Білет 20

1.Міцність - це здатність матеріалу чинити опір руйнуванню від внутріш­ніх напружень, що виникають під дією різних зовнішніх навантажень. У про­цесі експлуатації будівель і споруд будівельні матеріали найчастіше зазнають апружень стиску, згину, розтягу, зрізу та удару.

Будівельні матеріали неоднаково сприймають різні навантаження. Це за­лежить від хімічного та мінералогічного складів матеріалу, структури й будови.

Міцність будівельних матеріалів характеризується границею міцності при стиску, згині тощо. Вона чисельно дорівнює напруженню в матеріалі, яке від- повідає навантаженню, що призвело до руйнування зразка і вимірюється в ме- гапаскалях (МПа).

Міцність матеріалу одного виду, наприклад, цегли, залежить від його середньої густини і буде тим більшою, чим вищий цей показник. На міцність міцність матеріалу впливає також ступінь насиченості його водою. Внаслідок зволоження міцність багатьох буд.мат. знижується.

2.До неорганічних в'яжучих речовин належать переважно порошкоподібні матеріали, що утворюють при змішуванні з водою або іншою рідиною пластичне тісто, яке внаслідок певних фі-зико-хімічних процесів перетворюється у каменеподібне тіло.

Узагальнення сучасних уявлень про механізми виявлення в'яжучих власти­востей дозволяє зробити деякі висновки щодо природи та властивостей мінераль­них в'яжучих речовин різного типу:

1. до в'яжучих речовин відносять безводні або напівводні сполуки, які вза­ємодіють із водою (або розчинами деяких електролітів) з утворенням істинних або колоїдних розчинів;

2. ця взаємодія повинна протікати з визначеною, але не дуже високою швидкістю;

3. в'яжучі матеріали мають бути у пухкому або порошкоподібному стані.

4. причому при взаємодії з рідкою фазою вони переходять у дисперсний колоїдний стан з утворенням пересичених систем, що трансформуються у пластичні пасти, здатні з часом до твердіння;

5. міцнісні та спеціальні властивості затверділого штучного (цементного) каменю в загальному випадку пов'язані з його структурою, яка при заданих тех­нологічних умовах виготовлення є похідною від фазового складу продуктів гідра­тації;

6. склад та послідовність кристалізації гідратних фаз визначаються найбіль­шою термодинамічною вірогідністю їхнього утворення, яка залежить як від тех­нологічних факторів (температури, тиску, швидкості та тривалості змішування та ін.), так і від складу в'яжучої системи;

7. при встановленні здатності мінеральних в'яжучих речовин до гідратацій­ного твердіння вимоги щодо обмеження розчинності слід висувати не до речо­вин, що входять до вихідного складу в'яжучих, а до продуктів гідратації;

8. довговічність утвореного штучного каменю визначається ступенем нероз­чинності та термодинамічною стабільністю сполук, що входять до складу продук­тів твердіння.

3. З усіх кольорових металів у будівництві найбільш поширеним є алюміній. Його масова частка у земній корі становить 8,8%, густи­на - 2,7 г/см³, температура плавлення - 660°С. Алюмінієвими рудами є боксити, нефеліни, апатити й алуніти.

Для виробництва алюмінієвих сплавів, фольги, кабельних та струмопровід-них виробів використовують алюміній технічної чистоти, який містить 0,15...1% домішок.

Сплави з алюмінію поділяють на дві групи: сплави, що деформуються, з яких прокатуванням, пресуванням, волочінням, куванням і штампуванням отримують різноманітні вироби, і ливарні, призначені для виготовлення відливок.

Для будівельних конструкцій використовують сплави з магнієм (магналії), які відрізняються здатністю до зварювання та високою корозійною стійкістю; сплави з магнієм та силіцієм (авіалії); сплави з міддю та магнієм (дюралюміни), що мають високу міцність, але меншу корозійну стійкість порівняно з магна-ліями.

Сплави алюмінію використовують для виготовлення зварних деталей, тру­бопроводів, бункерів та інших деталей і виробів.

Вироби та конструкції з алюмінієвих сплавів є антимагнітними, вогне- та сейсмостійкими, при ударі не дають іскор. Вони економічні, мають добрий зов­нішній вигляд

В несучих конструкціях використання алюмінію є невигідним, за винятком бага-топрогонних покриттів та експлуатації в умовах дії агресивного середовища.

Вироби з алюмінієвих сплавів у вигляді листового прокату, гнутих і пресо­ваних профілів широко застосовують для виготовлення огороджувальних кон­струкцій та вікон і дверей. Пресування дає змогу отримати алюмінієві профілі, не тільки схожі із сталевими, а й ряд інших, у тому числі досить складної форми.

Висока стійкість алюмінієвих сплавів до корозії дає змогу використовувати елементи мінімальної товщини у агресивних середовищах, враховуючи тільки ви­моги за міцністю (згідно з проектом), а не вимоги захисту проти корозії. Висока холодостійкість алюмінієвих сплавів дозволяє застосовувати їх для будівництва в північних районах.