2. Аналіз стану досліджуваної проблеми

Посилення ролі інформаційної культури у структурі діяльності сучасної людини такими чинниками: різким збільшенням обсягів інформації, обумовленою прискорено розвитку науково-технічного прогресу; неминучим розсіюванням інформації, викликаним диференціацією і інтеграцією сучасної науки; швидким старінням знань у зв'язку з зміною наукових установ та соціальних парадигм.

До найважливіших проблем дослідження інформаційної культури можна віднести такі:

1) формування тезаурусу – системи інформаційних понять, які забезпечують загальну економічну та спеціальну орієнтування особистості оточуючої інформаційної середовищі;

2) вміння здійснювати інформаційну діяльність, тобто. формувати свої інформаційні потреби і запити, володіти стратегіями і алгоритмамиоптимизированного інформаційного пошуку істини та аналізу інформаційних джерел, згортати і розгортати інформацію, розпочинати різноманітні інформаційні контакти;

3) підготовленість особистості до використання будь-яких (традиційних і комп'ютерних) джерел інформації;

4) розумне регулювання інформаційного поведінки людини у світлі вироблених суспільством моральних та правових норм;

5) реалізація індивідуальних особливостей особистості її інформаційну діяльність.

Інформаційна культура сьогодні жадає від сучасної людини нових знань і умінь, особливого стилю мислення, які забезпечують необхідну соціальну адаптацію саме змін і які гарантують своє достойне місце у інформаційній середовищі. Вона може виконувати такі функції: регулятивну, оскільки вирішально впливає протягом усього діяльність, включаючи інформаційну; пізнавальну, оскільки безпосередньо з дослідницької діяльністю суб'єкта та її навчанням; комунікативну, оскільки інформаційна культура є елементом взаємозв'язку людей; виховну, бо інформаційна культура бере активну участь лідера в освоєнні людиною всієї культури, оволодінні усіма нагромадженими людством багатствами, формуванні її поведінки.

Нині є велика кількість визначень інформаційної культури. Інформаційна культура, в широкому значенні - це сукупність принципів, і реальних механізмів, які забезпечують позитивне взаємодія перебігу етнічних та національних культур, їхня сполука у єдиний досвід людства.

У вузькому значенні слова це: оптимальні способи поводження з знаками, даними, інформацією і помилкове уявлення їх зацікавленому споживачеві на вирішення теоретичних і практичних завдань; механізми вдосконалення технічних середовищ виробництва, збереження і передачі; розвиток системи навчання, підготовки людини до використання інформаційних засобів і інформації.

Основою сутнісного визначення поняття «інформаційна культура» має стати поняття культури, доповнене відповідно до рисами згаданої специфічної сфери роботи і аналізованих як компонент загальної культури особистості.

У науці використовується дуже багато визначень поняття культури та, відповідно, її значень. Для конкретного дослідження доцільно зупинитися на суті поняття, повідомивши їм про його боку, які будуть суттєвими при розшифровці даного нас уявлення «інформаційна культура особистості».

У філософському словнику під культурою розуміється історично певний рівень розвитку суспільства, творчих зусиль і здібностей людини, виражений в типах і формах організації життя і правоохоронної діяльності людей їхніх взаєминах, соціальній та створюваних ними потребує матеріальних та духовних цінностях.

У філософії виділено кілька рівнів аналізу культури: культура суспільства, культура соціальних груп, і культура окремої людини. «Культура має три масштабу на відповідність до філософським відмінностями онтологічних рівнів «загальне - особливе - одиничне»: культура як засіб існування, макро- чи мікрогрупи, мовою соціологів, культура окремої особистості (за такою формулою повсякденній мові - культурний людина)».

Культура особистості включає у собі як освіченість (грамотність і вихованість), і основні параметри розвитку особистості, тобто. усе те, що людина виробляє у собі, стоїть у свого життя на світі початку й під впливом суспільства, з участю іншим людям, «привласнюючи»общественно-исторический досвід. Це відповідає вихідному розумінню терміна «культура», прийнятому ще Стародавню Грецію.

