Теми індивідуальних завдань

1. Влада і політика.

2. Влада: генеза, компоненти, методи функціонування.

3. Походження влади і розвиток вчень про неї.

4. Природа і функції політичної влади.

5. Структура політичної влади.

6. Засоби і механізми функціонування влади.

7. Влада та її легітимність.

8. Реалізація влади у демократичному суспільстві.

9. Проблеми влади та владних відносин у сучасному українському суспільстві.

Семінар 3. ПОЛІТИЧНА СИСТЕМА СУСПІЛЬСТВА

1. Поняття, структура та функції політичної системи суспільства.

2. Типологія політичних систем.

3. Політична стабільність та політичний ризик.

4. Особливості політичних систем України: історія та сучасність.

Список Літератури

1. Білоус А.О. Політико-правові системи: світ і Україна. – К., 2000.

2. Конституція України. – К., 1996.

3. Політична система сучасної України: особливості становлення, тенденції розвитку. – К., 2002.

4. Політологія: Підручник/За ред. І.С.Дзюбка та М.Левківського. – К., 2000.

5. Політологія. Навчально-методичний комплекс: Підручник. – К., 2004.

6. Рудич Ф.М. Політологія: курс лекцій. – К., 2000.

7. Холод В. Політологія. – Суми, 2001.

Методичнірекомендації

1. Поняття “політична система” – одне з основних в політології. Воно дозволяє представити політичне життя, політичний процес в певній цілісності та сталості, акцентуючи увагу на структурній, організаційно-інституціональній та функціональній сторонах політики. Політична система являє собою сукупність державних та громадських організацій, об¢єднань, правових та політичних норм, принципів організації та здійснення політичної влади в суспільстві. Головним осердям конструювання і консолідації елементів політичної системи виступає політична влада, визначаючи її сутність, природу, структуру та межі. Політична система відображає стан суспільства, включаючи економічні умови його існування, соціальну та національну структуру, стан та рівень суспільної свідомості, культури, міжнародного становища тощо. Через політичну систему проявляються та акумулюються основні групи інтересів, вибудовуються соціальні пріоритети, що виражається через політику.

Для з¢ясування сутності поняття “політична система” необхідно:

– розглянути, що являє собою загальна теорія систем;

– охарактеризувати розроблені Т.Парсонсом, Д.Істоном, Г.Алмондом моделі, що дозволили наглядно уявити і зрозуміти функціонування політичних систем;

– виокремити наявні підходи щодо типології функцій політичних систем.

2. Багатовимірність політичного життя, можливість його аналізу з позицій різних критеріїв стала основою класифікації політичних систем. Основним в типології політичних систем виступає сутність здійснюваної в суспільстві політичної влади та зумовлені нею характер й спрямованість соціального розвитку. Слід порівняти різні підходи щодо типологізації політичних систем, охарактеризувати найбільш поширені варіанти.

3. Політична стабільність – сталий стан суспільства, що дозволяє ефективно функціонувати і розвиватися в умовах зовнішніх і внутрішніх впливів, зберігаючи при цьому свої структуру та здатність контролювати процес суспільних змін. Термін “політична стабільність” використовується для аналізу змін політичної системи, пошуків оптимальних механізмів її функціонування. Стан політичної стабільності фіксує не щось застигле, незмінне, раз і назавжди дане. Стабільність розглядається як результат постійного процесу оновлення, що забезпечується сукупністю нестійких рівноваг між системотворними та системозмінними процесами всередині самої системи.

Політична стабільність постає як якісний стан суспільного розвитку, певний суспільний порядок, в якому панує система зв¢язків та відносин, що відображають спільність та спадкоємність цілей, цінностей та засобів їх реалізації. Одночасно стабільність – це здатність суб¢єктів соціально-економічного та політичного життя протистояти внутрішнім та зовнішнім дезорганізуючим систему впливам, а також нейтралізувати їх. Головне у політичній стабільності – забезпечення порядку, що проявляється в легітимності, визначеності, ефективності, діяльності владних структур, в сталості норм та цінностей політичної культури, узвичаєних типів поведінки, сталості політичних відносин.

Для співіснування розвитку й упорядкування необхідні узгодженість, послідовність, поетапність змін і, одночасно, реалістична програма, здатна поєднати цілі із засобами, ресурсами та умовами. Політична стабільність, політичний порядок досягаються, як правило, двома шляхами: диктатурою або широким розвитком демократії. Перший шлях – історично нетривалий, оскільки досягається “зверху”, без участі народних мас та опозиції. Інша справа – стабільність на основі демократії, широкої соціальної бази, розвинутого громадянського суспільства.

Незадоволення мас політикою правлячої еліти породжує системну кризу, дестабілізує суспільство в цілому і його підсистеми. Саме протиріччя між владою та суспільством – головна причина нестабільності суспільства.

З’ясуйте основні фактори нестабільності суспільства.

Проблема політичної стабільності передбачає аналіз поняття “політичний ризик”. В західній політології політичний ризик найчастіше трактується як вірогідність непередбачених наслідків в реалізації політичних рішень. Необхідно з¢ясувати:

– за яких обставин в суспільстві говорять про рівень та ступінь політичних ризиків;

– чи можливо оцінити ступінь політичного ризику на основі аналізу вірогідних сценаріїв розвитку подій;

– наведіть історичні приклади оптимальних рішень, що знизили вірогідність небажаного розвитку політичних подій.