Політичний устрій, соціально-економічний розвиток

Великий князь

Апарат управління княжого двору

Апарат управління державою

Князівська рада (Дума)

Старша дружина (бояри)

Рядовичі

Молодша дружина (гриди, отроки)

Посадники, воєводи, тисяцькі, данники (призначалися з бояр по містах)

Зміна форм правління київської русі іх – хііі ст.

Етап розвитку державності	Форма правління	Характерні риси
Становлення	Дружинна держава	В основі – примітивний апарат управління, судочинства і збирання данини, який сформувався на основі княжої дружини, що виконувала роль не лише війська, а й радників князя
Розквіт	Централізована монархія	Уся повнота влади – в руках князя, який спирався на князівську раду, до якої входили старші дружинники і вихідці зі старої племінної знаті – бояри
Роздробленість	Федеративна монархія	Влада князя обмежувалася його уділом. Найважливіші для усієї Русі питання вирішувалися на князівських з‘їздах (снемах). Боротьба за Київ між різними гілками династії Рюриковичів. Зростання ролі віче і боярства

ОРГАНІЗАЦІЯ ДЕРЖАВНОЇ ВЛАДИ

• КНЯЗЬ – головний носій державної влади (законодавча, судова, військова і виконавча; необмежена влада), представник держави на міжнародній арені; військову підтримку князя забезпечувала дружина, ідеологічну – церква;

• КНЯЗІВСЬКА РАДА – дорадчий орган при князі (від давньослов‘янської ради старійшин), складалася з старших дружинників, міської знаті, представників вищого духовенства; у разі відсутності князя виконувала його функції; питання обрання нового князя;

• ВІЧЕ – народні збори всіх дорослих чоловіків, що вирішували важливі громадські та державні питання (від племінних зборів у давніх слов‘ян).

3. Феодальна роздробленість Русі (хіі – XIV ст.)

1054-1068 рр. - князювання в Києві Ізяслава Ярославовича.

1068 р. - поразка руських дружин Ярославовичів на р. Альті від половців. Виступ киян проти князя Ізяслава.

1073 р. - початок боротьби за київський стіл між Ярославовичами.

1097 р. - Любецький з'їзд князів.

Сутність феодальної роздробленості полягає у зміцненні самостійності удільних князівств.

ПРИЧИНИ ФЕОДАЛЬНОЇ РОЗДРОБЛЕНОСТІ:

• Великі простори держави та етнічна неоднорідність населення;

• Посилення боярства, яке ставило місцеві інтереси вище загальнодержавних; розвиток вотчинного землеволодіння;

• Розвиток і піднесення удільних князівств і земель, що спричиняло розвиток місцевого сепаратизму і загострення міжкнязівських взаємин;

• Зміна торгівельної кон‘юнктури, унаслідок чого Київ утратив роль центру торгівлі;

• Посилення експансії кочовиків на руські землі.

Найвпливовіший був київський князь, а решта князів корилася йому як найстаршому, найавторитетнішому. Такі відносини називають васалітетом, а форму правління в державі – монархією. Монархію, у якій усі частини держави підпорядковувалися стольному правителю, називають централізованою.

За наступників Ярослава Мудрого та їхніх нащадків на зміну централізованій мо­нархії прийшла федеративна, де осібні землі-князівства мали чималі права й суперничали величчю з Києвом.

Федерація (від лат. – «союз, об'єднання») – форма державного устрою, союзна держава, що складається з кількох державних утворень, за якими зберігається певна самостійність.

Вотчинне землеволодіння передбачало закріплення тих або тих територій за певною гілкою князівського роду.

Вотчина – земельне володіння феодала, яке передавалось у спадщину, його можна було продати, обміняти, поділити.

Уділ – частка члена князівської сім'ї в родовому володінні.

Князівські вотчини – володіння, що належали батькам. Вотчинні землі закріплювалися за певними гілками князівського роду й могли передаватися у спадок дітям та онукам.

1072 р. – перший князівський з‘їзд, схвалення «Правди Ярославичів».

1113-1125 рр. – князювання в Києві Володимира Мономаха.

1125-1132 рр. – князювання в Києві Мстислава Володимировича.

1185 р. – похід новгород-сіверського князя Ігоря проти половців, невдовзі описаний у поемі «Слово о полку Ігоревім».

1187 р. – найдавніша згадка назви «Україна» в Київському літописі.