У початковому значенні поняття «культура» у перекладі латинського означало «обробіток грунту» (Каган М.С.), тобто зміни у природному об'єкті під впливом людини, своєї діяльності на відміну тих змін, які викликані природними причинами. Поняття культури у широкому значенні таки охоплює сферу доцільною діяльності людей, сукупність громадських предметів на відміну предметів природи, не перетворених людським працею. Культура глибокої суті, є тим, що забезпечує реалізацію самої діяльності, тобто. способом її здійснення. Культура представляється:

> як сукупності (системи) певних видів діяльності та її результатів;

> як творче зміст діяльності;

> як засіб діяльності, її технології;

> як якісна характеристика діяльності та її результатів.

Поняття «культура» може вживатися у різних сенсах. Якщо основу класифікації видів культури покласти змістовний чи предметний ознака, можна казати про фізичної,художественно-естетической, екологічної, політичну культуру тощо. У цьому ряду і інформаційна культура. Оскільки поняття «інформація» несе велику значеннєву навантаження, то роль інформаційної культури особлива, зокрема вона є винятковою у формуванні змісту освіти.

З іншого боку, засвідчили, що проблему визначенняИКЛ утруднена багатозначністю цього поняття. Її можна розуміти, як феномен, як частину особистісного знання, загальної культури людини; і рівень розвитку знань, умінь, навичок тощо.; як галузь,исследующую певні проблеми були; як навчальну дисципліну.

Систему освіти України несформованого інформаційного суспільства покликана вирішувати принципово нову глобальну проблему, пов'язану з підготовкою людини до життя і забезпечення діяльності на абсолютно нових йому умовах інформаційного світу. Саме система освіти має дати необхідні знання про нове інформаційної середовища проживання, формувати нову інформаційну культури і новий інформаційний світогляд, заснований на розумінні визначальної ролі інформації та інформаційних процесів у природних явищах, життя людського середовища Луцька та, нарешті, діяльності самої людини.

Питання становлення та розвитку інформаційної культури особистості студента, його інформаційної підготовки у ВНЗ до роботи із засобами інформатизації займають особливу увагу в дослідженнях вітчизняних і іноземних авторів. На думку, інформаційна культура особистості передбачає формування необхідних знань, ціннісних орієнтації, умінь і навиків регулярно працюють з інформацією, оволодіння нормами і правилами поведінки у інформаційної середовищі.

Вивчення літературних джерел (>Брановский Ю. С.,Буторин В.Я., Колін К.К., Семенюк Э.П., Шамова Т.И.) показало, що ця категорія «інформаційна культура» проаналізовано у різних взаємозв'язках з цими поняттями, ввійшли в науковий апарат педагогіки, як «комп'ютерна грамотність», «комп'ютерна культура» і «інформаційна грамотність». Розглянемо кожне з цих понять окремо. Ключем до розуміння словосполучення «комп'ютерна грамотність» є слово «грамотність», яке сучасна вітчизняна педагогічна наука розглядає як необхідну щабель і засіб особистісного становлення людини. На найрізноманітніших етапах освіти «грамотність» означає вміння читати, писати і слід вважати. З цього погляду, комп'ютерна грамотність - це вміння читати і писати, вважати й малювати, шукати інформації і працювати з тими програмами на персональному комп'ютері.

Сьогодні, під комп'ютерної грамотністю розуміються:

> знання, що стосуються інформаційної техніки і технології, комп'ютерів, їх потенціалу, можливостей та кордонів використання, і навіть які стосуються ним основних економічних, соціальних, культурних і морально-етичних питань;

> сукупність умінь і навиків використання комп'ютерів своєї діяльності:

а) вміння інструментального використання ЕОМ (вміння користуватися текстовим і графічним редакторами, електронними таблицями, базами даних, і т.д.);

б) вміння, характеризує гуманітарний компонент застосування комп'ютера (вміння аналізувати ситуації, зумовлені використанням комп'ютера, описувати результати на людей збоїв і заперечень системи, вміння визначати можливість вирішення завдань із допомогою комп'ютера).

У поняття «інформаційна грамотність особистості» включено такі компоненти:

> комп'ютерна грамотність особистості;

> знання про інформаційної середовищі, законах її функціонування, і навіть певний обсягметазнаний, тобто. знань про інформацію;

> наявність в особистості інформаційними потребами широкого діапазону;

> вміння орієнтуватися у інформаційних потоках;

> вміння і навички збереження інформації для використання;

> розвиненість алгоритмічного мислення особистості.

