Теми індивідуальних завдань

1. Політична система суспільства як сукупність владних інститутів.

2. Політична система як механізм функціонування владних відносин у суспільстві.

3. Основні елементи політичної системи суспільства, їх роль та функції.

4. Типологія політичних систем.

5. Основні умови та гарантії політичної стабільності.

6. Основні фактори політичного ризику.

7. Конституційні засади політичної системи України.

8. Політична система України та політична реформа.

9. Порівняльний аналіз політичних систем України за проектами Конституцій Пилипа Орлика та УНР.

Семінар 4. Держава як базовий інститут політичної системи суспільства

1. Основні ознаки, завдання і функції держави.

2. Форми сучасного правління.

3. Форми державного устрою.

4. Принципи і шляхи формування соціально-правової держави.

5. Співвідношення держави і громадянського суспільства.

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ:

1. Конституція України. – К., 1996.

2. Вебер М. Избранные произведения. – М., 1990.

3. Обушний М.І., Коваленко А.А., Ткач О.І. Політологія. Довідник. – К., 2004.

4. Політологія. Підручник /Панов М.І., Герасіна Л.М., Осипова Н.П. – К., 2002.

5. Політологія. Підручник / І.С.Дзюбко, К.М.Левківський, В.П.Андрущенко та ін. – К., 2001.

6. Томенко М.В. Українська перспектива: історико-політологічні підстави сучасної державної стратегії. – К., 1995.

7. Боер В.Я.. Правовое государство: идея, концепция, реальность. – СПб., 1996.

8. Зарубежный федерализм: организация государственной власти в субъектах федерации. – М., 1995..

9. Скрипнюк О.В. Соціальна, правова держава в Україні: проблеми становлення і розвитку. – К., 2000.

Методичні рекомендації

1. Розкриваючи сутність держави як політичного інституту, слід звернути увагу на необхідність висвітлення питання про три виміри поняття держави: 1) певна організована макрогрупа, одержавлений етнос, що існує у конкретному просторовому та часовому вимірі, має свою історію, певні етнополітичні межі, легітимний порядок; 2) впорядкований спосіб організації політичного життя суспільства, з притаманними їй установами, що мають специфічні функції; 3) організація людей, які перебувають у певних стосунках між собою, системі політичних відносин. Держава – це організація, через яку і за допомогою якої реалізується політична влада у суспільстві.

Необхідно розкрити сутність держави як:

• політичної організації громадянського суспільства;

• носія влади у суспільстві;

• представника усього населення на даній території;

• форму політичного панування, що виражається у прийнятті політичних, владних рішень – обов’язкових для виконання всім населенням;

• джерело всього політичного в суспільстві, його стрижневий елемент;

• виразника загального інтересу;

• творця загальних цілей та інструменту реалізації загальної волі у суспільстві;

• основного стабілізатора суспільного життя;

• головного суб’єкта політичного суверенітету.

Основні ознаки держави слід розглядати в контексті вищенаведеного визначення держави як правової форми організації і функціонування політичної влади. Тому важливо зрозуміти не просто три ознаки (народ, територія, публічна легітимна влада), а три сутнісних елементи держави: 1) субстанційний елемент – народ як етнонаціональна спільнота, як суб’єкт політичного життя, джерело влади, суверенітету; 2) територіальний елемент – географічне середовище, з яким історично пов’язані етноси і нація як суб’єкт права на самовизначення; 3) інституційний елемент: держава є головним суб’єктом політичної влади і політичних відносин, організацією публічної політичної влади, обмеженою правами людини, інституцією, що покликана забезпечити вільне спільне політичне, економічне, духовне буття людей.

Крім основних ознак, слід виділити й атрибутивні характеристики держави: суверенітет (що характеризується повновладдям, верховенством влади на географічній території, де розташована держава, єдністю і неподільністю території, невтручанням у внутрішні справи інших держав, забезпеченням правової системи); монополія на легальне застосування сили, виключне право на видання законів; право на стягування податків і зборів з населення.

Слід брати до уваги, що зміст і обсяг виконуваних функцій (внутрішніх і зовнішніх) держави змінюються з розвитком держави і суспільства, наповнюються конкретним змістом на кожному історичному етапі розвитку нації.

2. Форма правління – це спосіб організації державної влади, структура і характер взаємовідносин вищих інститутів влади. За формальним джерелом влади та способом формування вищих інститутів держави форми правління поділяються на монархії і республіки. Необхідно вияснити основні характеристики різних форм правління.

3. Форма правління характеризує спосіб формування вищих інститутів держави. Форма державного устрою – спосіб адміністративної і національної організації території держави, системи відносин центральних і регіональних органів. Тому за адміністративно-територіальним устроєм розрізняють унітарну, федеративну і конфедеративну держави.

4. Необхідно з’ясувати основні характеристики різних форм державного устрою. Відповідь на це запитання передбачає розуміння того, що правова держава– це характеристика держави з точки зору мети і спрямованості її діяльності – гарантувати системою права недоторканності людини, її прав і свобод. Тому основними рисами правової держави є: верховенство права, поділ влади, реальний правопорядок, парламентаризм, конституційна юрисдикція, розвинена виборча система, гарантії дотримання прав і законодавства, пріоритет прав людини, реальність прав і свобод громадян, повага до права всіх громадян, державних і громадських структур, взаємна відповідальність держави і особи.

Ідея соціальної держави пов’язана з реалізацією позитивних прав людини (прав другого покоління) – боротьбою громадян за поліпшення свого економічного становища. І для реалізації позитивних прав потрібне не усунення держави, а навпаки, її організаційна, координаційна діяльність, певне втручання в економіку.

Як правило, розрізняють три основних типи соціальної держави: консервативний, ліберальний, соціал-демократичний. Розрізнення цих типів відбувається на основі таких індикаторів, як масштабність реалізації соціальних прав (на працю, освіту, охорону здоров’я, відпочинок, житло, соціальний захист страхування, достатній життєвий рівень), рівень захисту від стихійних ринкових сил та низького рівня доходів населення тощо.

5. Сутності громадянського суспільства слід розглядати як результат розвинутих економічних, культурних, правових і політичних відносин між його членами, об’єднаними спільними інтересами. Існують два підходи до розуміння громадянського суспільства: перший передбачає державу як складову такого суспільства, другий виключає державу із сфери громадянського суспільства.

У громадянському суспільстві зазвичай домінують не вертикальні, а горизонтальні зв’язки – відносини конкуренції і солідарності між вільними і рівноправними партнерами. Громадянське суспільство формується переважно „знизу”, як результат розкріпачення людей, перетворення їх із підданих держави на вільних громадян-власників.

Економічну основу громадянського суспільства становить суверенітет індивідуальних власників, а також розмаїття форм власності. Соціально-політична сфера громадянського суспільства – сім’я, громадські, політичні організації і рухи, органи громадського самоврядування за місцем проживання чи трудових колективів. Духовна сфера громадянського суспільства – свобода слова, самостійність і незалежність творчих, наукових та інших об’єднань.

Для повнішого висвітлення даного питання слід зупинитися на функціях громадянського суспільства та умовах і чинниках його становлення, а також на особливостях його формування в Україні.