10.4. Методи прогнозування попиту

Прогнозування попиту здійснюється на основі використання певних методів:

статистичних — екстраполяція, інтерполяція, регресійні моделі та інші математичні методи;

• рівня споживання;

• коефіцієнта споживання;

• ведучого показника та ін.

Найбільш поширений серед статистичних методів метод екстраполяції. Він складається з розрахунку кількісних та якісних показників розвитку в майбутньому періоді на основі закономірностей, які мали місце в попередньому періоді. Екстраполяційні розрахунки використовують переважно для складання коротко- та середньострокових прогнозів, оскільки допущення про незмінність факторів, які визначають тенденції розвитку, не можуть бути розповсюджені на довгий період часу. Більш точні розрахунки одержують при одночасному використанні кореляційних та регресійних моделей. За наявності кореляційної залежності кожному певному значенню однієї ознаки відповідає деяка кількість суміжних значень іншої ознаки, які вар'їрують біля їхньої середньої величини.

Метод рівня споживання будується на основі визначення загальної величини попиту, задоволеної його частини та коефіцієнтів, які характеризують можливість придбання даного товару групами споживачів із певним рівнем доходу. Рівень споживання залежить також від еластичності попиту за доходами, цінами, валовому випуску. Під еластичністю розуміють ступінь зміни попиту залежно від зміни розміру іншого фактора. При довгостроковому прогнозуванні, як показує досвід, У цілому ряді випадків найбільш достовірна інформація може бути отримана за допомогою опитувань та відповідної обробки даних експертів, тобто за допомогою експертного методу.

Метод коефіцієнта споживання використовується при оцінці попиту на комплектуючі вироби. При цьому:

визначають всі можливості галузі використання виробів;

- розраховують коефіцієнт використання за галузями споживання: потім на основі прогнозу обсягу виробництва галузей споживання у динаміці знаходять величину попиту на внутрішньому та зовнішньому ринку.

Метод засновано на визначенні коефіцієнта споживання. Після його встановлення даний коефіцієнт помножують на обсяг виробництва або наявність споживачів. Коефіцієнти споживання змінюються залежно від часу, стану ринку, обсягу виробництва (споживання) та технологічних змін.

Метод ведучого показника являє собою різновид методу коефіцієнтів споживання та рєгресійного методу. Ведучі показники — це змінні величини, які показують випередження попиту на одні товари у порівнянні зі здійсненням інших заходів. При використанні будь-яких методів прогнозування для підвищення достовірності розрахунків необхідне коригування початкових даних у динаміці.

Тема 11. Технічний аналіз

11.1. Мета технічного аналізу

Мета технічного аналізу — обгрунтування технічної здійснюванос-ті проекту та визначення рівня його капітальних і поточних витрат.

Основним завданням технічного аналізу є розробка функціональної схеми та фізичного плану промислового підприємства, необхідних для випуску конкретної продукції, а також визначення величини інвестиційних та експлуатаційних затрат.

Різноманітність технологій, видів сировини та обладнання ускладнює типізацію технічного аналізу інвестиційного проекту. Приведений перелік питань технічного аналізу базується на списку, рекомендованому Міжнародною фінансовою корпорацією (МФК):

1. Місце розташування та масштаб проекту.

2. Виробничі потужності.

3. Вибір технологи.

4. Вибір обладнання.

5. Організація підготовки й здійснення проекту.

6. Графік виконання проекту та схема підприємства.

7. Підготовка та освоєння виробництва.

8. Матеріально-технічне постачання.

9. Розрахунок витрат на виконання проекту та поточних витрат виробництва і збуту.

10. Забезпечення якості.