Комп'ютерна культура є термін, охоплюючий і який регламентує повний комплекс аспектів роботи людини з інформаційними технологіями і телекомунікаційними засобами.

До компонентами комп'ютерної культури ставляться:

а) знання методології застосування інформаційних і комп'ютерних технологій (>ИиКТ) у різноманітних галузях життєдіяльності людини;

б) розуміння відповідної термінології, що зИиКТ;

на

знання принципів пристрої і роботи комп'ютерна техніка;

р) знання конкретних прикладів використанняИиКТ;

буд) вільне володіння навичками роботи з комп'ютером у повсякденній професійної діяльності;

е) знання основ методів моделювання (математичного, логічного, дидактичного та інших.);

ж) розуміння принципів, що у основі функціонування телекомунікаційних мереж, і вміння ними користуватися:

і) вміння грамотно інтерпретувати результати рішення практичних завдань із допомогою електронно-обчислювальної техніки і застосовувати їх у своїй діяльності;

до) вміння грамотно сформулювати завдання, виникає своєї діяльності й реалізовувати практично основні етапи її вирішення (структуризація,алгоритмизация, програмування і реалізація);

л) дотримання морально-етичних і правових норм застосуванняИиКТ.

У зв'язку з широким використанням телекомунікацій у практичної діяльності і підвищення сфери застосування інформаційних технологій з'явилася дефініція «інформаційна культура». Зміст терміна «інформаційна культура» набагато ширші, ніж інші поняття. Воно точніше відбиває взаємодія окремої особистості з оточуючими інформаційними середовищами і простором.

Інформаційна культура припускає наявність у особистості таких якостей, як:

1.  інформаційна грамотність. Вона містить:

> струнку, логічно пов'язану, спадкоємний систему знань інформаційних технологій, зокрема комп'ютерних;

> вміння і навички будь-який діяльності, що з інформацією, і навіть вміння і навички планування своєї діяльності, проектування й побудови інформаційних моделей, комунікації, дисципліни спілкування, і структурування повідомлень,инструментирования всіх видів діяльності, використання сучасних засобів у житті;

2.  усвідомлену мотивацію особистості на:

> задоволення своїх інформаційними потребами з урахуванням знаньИиКТ;

> підвищення свого загальнокультурного, загальноосвітнього й фахової кругозору;

> розвиток умінь і навиків інформаційну діяльність і інформаційного спілкування з урахуванням використання інформаційних і телекомунікаційних технологій, зокрема комп'ютерних;

3. певний стиль мислення, головною характеристикою якого є самостійність і креативність.

Нині існують різноманітні підходи до визначення феномена «інформаційна культура». У науковій та відповідної навчальної літературі публікується безліч поглядів, часом протилежних. Однозначної і всеосяжного визначення це поняття дослідники не дають.

Історичний підхід до розуміння інформаційної культури найповніше представлено роботахК.К. Коліна, А.І.Ракитова,Э.П.Семенюка та інших. У цього підходу наголошується на аналіз генези інформаційної культури, виявляється її конкретно історична і соціальний обумовленість відтак, чиняться спроби формування історичної моделі інформаційної культури, де і «повинно поєднуватися тимчасовий чинник і переліки компонентів інформаційної культури». Генеалогічне інформаційне древо нашої цивілізації сягає корінням у глибини історії, до найпростішим формам інформаційних зв'язків і інформаційного спілкування.

Першу інформаційну революцію пов'язують із появою мови, технологією мовлення, її передачею, запам'ятовуванням, можливістю трансляції у просторі і часу. Давня дореволюційна інформаційне середовище була розмірна індивідуальному людському свідомості і відрізнялася невисокою швидкістю поширення інформації.

Друга інформаційна революція пов'язані з винаходом писемності. Це винахід дозволило як забезпечити схоронність вже накопичених людським суспільством знань, а й підвищити достовірність цих знань, створити умови для їхнього поширення. Крім цього, поява документальних носіїв інформації розширило сферу спілкування, діапазон його форм і можливостей та створило передумови до виникнення нового етапу розвитку інформаційної культури.

