Білет18

1. Візерункове кольорове та безбарвне скло (виготовляють методом безперервного прокатування. Воно відрізняється від звичайного тим, що по всій його поверхні на одному чи обох боках є рельєфний візерунок. Випускають візе­рункове скло у вигляді листів завширшки 400... 1200 мм і завдовжки 600... 1600 мм (для стекол завтовшки 3,5 і 5,0 мм) та завширшки 800... 1600 мм і завдовжки 1000...2500 мм (для стекол завтовшки 6 і 7 мм). Світлопропускання візерунково­го скла з візерунком на одній поверхні становить не менш 75%, а з візерунком на двох поверхнях - не менш 65%. Різновидами візерункового скла є стекла типу «Мороз» та «Заметіль».

Декоративне скло типу «Мороз» — це скло, одна поверхня якого є матовою, одержаною за допомогою механічної обробки (піскоструменем чи шліфуванням). Далі на цю поверхню наносять шар міздрового клею, після чого скло просушу­ють при температурі 50...60°С протягом 6... 12 год. Під час сушіння клей зменшу­ється в об'ємі, при цьому відривається шар його разом з тонкими лускатими плівками скла завтовшки до 0,25 мм. Внаслідок цього утворюється характерний візерунок, подібний до візерунка на склі при морозі. Скло такого типу може випускатися безбарвним або забарвленим завтовшки 3...6 мм і розмірами до 1800x1000 мм.

Скло «Заметіль» виготовляють методом прокатування. Воно має на повер­хні хвилеподібний неповторюваний візерунок із матовими ділянками у вигляді виступів, що створюють своєрідний декоративний ефект. Залежно від характеру візерунка товщина такого скла може бути 3...8 мм, максимальний розмір листа 1500x1300 мм та 1900x800 мм.

Скло «Заметіль» може бути безбарвним або кольоровим. Одна поверхня скла термічно полірована, інша має візерунок.

Кольорове та художнє скло виготовляють з кольорової скломаси. Його поді­ляють на два види — забарвлене у масі (глушене) і накладне (на одну з поверхонь наносять шар забарвленого скла завтовшки 0,2...1,5 мм).

Кольорове листове скло виготовляють методом вертикального витягування з фарбованої прозорої або глушеної скломаси.

Прозоре кольорове скло використовують для виготовлення вітражів

2. Фібробетон є перспективним конструкційним матеріалом для багатоцільо­вого застосування у будівництві, в якому як армуючий компонент використову­ють фібри (короткі або перервні волокна), що рівномірно розподіляються в об'ємі бетонної матриці. Для дисперсного армування придатні різні види метале­вих та неметалевих волокон мінерального й органічного походження. Армування може здійснюватись як одним видом фібр, так й їхньою сумішшю (різної довжи­ни і різного складу).

Методи дисперсного армування передбачають отримання направленої або довільної орієнтації волокон в об'ємі бетону. Направлена орієнтація реалізується в основному при використанні безперервних структур (тканих і нетканих сіток, розріджених тканин та інших матеріалів). Подібний вид орієнтації може здійсню­ватись при армуванні бетонів короткими волокнами, наприклад, сталевими фіб-рами при формуванні виробів у магнітному полі.

Армування в'яжучих матеріалів волокнами дозволяє підвищити міцність це­ментного каменю при розтягу та згині на 50...240%. Міцність при стиску може бути підвищена на 90% для цементного розчину і на 15% для бетону. Ударна в'яз­кість, опір стиранню, морозостійкість бетонів при армуванні волокнами може зростати на 200...300%.

Технологія виготовлення і властивості фібробетонів на основі портландцемен­ту.

Фібробетон формують різними методами: центрифугуванням, розпиленням, екструзією, прокатуванням, литтям під тиском, вібруванням та ін.

