3. Формування інформаційної культури
Важливе значення для формування інформаційної культури особистості має вміння немов у величезному потоці інформації визначати її корисність. На погляд, вона є основним критерієм відбору, аналізу та оцінки інформації під час вирішення конкретного завдання.
Через війну проведених досліджень виявлено, що структуру інформаційної культури особистості учнів можна за двох напрямах: горизонтально і вертикально.
«Горизонтальна» структураИКЛ то, можливо представлена такими ключовими поняттями: «норми», «знання», «значення» і «цінності».
Норми сприяють підтримці інформаційних зв'язків у суспільстві.
>Классифицировани норм із кільком підставах:
1) які спонукають (слід обов'язково робити те чи інше) і не дозволяли (те, що не можна робити);
2) загальнолюдські, національні, класові, групові;
3) за рівнем обов'язковості - обов'язкові і обов'язкові до виконання.
Наслідування різним нормам призводить до того, що людина у суспільстві починає виконувати ті чи інші ролі (член сім'ї, пасажир у громадському транспорті, користувач у мережі Інтернет, і т.д.).
Знання як наслідок процесу пізнання можуть бути виражені у поданнях, судженнях, теоріях і законах. Знання також формують поведінка людини.
Значення є засобом поєднання двох світів: світу чоловіки й зовнішнього світу з допомогою знаків. Особлива роль цьому належить символів. Знак чи символ є привід реагувати ними відповідним чином. Наприклад, знаковість інтерфейсу налаштовує людини реагувати належним чином те що, що він бачить, сидячи за комп'ютером, на екрані монітора.
Цінності є способом регуляції поведінки. Вони надають сенс людського життя.
Вивчення культурологічної і психолого-педагогічної літератури дозволило виокремити такі складові чи структурні компонентиИКЛ: когнітивний, змістовний, комунікативний і рефлексивний.
Нижче розглянемо конкретно за деякими соціальнимподгруппам.
3.1 Школярі
Традиційна система передачі знань учням неспроможна задовольнити інформаційні потреби особистості. Тому сучасна школа останніми роками стала орієнтуватися в дедалі більшому мері на самостійно й більше критично мислячого учня, вміє побачити й творчо розв'язувати виниклі проблеми. Ключова роль прогресивних шкільних, і педагогічних технологіях відводиться самоосвіти як процесу, що забезпечує планомірне і систематичне поповнення знань шляхом самостійної роботи з інформаційними джерелами.
Останнім часом під час здійсненняФедеральних проектів і програм школи нашої країниоснастились комп'ютерною таорг.техникой, практично в усі школи країни проведено Інтернет. Отже, зростає кількість джерел отримання. Через появи нетрадиційних джерел інформації та впровадження їх у освітню середу, необхідно вчити користувачів працювати з туристичною інформацією такого виду. І тоді виникають протистояння між:
> інформаційної стадією розвитку цивілізації і недостатньою інформаційної культурою учасників процесу творення;
> потребами суспільства на ініціативних, творчо мислячих, швидкоперестраивающихся кадрах і репродуктивним характером освіти;
> системним характером процесу творення й не дуже організованим впровадженням інформаційно-комунікаційних технологій у практику школи.
Однією з цілей розвитку має бути гармонійний розвиток особистості та її творчі здібності з урахуванням формування мотивації необхідності освіти і самоосвіти протягом усієї життя. Усе, це суспільстві вимагає знань, умінь і навиків роботи з туристичною інформацією із застосуванням комп'ютерна техніка.
Відзначені протиріччя дозволяють сформулювати проблеми вищесказаного:
> необхідність створення єдиної інформаційної освітньої середовища з урахуванням конкретної школи;
> розвиток інформаційної культури учасників процесу творення шляхом застосування інформаційно-комунікаційних технологій.
Проблема розвитку інформаційної культури користувачів є сьогодні однією з найважливіших освіти. Низький рівень інформаційної культури учнів утрудняє їх адаптацію і соціалізацію, перешкоджає професійної орієнтації й становлення як повноправними членами суспільства. Низький рівень інформаційної культури педагогів тягне репродуктивний характер освіти.
Головна мета навчання – розвиток інформаційної культури учнів, тобто. підготувати їх до життя жінок у професійної діяльність у високорозвиненою інформаційної середовищі, навчити їх почати самостійно в цій середовищі, змогли ефективно використати її можливості і захищатися від негативних впливів.
Досягнення мети необхідне рішення низки освітніх завдань:
1. Опанування уявленнями про інформацію (інформаційних процесах) як одному з основних понять, що у фундаменті сучасної картини світу, про єдність інформаційних принципів будівлі та функціонуваннясамоуправляющих систем різної природи, про роль інформаційних технологій у розвитку суспільства, зміні забезпечення і характеру діяльності в суспільстві.
2. Розвиток алгоритмічного і евристичного мислення, створення умов підвищення креативності, формування операційного мислення, спрямованих вибір оптимального рішення.