Винахід друкарства - одне з перших ефективних інформаційних технологій, яка призвела до третьої інформаційної революції, яка радикально змінила виробництво (індустріальне суспільство), культури і спосіб організації суспільної відповідальності і історичної діяльності. Ставсявзривообразний зростання кількості які у суспільстві інформаційних документів, а найголовніше - почалося й ширше поширення інформації, наукових знань й інформаційної культури. Книгодрукування дозволило зібрати все досягнення людську думку попередніх поколінь, і прискорити процес одержання знань, дозволило тиражувати тексти для великої кількості людей це й зажадало, своєю чергою більшого поширення грамотності між людьми.

Четверта інформаційна революція, початок ХІХ столітті, пов'язані з винаходом і застосуванням на практиці електрики і такі коштів комунікації, як радіо, телефон, телевізор. Ці цифри означали грандіозний переворот з погляду швидкостей передачі, обсягів пам'яті й можливості накопичення знань. Цей етап інформаційної історії всього людства призвело до формування нової особистості з іншим рівнем інформованості та інформаційної культури.

Перехід до нового електронному етапу інформаційної історії всього людства забезпечила п'ята інформаційна революція, що з використанням на практиці засобів цифрового обчислювальної техніки. Особливо бурхливий розвиток той процес одержав у останні двадцять років, коли були сконструйовані і вони широко випускатися промисловістю персональні ЕОМ. Їх поява справило справжній переворот у інформаційній сфері суспільства, багато в чому змінило психологію і практику наукової, педагогічної та виробничої діяльності людей.

Сьогодні інформатизація суспільства надає революційний вплив попри всі сфери життєдіяльності суспільства, кардинально змінює умови життя й зовнішньоекономічної діяльності людей, їхньої культури, стереотип поведінки, спосіб мислення. Саме тому, на думкуК.К. Коліна, що розгорається очах процес інформатизації суспільства слід кваліфікувати яксоциотехническую революцію, інформаційну в основі якої становить шоста інформаційна революція, результатом якої стане формування на планеті нової цивілізації - інформаційного суспільства.

З погляду історичного підходу, утримання і характер інформаційної культури змінюються за умов трансформації інформаційного середовища життя суспільства. Кожен новий етап вдосконалення інформаційної культури не відкидає складові інформаційної культури попередніх етапів, а включає в себе, немов необхідні, цим збагачуючи зміст інформаційної культури.

На рівні суспільства інформаційна культура аналізується на роботах М.Г.Вохришевой,Э.П.Семенюка, О.П. Суханова та інших. Інформаційна культура виступає у разі як засіб «згладжування протиріч соціального характеру у вигляді їх інформаційного регулювання». Основними носіями інформаційної культури виступають соціальні групи і соціальні інститути.

З філософських позицій О.П. Суханов визначає інформаційну культури як «досягнутий рівень організації інформаційних процесів, ступінь задоволення потреб людей інформаційному спілкуванні, рівень ефективності створення, збору, зберігання, переробки нафти та передачі».

Ю. С. Зубов і Н.А. Сляднєва розглядають інформаційну культуру у межахмикропроцессов, які у зараз у суспільстві, і вважає, що інформаційна культура - «це методика, методологія і стан світогляду суспільства епохи інформатизації».

Технологічний аспект розуміння інформаційної культури представлено роботахЭ.П.Семенюка,К.К. Коліна та інших.

Приміром,Э.П. Семенюк свідчить, що інформаційна культура - це «ступінь розвиненості інформаційного взаємодії та провідником усіх інформаційних відносин, міра досконалості в оперуванні будь-який необхідною інформацією».

За визначеннямС.М.Оленева, інформаційна культура є «методичний апарат оперування соціальної інформацією, сформований під час еволюції нашого суспільства танакопивший у собі розмаїття способів взаємодії чоловіки й інформації».

Аналіз існуючих визначень дефініції «інформаційна культура» показав, що розробленим аспектом для дослідження проблеми інформаційної культури є його розгляд лише на рівні особистості.

Це тим, що культура стає не існує без людини, тобто. незамінністю соціокультурної роль особистості.