Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Скачиваний:
1039
Добавлен:
05.02.2016
Размер:
1.38 Mб
Скачать

3. Урср в 1965 – 1985 рр.: особливості соціально-економічного та політичного розвитку

Після усунення М. Хрущова в суспільно-політичному жити країни посилилися деформаційні процеси. Звуження демократії, бюрократичне засилля, порушення законності, нехтування прав і свобод людини – ці та інші неосталіністські тенденції ставали дедалі виразнішими.

Протягом 1963-1972 pp. посаду Першого секретаря ЦК КП України посідав П. Шелест, який намагався захистити економічні інтереси УРСР. На травневому (1972 р.) пленумі ЦК КП України його усунули з цієї посади. Формальним приводом було рішення про переведення його на союзну роботу. Замість П. Шелеста Першим секретарем КПУ став В. Щербицький. Вольові методи управління збереглися і зміцнилися, посилився ідеологічний диктат партапарату. Все глибше в життя проникала ідеологія «культу особи».

В Україні продовжуються репресії проти інакомислячих. Особливо переслідувалися поборники розвитку національної ідеї, української культури та мови. Поряд із карними методами офіційна влада посилювала ідеологічний тиск на суспільство. У сфері міжнаціональних відносин орієнтація йшла на злиття націй і утворення нової історичної спільноти – радянського народу.

У цей час в Україні посилюється процес русифікації. У 1977 р. була ухвалена Конституція СРСР, а в 1978 р. Конституція УРСР. У 1978 р. побачила світ постанова ЦК КПРС про посилення вивчення та викладання російської мови та літератури, у 1983 р. постанова ЦК КПРС про посилення вивчення російської мови в школах.

У 70-80-ті роки тоталітаризм поволі поступався місцем авто­ритарному режимові, командно-бюрократичним методам організації всього суспільного життя. Нове згортання демократії загострили суперечності між потребами суспільства і рівнем політичного ке­рівництва, його здатністю вирішити назрілі потреби життя народу.

Радянська влада, знемагаючи від гонки озброєнь, від афганської авантюри, від підтримки міжнародного комунізму, не могла належним чином займатися переоснащенням підприємств, модернізувати їх. Це не сприяло підвищенню життєвого рівня населення, за рівнем споживання на душу населення, в галузі охорони здоров'я. В обстановці, яка склалася на початку 80-х років, ставало все більш очевидним те, що усунути кризові явища, розблокувати механізм гальмування можна тільки радикальними широкомасштабним діями, які охоплюють усі сфери життя суспільства. Це стало очевидним і для здорових сил керівництва країни на чолі з М. Горбачовим, тому було проголошено курс на перебудову радянської системи.

4. Українське суспільство в 1985 – 1991 рр.: шлях до незалежності

Офіційна концепція перебудови у загальних рисах передбачала побудову гуманного, демократичного соціалізму, який мав поєднати ринок з централізованим плануванням, політичний плюралізм з керівною роллю КПРС, суверенітет республік із збереженням єдиної держави. Проте саме життя, і це необхідно підкреслити, довело що створена тоталітарна система не піддається реформуванню, М. Горбачов узяв курс на демократизацію суспільного життя, розширення гласності. Цей курс підтримав народ. Гласність почала поступово переростати у свободу слова. Під тиском демократичної громадськості керівництво КПРС погодилося на проведення перших в історії СРСР альтернативних виборів народних депутатів.

Важливою проблемою цього періоду було реформування партійно-радянської системи, створення нових незалежних державних структур, започаткування нової моделі державотворення. Мета цих змін полягала в ліквідації авторитаризму, притаманного партійно-радянській системі управління і поширенні системи політичної демократії.

Характеристика змісту переходу від тоталітарного до демократичного суспільства полягає також у здійсненні реального розподілу влади на законодавчу, виконавчу і судову; у створенні залежної від електорату законодавчої і виконавчої влади.

Стартові умови розбудови незалежної України, механізми захисту конституційного порядку та суверенітету розкрито в Декларації про державний суверенітет і Законі "Про економічну самостійність", прийнятих Верховною радою України в 1990 р., та реалізацію їх положень у нашій країні.

Важливою умовою становлення демократичних держав і формування націй у пострадянських країнах є системи суспільних інститутів, що утворюють громадянське суспільство. У здійсненні революційних перетворень початку 1990-х років важливу роль відіграли громадські організації політичної орієнтації.

Головним напрямком політичної трансформації суспільства є перехід від монопартійності до багатопартійності. До загальних рис формування багатопартійної системи необхідно віднести: виникнення великої кількості партій протягом двох-трьох років, негативне ставлення переважної більшості суспільства до партій взагалі, відсутність соціальної бази, сталого електорату, слабкість в ідейно-організаційних питаннях тощо.

Від 1989 р. біполярна модель світу, яка встановилася після завершення Другої світової війни, більше не існує. Це відкрило великі можливості для України у налагодженні відносин з країнами, що тривалий час залишалися за "залізною завісою", а також у створенні рівноправних відносин як з пострадянськими так і з постсоціалістичними країнами в цілому. Україна має формувати та здійснювати свою міжнародну політику в нових реаліях.

Серйозні зміни в Європі після 1989 р. змусили європейські держави та США переглянути усталені погляди щодо колишніх республік СРСР, в тому числі України. Специфіка географічного розташування України в Євразії, традиції історико-культурного розвитку дають підстави охарактеризувати її як "цивілізацію межі".