через виявле­ний пролом.

Так, по одній із справ директор магазину стверджував, що викрадення великої кількості товарів було вчинено через напіввідчинене вікно, яке веде до підсобного приміщення мага­зину. При огляді слідчий дійсно виявив напіввідчинене вікно. При проведенні слідчого експерименту з метою перевірки можливості витягнення названих предметів всі спроби від­чинити вікно виявилися марними. Вікно не змогли відчинити й після запрошення столяра, бо у зв'язку з осіданням стіни воно було перекошене. При такому його стані виявилось не­можливим витягнути товари певних габаритів через утво­рений отвір.

4. Слідчий експеримент для перевірки можливості вчинення якоїсь дії за певний проміжок часу. При прове­денні такого експерименту головним чинником є час, ос­кільки викликає сумнів не сам факт можливості вчинення певних дій, а час, протягом якого вони були вчинені.

5. Слідчий експеримент для перевірки можливості на­стання певних наслідків даних дій (розгоряння, поламки та ін.). Такі експерименти слід проводити у випадках, коли ці питання не вимагають експертного дослідження і засто­сування спеціальних знань.

6. Слідчий експеримент для встановлення спеціальних та професійних навичок особи. Такі експерименти реко­мендують проводити тоді, коли обвинувачений або свідок стверджує, що він володіє можливістю виконати ту чи ін­шу роботу. У разі заперечення ним цього проводити слід­чий експеримент не рекомендується.

Цікаві випадки такого слідчого експерименту відомі прак­тиці. Так, у справі про розкрадання коштів при виконанні художньої реклами було встановлено, що бригадир художни­ків включає до відомості на зарплату підставних осіб, які взагалі не вміють малювати. Отримані гроші підставні осо­би передавали бригадиру. Найбільші суми отримував родич бригадира Г. При допиті Г. стверджував, що він виконував вказані роботи. У процесі проведення слідчого експеримен­ту Г. намагався зробити декілька штрихів, однак, перекона­вшись у своїй безпорадності, відмовився від подальшого за­перечення фактів.

7. Слідчий експеримент для встановлення, яким чи­ном відбулась подія.

До прокуратури стали надходити заяви, що з пральні молоч­ного комбінату прачки виносять топлене масло. Факт зда­вався малоймовірним. При перевірці були затримані прачки, які дійсно виносили масло. Під час обшуку у пральні було ви­явлено декілька кілограмів масла. У процесі розслідування прачки показали, що при пранні марлевих мішочків з-під сиру вода, пропущена крізь них, містила велику кількість масла, яке вони збирали. При проведенні слідчого експерименту з'я­сувалось, що при обробці 1000 мішків залишається 11,5кг масла.

Слідчий експеримент може бути проведений не в усіх випадках. Неприпустимо проведення експериментів, які:

1) принижують гідність людини;

2) загрожують життю або здоров'ю учасників експери­менту або інших осіб;

3) загрожують майну або можуть призвести до знач­них матеріальних збитків.