Тематика індивідуальних завдань

1. Класифікація сучасних політичних партій в Україні.

2. Соціальні рухи та їх роль у політичному житті суспільства.

3. Партійна система України.

4. Партійні системи країн Західної Європи: порівняльний аналіз.

5. Багатопартійність і демократія.

6. Соціальні та економічні основи багатопартійності.

7. Молодіжний рух у сучасній Україні.

Семінар 6. Політична суб’єктність етносів і націй. Сучасна етнополітика

1. Етноси та етнічні групи: історико-культурні й політичні характеристики.

2. Нації як політичні спільноти. Право націй на самовизначення.

3. Національна свідомість і національна ідея.

4. Особливості етнополітики сучасної Української держави

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ

1. Мала енциклопедія етнодержавознавства. – К., 1996.

2. Картунов О.В. Вступ до етнополітології. – К., 1999.

3. Кресіна І.О. Українська національна свідомість і сучасні політичні процеси: Етнополітологічний аналіз. – К., 1998.

4. Касьянов Г. Теорії нації та націоналізму. – К., 1999.

5. Римаренко Ю.І., Шкляр Л.Є., Римаренко С.Ю. Етнодержаво-знавство. – К., 2001.

6. Етнонаціональний розвиток України: терміни, визначення, персоналії. – К., 1993.

7. Курас І.Ф. Етнополітика. – К., 2001.

8. Рябошапко Л.М. Правове становище національних меншин в Україні (1917 – 2000). – Львів, 2001.

9. Биков О.М. Конституційно-правовий статус національних меншин в Україні. – К., 2001.

10. Антонюк О.В. Формування етнополітики Української держави: історичні та теоретико-методологічні засади. – К., 1999.

11. Етнополітика в Україні: Документи і матеріали. – К., 1998.

Методичні рекомендації

1. При висвітленні першого питання семінарського заняття слід звернути увагу на визначення понять “етнос”, “етногенеза”, “етнічна група”, “етнічна ідентичність”, “етнічна свідомість”, а також на існування двох підходів у науці до сутності цих феноменів – як до соціально-історичної системи і як до природного, біосоціального феномена. Важливо зрозуміти, що етноси є сталими колективами людей, що склалися в результаті природного розвитку на основі специфічних стереотипів свідомості й поведінки, вони характеризуються спільністю поведінкових рис, особливостями менталітету, характеру, культури. Етнос переживає різні фази розвитку й активності, тобто етногенезу. В результаті міграцій народів не всі етноси залишаються назавжди на своїх територіях і частина етносу, яка опиняється на території іншого етносу, нації, утворює етнічну групу (національну меншину) в складі нації-держави і може висувати вимоги національно-територіальної, національно-культурної, національно-персональної автономії. Прагнучи до політичного самовизначення, реалізації своїх політичних інтересів, етнос створює державу на своїй території і відтак стає спільнотою політичною, нацією.

Слід також звернути увагу на особливості етнічних процесів, які характеризують розвиток цих спільнот у часі й просторі: консолідація, акомодація, асиміляція, депортація, переміщення, політизація етнічності тощо.

2. У висвітленні даного питання мають дістати відображення основні концепції нації – етнокультурна і політична. Слід зауважити, що сучасні нації є, як правило поліетнічними, тобто об’єднують інститутом громадянства представників багатьох етносів (національних меншин). Відтак політична концепція виходить з розуміння нації як спільності людей, що має власну назву, свою історичну територію, спільні міфи та історичну пам’ять, спільну культуру, економіку і єдині юридичні права та обов’язки своїх членів. Визначальними чинниками нації є територія, держава (або прагнення до неї), національна свідомість. У Статуті ООН закріплене право націй на самовизначення, тобто створення самостійної держави. Слід висвітлити історичні, політичні й правові аспекти реалізації націями даного права з урахуванням принципу територіальної недоторканості сучасних держав.

3.Для розуміння феномена національної свідомості важливо усвідомлення її як найвищого щабля порівняно з етнічною свідомістю. Вона пов’язана із системою ідеологічних і політичних цінностей нації, для неї центральною є ідея національної держави. Національна свідомість є одним з визначальних чинників національного відродження і розбудови власної держави. Йдеться про національну гідність, самовизначення, усвідомлене реальне входження кожного громадянина в суспільно-політичні процеси, структуру національної держави. Національна свідомість має свою структуру (самосвідомість, історична свідомість, національна мрія, національна ідея тощо). Національну ідею слід розглядати як концентрований вираз національно-патріотичного фактора. Це соціально-політичний, морально-етичний та психологічний феномен національного буття, “проект майбутнього нації” (Хосе Ортега-і-Гассет).

4.При розгляді даного питання слід виходити з того, що у поліетнічних державах інтереси різних етносів потребують узгодження, гармонізації з метою запобігання конфліктам і консолідації нації на ґрунті національної ідеї та єдиної національної ідентичності. Етнополітика спрямована на пошук моделі найбільш гармонійних відносин між різними етносами та між ними і нацією в цілому. Політико-правові засади етнополітики Української держави сформульовані в Конституції, законах про національні меншини, про громадянство, міжнародно-правових актах, підписаних Україною. Українська держава, виходячи з основних положень цих документів, враховуючи поліетнічний склад українського суспільства, визнаючи органічну єдність прав людини і права націй на самовизначення, гарантує всім громадянам незалежно від їхнього етнічного походження рівні політичні, економічні, соціальні і культурні права, підтримку етнічної і національної ідентичності у формах, які не створюють загрози територіальній цілісності, соборності України.