3. Металами називають матеріали, які мають велику електро- і теплопровід­ність, непрозорі, знатні до значних пластичних деформацій, що дає можливість обробляти їх під тиском: прокатуванням, куванням, штампуванням, волочінням. Вони добре зварюються, працюють при низьких та високих температурах.

Металічний блиск і пластичність - це основні властивості, які притаманні всім металам. Усі метали в твердому стані мають кристалічну будову. Розташу­вання атомів (іонів) у кристалічній речовині зображують у вигляді елементарної комірки, яка є найменшим комплексом атомів. Багаторазове повторення її відоб­ражає розташування атомів у об'ємі всієї речовини.

Для металів характерні, в основному, три типи кристалічних ґраток: об'ємо-центрична кубічна (ОЦК); гранецентрична кубічна (ГЦК) і гексагональна щіль­но упакована (ГЩУ) Метали й сплави поділяють на чорні й кольорові. До чорних металів нале­жать залізо та сплави на його основі (чавун, сталь, феросплави), а до кольорових - мідь, алюміній, цинк, нікель та ін. Як правило, використовують не чисті мета­ли, а їхні сплави, що дає змогу значно підвищити властивості кінцевого продук­ту

фізичні властивості, тобто високу густину, твердість, тепло- та електропровідність, тугоплавкість, ковкість.

Метали відрізняються температурами плавлення (ртуть — 39°С, а вольфрам 3370°С), твердістю (найм'якіший - свинець, можна подряпати навіть нігтем, найтвердіший - хром). Деякі метали мають магнітні властивості і тому називаються феромагнітними (залізо, кобальт, нікель). При нагріванні до певної температури ці метали втрачають магнітні властивості, наприклад, залізо змінює свої характе­ристики при Т=770°С, кобальт при Т=1100°С, нікель при 350°С.

Сталеві конструкції виготовляють з прокатних виробів, а також із гнутих та зварних профілів (ДСГУ 10079-2002)

Найчастіше використовують прокатні вироби, які поділяють на чотири гру­пи: сортову сталь, листову сталь, спеціальні види прокату, труби. З прокатних профілів збирають найрізноманітніші ґратчасті та суцільні конструкції: колони, балки, бункери, щогли, башти, трубопроводи, резервуари тощо.

Кольорові метали мають вищу пластичність при нормальних температурах, більшу стійкість проти корозії, більш тепло- і елек­тропровідні, мають нижчу температуру плавлення. У будівництві кольорові мета­ли використовують у вигляді сплавів.

Для будівельних конструкцій використовують сплави з магнієм (магналії), які відрізняються здатністю до зварювання та високою корозійною стійкістю; сплави з магнієм та силіцієм (авіалії); сплави з міддю та магнієм (дюралюміни), що мають високу міцність, але меншу корозійну стійкість порівняно з магна-ліями.

- Сплави алюмінію використовують для виготовлення зварних деталей, тру­бопроводів, бункерів та інших деталей і виробів.

Вироби та конструкції з алюмінієвих сплавів є антимагнітними, вогне- та сейсмостійкими, при ударі не дають іскор. Вони економічні, мають добрий зов­нішній вигляд, не потребують додаткової обробки лицьової поверхні, легко об­робляються різанням.

Вироби з алюмінієвих сплавів у вигляді листового прокату, гнутих і пресо­ваних профілів широко застосовують для виготовлення огороджувальних кон­струкцій та вікон і дверей. Пресування дає змогу отримати алюмінієві профілі, не тільки схожі із сталевими, а й ряд інших, у тому числі досить складної форми.

Корозійностійкі сплави нікелю широко використовують у хімічному апарато­будуванні, різноманітних галузях техніки, а також у побуті.

Технічне олово застосовують для лудіння металів і виготовлення фольги; свинець - для футерування електролітних ванн і сірчанокислотних камер, виго­товлення фольги і кабельних оболонок.

Тугоплавкі метали та їхні сплави використовують в авіаційній, космічній і ядерній техніці, приладобудівній та хімічній промисловості.