3. Опанування уявленнями про навчання ісамообучении як особливих видах інформаційних процесів, прищеплювання умінь використовувати інформаційні технології освіти, зокрема та інших предметах, ніж інформатика.
4. Створення мотивації до правильної соціальному поведінці у глобальній інформаційної середовищі з урахуванням відповідних норм.
5. Підготовка до широкої практичним використанням інформаційних технологій у різноманітних галузях життя й агентської діяльності, оволодіння основні засоби комп'ютерних технологій. Інформаційну культуру усвідомимо і рівень знань, дозволяє людині вільно орієнтуватися у інформаційний простір, брати участь у його формування і сприяти його інформаційному взаємодії, а й як і якісну характеристику життєдіяльності людини у галузі одержання, передачі, зберігання, використання інформації, де найпріоритетнішими є загальнолюдські духовні цінності. Розвиток інформаційної культури формує в усіх країнах групи людей, які духовно об'єднані спільністю розуміння тих проблем, у вирішенні що вони включені. Інформаційна культура органічно входить у реальну тканину життя, надаючи їй нова якість. Вона призводить до зміни багатьох сформованих соціально-економічних, політичних лідеріва і духовних уявлень, вносить якісно "нові риси у спосіб життя людини, що призводить, загалом, до інформаційного суспільства. Для розвитку інформаційної культури у школі то, можливо організований науково-інформаційний центр (НДЦ).
Заняття в НДЦ служать:
формуванню, у учнів, сучасної інформаційної картини світу;
формуванню інформаційної культури учнів школи;
формуванню навичок користування інформаційних технологій, як основною складовою професійної діяльність у сучасному суспільстві,
формуванню знань про побудову і функціонуванні сучасної обчислювальної техніки;
формуванню творчій особистості, розвитку у учнів теоретичного мислення, пам'яті, уяви;
вихованню підростаючого покоління, поданого формування у учнів, громадянськості, моральності й високої моралі. НДЦ поєднує у собі кабінет інформатики, бібліотечні фонди як довідкової, енциклопедичної, науково-популярної та мистецької літератури, і призначено як і щодо визначених і позакласних занять із різним предметів із сучасних технічних засобів. Основний функцією НДЦ є об'єднання інформаційного простору школи для досягнень головної мети – розвитку інформаційної культури учасників процесу творення. Функціонування НДЦ, бібліотеки, поєднаною з НДЦ,концентрирующих і розповсюджують перспективні технології навчання, зможе перевести процес навчання більш високий рівень, який передбачає використання як програмно-методичного забезпечення, а й найрізноманітніших коштів оброблення і передачі, і навіть навчального, демонстраційного устаткування,сопрягаемого з комп'ютером. Складається ситуація недостатньої праці із формування інформаційної грамотності, розвитку інформаційної культури учасників інформаційного процесу, відсутність цілеспрямованою і послідовної системи, дає уявлення про інформацію й засоби її отримання й опрацювання. Основних напрямів роботи з розвитку школярі інформаційної культури:
Створення єдиного інформаційного і освітнього простору.
1. Викладання “>Информатики і ІКТ”.
2. Навчання з різних предметів з засобів ІКТ.
3. Організація позакласної діяльності, зі застосуванням коштів ІКТ.
4. Виховна робота, шкільне самоврядування, взаємодію Космосу з суспільством, і т.д. з допомогою ІКТ.
5. Навчання педагогічних кадрів у межах інформатизації школи.
Організація позакласної роботи з розвитку інформаційної культури учнів, освоєння ІКТ у межах їх використання їх у освітніх областях, поза класно-урочної діяльності ввозяться ході:
> пошуку інформацією Інтернеті та інших джерелах;
> фіксації (записи) інформацію про навколишній світ;
> формування власних інформаційних масивів ігиперструктур, у тому числі написання текстів й створення інших об'єктів;
> підготовка виступи і сам виступ з допомогою презентаційних інструментів;
> отримання по телекомунікаційним каналам необхідної інформацію про процесі,размещаемой учителем (конспекти, домашні завдання, Інтернет посилання, тренувальні контрольні праці та т. буд.) ;
> самостійне колег і дослідження математичних моделей (наприклад, вирішення завдань із фізики), насамперед у віртуальних конструкторах.
Інформатизація позакласної роботи – одна з умов створення навчальної архітектури, відкритої з погляду якобучаемого, і який навчає. Практично йдеться про вільний доступ школярів та до НДЦ в час для самостійного пошуку це й обробки значимої їм інформації.
Попри велику кількість інформаційних технологій, книга – основне джерело знань. Саме відвідуючи НДЦ в час учні мають можливість виконати будь-яке домашнє завдання зі словником чи довідником з предмета; написати доповідь чи реферат; прочитати художнє твір ознайомлюватися у критичній літературою нею.
Як кажуть, з досвіду роботи школи, формування інформаційної культури учнів ефективніше в умовах школи повного дня, де відпрацювання навичок і умінь застосування інформаційних технологій у рішенні насущних завдань, відбувається після об'єднанняурочной і позаурочної діяльності.