Білет № 9

1)Керамічні матеріали для влаштування підлог та доріг.

Керамічні- матеріали й вироби які одержують формуванням, сушінням і подальшим випалюванням глинистої та інш видів мінер сировини з різними добавками

- Плитки для підлог

Можуть бути глазурованими і неглазурованими, з гладенькою чи рифленою поверхнею і повинні мати правильну форму з довжиною грані 50…150 мм, завтовшки 10…13 мм.

Виготовляють з тугоплавких або вогнетривких глин, із забарвлюючими добавками чи без них.

Призначені для вистилання підлог у санвузлах, вестибулях, на садових площадках, у виробничих і допоміжних будівлях промислових підприємств.).

Плитки повинні мати високу щільність, водопоглинення до 5 %, підвищений опір щодо стирання (втрати мас під час випробування мають бути не більш 0,25 г\см²)

Плитки керамічні мозаїчні вигот. квадратними, зі стороною 23 і 48 мм, завтовшки 6 і 8 мм. На заводі плитки лицьовим боком наклеюють на крафт-папір або картон за певним рисунком, одержуючи килими розміром 398*598 мм. Товщина шва між плитками 2 мм.

Укладають на цементно–піщану суміш. Після укладання картон знімають.

• Дорожня цегла

Цегла для дорожніх покриттів (клінкерна) – це штучне каміння розмірами 220*110*25 мм і 220*110*78 мм, яке виготовляють формуванням і наступним випалюванням до повного спікання. Як сировину використ. тугоплавкі глини з великим інтервалом температур між початком спікання й початком деформування (80….100 ⁰С)

Застосовують для влаштування підлог пром. будівель, облицювання каналізаційних колекторів, мостових опор.

2)Сухі будівельні суміші. Різновиди, особливості використання.

В’яжучі належать до сухих буд. матеріалів.

Неорганічні в’яжучі – порошкоподібні мат-ли, які при змішуванні з воою утвор. пластично – в’яжуче тісто, здатне внаслідок фіз..-хім. процесів самочинно тверднути і переходити в камяноподібний стан.. Залежно від умов твердіння та міцності в часі поділяють на

- повітряні( можуть тверднути й зберіг. міцність лише на повітрі, їх застосовують у наземних спорудах, які не зазнають впливу води. До них належ. гіпсові в’яжучі, магнезіальне, рідке скло, повітряне буд. вапно.

-гідравлічні тверднуть і зберіг. міцність не лише на повітрі, а й у воді. Застосовують у спорудах, які зазнають впливу води. ( вапно, романцемент, портландцементи, спеціальні цементи, тощо)

- В’яжучі автоклавного твердіння – здатні тверднути й давати міцний цементний камінь у автоклавах при підвищенні температури,т тиску та вологості. (вапняно-кремнезисті, вапняно-зольні, вапняно-шлакові в’яжучі, нефеліновий цемент)

3) Звукопоглинальні матеріали. Особливості будови. Застосування.

Звукпоглин. мат-ли знижують енергію звукових коливань, що падають на них, і використовуються для боротьби з повітряним шумом. Основна акут. х-ка крєфіцієнт звукопоглинання: а= Е погл/Е пад, де Е погл, Е пад – к-ть енергії звукових коливань, які поглинаються матеріалом та падають на поверхню, що ізолюється, за одиницю часу.

До звукопоглин. мат-лів належать ті, в яких серед. частота а > 0,2. У таких матеріалів висока, переважно відкрита пористість.

Ефективними мат-лами на основі мінеральних волокон є плити амігран ( вигот. з мінерал. чи скляної гранульованої вати та зв’язки з крохмалю, карбоксил целюлози й бетоніту; плити завтовшки 20 мм) і акмініт (замість бетоніту каолін, формують залив. у форми.) Для обох плит коеф. звукопоглинання 0,8…0,9. Викор. для декорат.-акустичного оздоблення стель, верхніх частин стін.

Деревоволокнисті пористі плитиз сер.густиною 200…3000 кг/м3

Також для звукопоглин. викор. акустичні бетони й розчини Вигот. з суміші пористих заповнювачів з портландцементом і формують у вигляді плит, блоків. Застос. плити й блоки ніздрюватої структури з ніздрюватого бетону, піноскла, поропластів.

Гіпсові акустичні плити, армовані скловолокном, з наскрізною перфорацією викор. у підвісних конструкціях.