9.1.2. Методи аналізу і прогнозування ризику

У сучасній економічній практиці аналіз ризику поділяють на два види:

• якісний, головне завдання якого — визначити чинники ризику, етапи і роботи, під час виконання яких ризик виникає, тобто встановити потенційні зони ризику, після чого ідентифікувати усі можливі ризики;

кількісний, який застосовується для визначення чисельних розмірів окремих ризиків і ризику проекту в цілому. При кількісному аналізі ризику можуть використовуватися різноманітні методи.

Найбільш поширеними є: аналіз за допомогою бета-коефіцієнта, метод визначення імовірності результатів, аналіз сценаріїв, метод моделювання, аналіз чутливості реагування, теорія ігор. Аналіз ризику за допомогою бета-коефіцієнта В якості міри ризику в інвестиційній теорії використовується бета-коефіцієнт. Він виражає «ринкову чутливість» інвестиції або наскільки змінюються доходи від капіталовкладень у порівнянні зі змінами ринкової ситуації, р = 1 означає, що зміни в доходності в точності повторюють зміни в ринковій ситуації. Значення менше, ніж 1 характерні для проектів з низьким рівнем ризику, чия доходність більш стабільна, ніж ринок; значення більше, ніж 1 свідчить про те, що доходи від цих проектів схильні до дуже сильного впливу з боку навіть незначних ринкових коливань. Визначення ймовірності результатів

Використання суб'єктивних вірогідностей надає особі, що приймає рішення, найкращу картину можливостей і вибору, ніж методи, що застосовуються на практиці. Оцінка імовірності того чи іншого результату інвестиційного проекту потребує, щоб особа, яка приймає інвестиційні рішення, могла передбачити багато можливих результатів інвестиційного проекту і була б спроможною оцінити імовірність наставання кожного з можливих варіантів. Типова ситуація, яка відображає найгірші й найкращі можливі варіанти розвитку, може включати наступні групи: «песимістичний» варіант, «найбільш можливий» і «оптимістичний».

Рішення, як правило, називають ризикованим чи невизначеним, якщо воно має декілька можливих результатів. Існує багато таких

ситуацій — від будь-яких побутових ситуацій до інвестування у великі виробничі проекти. У більшості підходів до ризику та невизначеності передбачається не тільки знання можливих результатів будь-якого рішення, але й знання відносно можливості виникнення кожного з цих результатів з певною їхньою вірогідністю. Все це дозволяє визначати ризик та невизначеність, пов'язані з будь-яким конкретним рішенням з точки зору розподілу вірогідностей результатів.

Аналіз сценарію

Аналіз сценарію враховує, що деякі змінні взаємозалежні та їх можна одночасно узгоджено змінювати.

За наявністю базового варіанту проекту, а також набору найбільш важливих компонентів, зміна яких визначає ризик здійснення проекту, розробляються два додаткових сценарії — «оптимістичний» і «песимістичний». У обидва сценарії закладається реалістичний набір подій. Результати аналізу зводяться в матрицю, і аналізується розподіл значень чистої поточної вартості проекту і внутрішньої норми рентабельності проекту.

Моделювання

Моделювання — це продовження методу оцінки ймовірностей можливих виходів, який був описаний вище. Метод оцінки ймовірностей включає в себе оцінку тільки одного показника — чистої приведеної вартості, але на практиці найбільша кількість факторів визначає успіх або провал інвестиційного проекту. Серед них можуть бути вартість і здійснення проекту, річний доход від капіталовкладень, норма прибутку, строк, на який розрахований проект, і його ліквідна вартість. Метод моделювання дозволяє оцінити кожен з цих параметрів з точки зору його впливу на рівень ризику проекту. При використанні методу моделювання (відомого також як «метод Монте-Карло») необхідно:

визначити ключові зміни інвестиційного проекту;

визначити всі можливі значення, які можуть приймати ці зміни;

визначити імовірність виникнення кожного значення;

збудувати модель, використовуючи комп'ютер.

Комп'ютер вибирає значення для кожного з усіх ключових змінних на базі імовірності виникнення того чи іншого значення. Використовуючи ці обрані значення, машина рахує чисту приведену вартість проекту.

Після великої кількості ітерацій (цикли вирахувань) машина отримує найбільш імовірну чисту поточну вартість та розподіл всіх можливих її значень з вказівкою імовірності їх наступу, що дозволяє оцінити ризик, який зв'язаний із здійсненням даного проекту. Неважка модель може бути збудована і без допомоги комп'ютера.

Аналіз чутливості реагування

Цей метод дуже схожий на метод моделювання, але не такий важкий і глибокий. Мета аналізу чутливості — виявити найважливіші фактори, так звані «критичні змінні», що здатні найбільш серйозно вплинути на проект і перевірити вплив послідовних (одиничних) змін цих факторів на результати проекту.

Фактори, що вар'їрують у процесі аналізу чутливості, класифікують наступним чином:

фактори, що впливають на обсяг доходів проекту; • фактори, що впливають на обсяг проектних витрат.

Цей метод має подвійну цінність для оцінки капіталовкладень: дозволяє виділити ті змінні, які мають найбільший вплив на результат інвестиційного проекту і значення яких повинні бути визначені з максимальною точністю;

допомагає виділити проект з високим ступенем ризику, обумовленим великими змінами (або невизначеністю) однієї або декількох ключових змінних, а також дозволяє розрахувати «очікувану» поточну вартість цих проектів.

Аналіз чутливості також є корисним в якості «попередника» моделювання, щоб оцінкам тих змінних, від яких в значному ступені залежить успіх проекту, була приділена увага при будуванні моделі.

Труднощі при застосуванні аналізу чутливості виникають, коли ключові змінні поєднані. Частково проблема може бути вирішена шляхом зведення всіх взаємопоєднаних змінних до однієї, яка відбивала б зв'язок цих змінних.

Теорія ігор

Теорія ігор може виявлятися корисною там, де важко або неможливо визначити імовірності наступу тих чи інших подій. Теорія ігор — це консервативний підхід, направлений на мінімізацію втрат або «співчуття»

від прийняття неправильних інвестиційних рішень. Незважаючи на те, що підхід не може визначати краще інвестиційне рішення, він пропонує шляхи виключення найбільш ризикових варіантів.

Один з методів теорії ігор називається «мінімізація максимально можливих втрат». Цей метод допомагає обрати кращий з усіх гірших можливих виходів, які і можуть виникнути, тобто він захищає від поганих варіантів. Другий метод з теорії ігор називається «мінімізація співчуття» або «мінімізація максимально можливих альтернативних витрат», який слугує для зменшення альтернативних витрат при прийнятті інвестиційних рішень.