2. Облік імпортних операцій

Порівняльний аналіз категорії “ імпорту “, розробленої в різних законодавчих актах, дозволяє виділити головні чинники, які відрізняють імпорт від інших операцій господарської діяльності :

• товарно - матеріальні цінності отримують від іноземного суб’єкта господарювання ;

• імпорт товарно – матеріальних цінностей передбачає їх ввезення на митну територію України з-за кордону;

• отримані товарно – матеріальні цінності можуть бути використані на території України без будь-яких обмежень.

В Україні імпортні операції, утому числі транзит, здійснюються у наступних формах :

• прямий імпорт – передбачає придбання товарів безпосередньо у їх виробників;

• непрямий імпорт – передбачає придбання товарів через торговельних посередників.

Операції непрямого імпорту здійснюються на підставі договорів комісії, консигнації, доручення. Якщо у якості торговельного посередника виступає резидент України, оплата за імпортовані товарно – матеріальні цінності може здійснюватися у гривнях. Розрахунок терміну здійснення імпортної операції починається з наступного календарного дня після дня перерахунку передоплати ( підписання векселя ). Контроль за терміном здійснення імпортної операції здійснюють ДПАУ та уповноважені банки через рахунки яких була перерахована передоплата нерезиденту.

При імпорті товарів підприємство насамперед повинно визначити : коли враховувати імпортовані товарно – матеріальні цінності як активи. Контроль над товарно – матеріальними цінностями резидент набуває з моменту передачі йому всіх ризиків та вигод.

Датою закінчення митного оформлення вважається дата складання ВМД. Саме на підставі ВМД підприємство має право врахувати імпортовані товари як актив.

Разом з визнанням активу у підприємства – імпортера виникають зобов’язання перед постачальником – іноземним суб’єктом господарювання. Зобов’язання перед постачальниками імпортованих цінностей враховують одночасно з визнанням активу, а саме - за датою оформлення ВМД.

При імпорті товарно – матеріальних цінностей підприємство несе додаткові витрати по транспортуванню, страхуванню, розвантаженню тощо. Їх враховують за датою вибуття активів або визнання зобов’язань на підставі укладених контрактів, транспортної, супровідної, експедиторської, страхової, митної, розрахункової документації тощо.

Для митного оформлення цінностей, що імпортуються, підприємство повинно перерахувати митній службі передоплату по обов’язкових податках, платежах та зборах. Оскільки грошові кошти перераховані не на рахунки бюджету, а на спеціальний рахунок митниці, за датою перерахування на підставі платіжних доручень та виписок банку виникає дебіторська заборгованість митної служби.

Придбані для здійснення господарської діяльності товарно – матеріальні цінності у цілях оподаткування відносяться на валові витрати, на дату їх отримання. Якщо продавець – нерезидент має офшорний статус, то до складу валових витрат включається 85 % вартості товарно – матеріальних цінностей. Якщо продавець – нерезидент не має офшорного статусу, то до складу валових витрат включається 100 % вартості імпортованих цінностей.

Для цілей оподаткування датою визнання валових витрат є дата правильно оформленої ВМД. При цьому операції в іноземній валюті оцінюються в гривнях за балансовою вартістю іноземної валюти.

Наявність та рух імпортованих цінностей враховуються у фінансовому обліку за первісною вартістю, яка визначається на основі П ( С ) БО 9 “ Запаси “.

Модель відображення імпортних операцій на рахунках бухгалтерського обліку залежить від :

• умов оплати цінностей, що імпортують;

• призначення цінностей, що надійшли.

3. Облік експортних операцій.

Враховуючи вимоги всіх нормативно – правових актів, експорт можливо визначити як операцію з продажу товарів, які належать підприємству – продавцю на правах власності або реалізуються ним за договором доручення ( консигнації ).

Обов’язковим елементом експорту є вивезення товару і його споживання за митними кордонами України, але це вивезення фактично може здійснювати як резидент, так і нерезидент, залежно від базових умов поставки відповідно до правил ІНКОТЕРМС. Разом з тим, право власності на товар до моменту перетину митного кордону України повинно зберігатися за резидентом. Момент переходу права власності регулюється Цивільним Кодексом України відповідно до якого право власності може перейти при передачі товару покупцю, при здачі товару транспортній організації або при передачі коносаменту.

