2. Давньоруська держава (іх – хіі ст.)

Періодизація історичного розвитку Київської Русі

Період	Особливості
882-972 рр.	Швидке територіальне зростання КР й поступова консолідація держави. Князювання Олега, Ігоря, Ольги і Святослава
980-1054 рр.	Економічний і культурний розквіт Київської держави, досягнення нею вершини політичної могутності. Князювання Володимира Великого і Ярослава Мудрого
1054-1132 рр.	Поступове політичне ослаблення КР. Князівські усобиці, що розпочинаються після смерті Ярослава Мудрого. Найвідоміші князі – старші брати Ярославичі (Ізяслав, Святослав і Всеволод), Володимир Мономах і його син Мстислав
1132-1241 рр.	Поліцентралізація Київської держави, яка була насильно перервана монгольською навалою 1237-1241 рр. У князівствах, на які розпалася Русь, формуються місцеві князівські династії: Ольговичі, Ростиславичі, Мономаховичі, Мстиславичі та ін.

Склад населення Русі в ІХ–Х ст.

Знать	Великий князь, бояри, дружинники (варяги і слов‘яни)
Селяни	Переважно вільні общинники об‘єднані у верви (громади)
Міщани	Ремісники, торговці, чорнороби. Етнічні громади (євреї, вірмени, варяги тощо)
Раби	Відносно небагато, патріархальні відносини

Причини виникнення міст на Русі:

• Формування племінних центрів;

• Формування воєнно-адміністративних центрів;

• Заснування торгівельних факторій варягами;

• Розвиток ремесел, торгівлі.

КНЯЗЮВАННЯ ВОЛОДИМИРА ВЕЛИКОГО (980-1015 рр.)

980-1015 рр. - князювання Володимира Святославовича.

988 р. - запровадження на Русі християнства як державної релігії.

989-996 рр. - спорудження Десятинної церкви.

Внутрішня політика:

• Продовжував політику збирання східнослов‘янських земель навколо Києва;

• Приєднав східнослов‘янські племінні князівства білих хорватів і дулібів, в‘ятичів, радимичів;

• Здійснив військову реформу: звільнив зі служби найманців – варягів і замінив їх дружинниками – варягами;

• Запровадив адміністративну реформу: позбавив влади місцеву племінну знать і замінив її своїми синами – посадниками;

• Провів судову реформу: запровадив нове зведення законів усного звичаєвого права, назване літописцем «Уставом земляним»;

• Запровадив релігійну реформу: близько 980 р. спробував реформувати язичництво, проголосивши Перуна верховним богом країни. 988 р. запровадив на Русі християнство;

• Вів боротьбу з кочовиками-печенігами, що нападали на південні кордони держави. Створив величезну систему укріплень із валів, фортець та укріплених міст уздовж річок Стугна, Сула, Десна, Трубіж та Остер;

• Розбудовував і прикрашав свій стольний град – будівництво міської фортеці площею у 10 га навколо центральної частини Києва, гори, відомої як «місто Володимира». Зведення церков св. Василя і церкви Богородиці (Десятинної).

Отже, основні зусилля внутрішньої політики князя Володимира були зосереджені на розбудові держави, формування якої загалом було завершено.

Зовнішня політика:

• Вів боротьбу з Польщею за червенські міста (Волинь, Червень, Белз, Перемишль) та на сході з Волзькою Булгарією;

• Активізував відносини з Візантією, створюючи протидію її зусиллям перетворити Київську Русь на залежну державу;

• Встановив дипломатичні відносини з Чехією, Угорщиною та Польщею, уклавши з ними договори про «мир та любов»;

• Обмінявся посольствами з Німеччиною, установив відносини з Римом;

• Започаткував «шлюбну дипломатію» руських князів.

У зовнішній політиці князь Володимир перейшов від експансії до оборони кордонів КР; докладав чимало зусиль для зміцнення міжнародного авторитету своєї держави.

КНЯЗЮВАННЯ ЯРОСЛАВА МУДРОГО (1019-1054 рр.)

1017-1037 рр. - спорудження Софійського собору, укріплень навколо «міста Ярослава», будівництво «Золотих воріт» у Києві.

1019 р. - битва Ярослава зі Святополком на р. Альті.

1019-1054 рр. - князювання Ярослава Мудрого в Києві

1048 р. - посольство французького короля Генріха І Капета до Яро­слава Мудрого.

1049 р. - шлюб дочки князя, Анни, з французьким королем.

1051 р. - призначення київським митрополитом Іларіона, пер­шого на цій посаді русича. Заснування Печерського монастиря

Особливості внутрішньої політики:

• Докладав чимало зусиль для відновлення централізованої держави, що послабилася внаслідок міжусобної боротьби між синами Володимира Великого;

• Продовжив боротьбу з нападами печенігів. 1036 р. під Києвом завдав поразки печенігам і примусив припинити напади на Русь;

• Сприяв створенню нових і розбудові існуючих міст. У Києві – нова система укріплень («місто Ярослава»), Софійський собор, Георгіївська та Ірининська церкви, Золоті ворота з надбрамною церквою;

• Остаточно ліквідував місцевий сепаратизм, означив територію і кордони держави, удосконалив державний апарат;

• Створив перше писане зведення законів КР – «Найдавніша правда» або «Правда Ярослава»;

• Сприяв утвердженню християнства. 1051 р. без згоди патріарха собор руських єпископів обрав першого митрополита з русичів Ілларіона;

• Піклувався про розвиток культури: заснування шкіл, виготовлення книжок, ведення літописання, заснування першої бібліотеки при Софійському соборі.

Зовнішня політика:

• Завершив боротьбу з Польщею за червенські міста. 1030 р. відвоював у поляків Белз, а наступного року – всю Червону Русь;

Червенські міста - група міст у Волинській землі з центром у м. Червень (нині - с. Черлено Люблінського воєводства у Польщі).

• Розширив кордони на північному заході, приєднавши землі угро-фінських племен;

• Підтримував дружні відносини з Візантією; проте 1043-1046 рр. – русько-візантійська війна, спричинена зміною ставлення до Русі нового візантійського імператора Константина Мономаха, завершилася примиренням і підписанням мирної угоди;

• Постійні дипломатичні відносини з Німеччиною (1030-1031 і 1040-1043 рр. – обмін посольствами);

• Подальший розвиток «шлюбної дипломатії».

Значення діяльності Ярослава Мудрого полягало у тому, що за його правління КР досягла вершин свого розквіту, ставши в один ряд з Візантією і Німеччиною – найрозвиненішими тогочасними державами. Він сприяв посиленню єдності та централізації Київської держави, її європеїзації.

В основу запропонованої Ярославом Мудрим нової системи управління та успадкування князівств було покладено принцип сеньйорату, тобто влади найстаршого в роді. У разі смерті одного з князів, його місце посідав молодший, що спричиняло переміщення всіх князів. Внаслідок цього, за задумом Ярослава, кожен князь мав можливість із часом стати великим князем київським мирним шляхом.

КИЇВ (Ізяслав)

Чернігів (Святослав)

Переяслав

(Всеволод)

Володимир-Волинський (Ігор)

Смоленськ (В‘ячеслав)

Канонізований - зарахований до числа святих; у переносному значенні - визнаний незапереч­ним авторитетом, зразком