Тема 5.2: Порядок нарахування і виплати відпустки працівникам підприємства

План:

1. Види відпусток та їх тривалість

2. Порядок нарахування і виплата відпустки та її облік

Література: 11.ст. 328-344

1. Закон України “Про відпустки” встановлює державні гарантії на відпустки, визначає умови, тривалість і порядок надання їх працівникам для відновлення працездатності, зміцнення здоров’я, а також для виховування дітей, задоволення власних життєво важливих потреб та інтересів, всебічного розвитку особи.

Встановлено такі види відпусток:

1) Щорічні відпустки:

• Основна відпустка (ст.7 Закону);

• Додаткова відпустка за роботу із шкідливими та важкими умовами праці (ст.7 Закону);

• Додаткова відпустка за особливий характер праці (ст.8 Закону);

• Інші додаткові відпустки, передбачені законодавством.

2) Додаткові відпустки у зв’язку з навчанням (ст. 13,14,15 Закону).

3) Творча відпустка (ст. 16 Закону).

4) Соціальні відпустки:

• Відпустка у зв’язку з вагітністю та пологами (ст.17 Закону);

• Відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею 3 віку (ст.18 Закону);

• Додаткова відпустка працівникам, які мають дітей (ст.19 Закону).

5) Відпустка без збереження заробітної плати (ст.25, 26 Закону).

2. Тривалість відпусток визначається цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами України і незалежно від режимів та графіків роботи, розраховується у календарних днях, святкові та неробочі дні (ст.72 Кодексу законів про працю) при визначенні тривалості відпусток не враховується.

Тривалість щорічної основної відпустки становить не менше 24 календарних дні за відпрацьований робочий рік, який відлічується з дня укладання трудового договору.

Нарахування відпускних провадиться виходячи із розміру середньоденної (годинної) заробітної плати, помноженої на число оплачуваних днів. Розрахунковим періодом для нарахування виплат за час щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв’язку з навчанням, творчої відпустки, працівникам, які мають дітей, або компенсації за невикористані відпустки – є 12 календарних місяців роботи. Необхідно підсумковий заробіток за останні перед наданням відпустки 12 місяців або менший фактично відпрацьований період поділити на відповідну кількість календарних днів року або меншого фактично відпрацьованого періоду (за винятком святкових і неробочих днів, визначених законодавством). Потім одержану середньоденну заробітну плату помножити на число календарних днів відпустки.

Законодавством установлено 10 святкових днів (ст.73 Кодексу законів про працю України):

1 січня – Новий рік;

7 січня – Різдво Христове;

8 березня – Міжнародний жіночий день;

1, 2 травня – День Міжнародної солідарності трудящих;

9 травня – День перемоги;

28 червня – День Конституції України;

24 серпня – День незалежності України.

Три неробочі дні (ст.73 КЗпП):

7 січня – Різдво Христове;

1день(неділя) – Великдень ;

1день (неділя) – Трійця.

У розрахунках середньої заробітної плати враховується не 13 святкових і неробочих днів, а 12, оскільки 7січня – Різдво Христове – законодавством враховано двічі: і як святковий, і як неробочий день.

Самостійна робота студентів № 27