Незалежно від того, хто є експортером, при його здійсненні в бухгалтерському обліку повинні бути відображені такі господарські факти, як : відвантаження товарно – матеріальних цінностей зі складу, надходження грошових коштів на поточний рахунок або оприбуткування товару ( якщо експорт здійснюється на умовах бартеру ), отримання доходу та понесення витрат за операцією і визначення фінансового результату.

Для цілей бухгалтерського і податкового обліку важливим є визначення того, що є першою подією при здійсненні експортної операції : отримання передплати чи реалізація товару; за якою угодою ( прямо або через посередника ) і формою оплати ( грошовою або бартерною ) здійснюється операція, до якого виду діяльності відноситься експортна операція тощо. Залежно від цього експортна операція буде по – різному відображатися в обліку.

Прямий експорт – передбачає реалізацію товарів безпосередньо їх покупцю – іноземному суб’єкту господарювання, непрямий експорт – передбачає реалізацію товарів через торговельних посередників.

Залежно від строків оплати товарів розрізняють експорт на умовах передоплати та експорт на умовах відстрочки оплати. Якщо першою подією є реалізація товарно – матеріальних цінностей, то відбувається збільшення активу у вигляді монетарної дебіторської заборгованості іноземного партнера і виникнення доходу в розмірі очікуваної оплати. Сума доходу може бути достовірно визначена відповідно до відображеної у договорі ціни реалізації товару.

У разі експорту цінностей декларант повинний попередньо повідомити митний орган за місцем своєї реєстрації про намір вивезти за межі митної території України товари. Митний орган визначає час і місце доставки майна для здійснення митного контролю та митного оформлення. Декларант зобов’язаний доставити товари і документи на них без будь-якої зміни їх стану у визначене митним органом місце і забезпечити перебування їх у цьому місці до прибуття посадових осіб митного органу. Доставка товарів та документів на них повинна бути здійснена в строк, визначений митним органом, виходячи з можливостей транспортного засобу, встановленого маршруту та інших умов перевезення. Товари, якими вони перевозяться, після прибуття у місце доставки розміщуються у зонах митного контролю.

Документом, що дає змогу товару перетинати митний кордон України і засвідчує його експорт, є належним чином оформлена ВМД, або провізна відомість ( у разі, якщо ВМД на вантаж не оформляється ). ВМД підтверджує закінчення митного оформлення товарів, призначених для експорту і підтверджує право на їх вивезення. Але ВМД не підтверджує передачу права власності на товари іноземному суб’єкту господарювання, з яким пов’язано визнання доходу від експорту.

Залежно від умов поставки розрахункові операції з покупцями можуть бути враховані як у складі активів, так і у складі пасивів :

• при експорті на умовах відстрочки оплати розрахунки з покупцями враховують як дебіторську монетарну заборгованість момент виникнення якої збігається з моментом виникнення доходу;

• при експорті на умовах передоплати з покупцями враховують як немонетарну кредиторську заборгованість, моментом виникнення якої є дата зарахування передоплати на поточний рахунок.

Ще однією умовою визнання доходу у бухгалтерському обліку є достовірне визначення витрат, пов’язаних з його отриманням. Обсяг понесених витрат за експортом обумовлюється базисними умовами поставки відповідно до ІНКОТЕРМС і витратами, які можуть виникнути у процесі поставки. Тому звичайно на момент передачі всіх ризиків та вигод бухгалтер вже може оцінити розмір понесених витрат.

Витрати визнаються у фінансовому обліку одночасно зі зменшенням активів або збільшенням зобов’язань. Усі витрати, які несе підприємство, і які відносяться до експортної операції, доцільно класифікувати :

1. собівартість реалізованих цінностей, яка визначена на основі П ( С ) БО 9 та П ( С ) БО 16 ;

2. витрати на збут : витрати на передпродажну підготовку товару і пакування; витрати на транспортування, страхування, навантаження, розвантаження відповідно до базисних умов поставки;

3. інші операційні витрати : витрати від знецінення, нестачі і псування майна, та визнані штрафи і пені за договорами;

4. надзвичайні витрати.

Самостійна робота студентів № 9