Загальні тенденції розвитку українського мистецтва і літератури на початку хх ст.

• у культурній сфері – дві тенденції – збереження української національно-культурної ідентичності та перенесення на місцевий ґрунт європейських новацій художнього самовиразу;

• до Першої світової війни в європейському образотворчому мистецтві панував реалізм. Поряд із ним виник модернізм, як розрив з ідейними та художніми принципами класичного мистецтва. Обидва напрямки були притаманні тогочасному українському мистецтву;

• український модернізм сформувався як національна самобутня течія на основі власної мистецької традиції і розвивався паралельно з європейськими; зазнав значного впливу з боку романтизму;

• своєрідність українського модернізму – він з естетичного феномену перетворився на культурно-історичне явище, став спробою подолання провінційності, другорядності, вторинності української національної культури, формою залучення до надбань світової цивілізації;

• український модернізм вважається відображенням переходу українського суспільства від етнографічно-побутової самоідентифікації, тобто вирізнення себе з-поміж інших, до національного усвідомлення – визначення свого місця і ролі в сучасному світі.

3. Перша світова війна і політичні сили України

1. Плани ворогуючих сторін щодо українських земель:

1. Німеччина – Придніпров‘я, Донбас, Крим (згодом Україна загалом);

2. Австро-Угорщина – Волинь, Поділля;

3. Туреччина – володіння, втрачені у російсько-турецьких війнах XVIII – ХІХ ст. (Південь України, Крим);

4. Росія – західноукраїнські землі (Закарпаття, Східна Галичина, Буковина);

5. Румунія – Північна Буковина, Бессарабія.

2. Бойові дії на українських землях:

Рік	Події
1914	1(19 липня за ст. ст.) серпня 1914 р.- початок Першої світової війни На початку серпня російські війська зупинили наступ австро-угорської армії у прикордонних боях; 18 серпня – успішний наступ 8-ї російської армії під командування О. Брусилова, який переріс у загальний наступ п‘яти російських армій Південно-Західного фронту; 23 серпня – розпочалася «Галицька битва» - росіяни оволоділи Східною Галичиною, Північною Буковиною і вийшли на Карпатські перевали; австрійські втрати – 400 тис. убитими, пораненими, полоненими; Кінець осені – зима – боротьба за Карпатські перевали.
1915	Лютий – австрійці звільнили Чернівці від російських військ. Березень – російські війська захопили Перемишль (120 тис. австрійців – у полон). Останній успіх росіян у кампанії 1914-1915 рр. 2 травня – прорив російського фронту німецькими військами в районі Горлиці й Тарново. 22 червня – австро-німецькі війська вступили у Львів. Швидкий відступ росіян завершився лише у жовтні на лінії Кам‘янець-Подільський – Тернопіль – Кременець – Дубно (втрати росіян – 150 тис. убитими,700 тис. пораненими, 900 тис. полоненими). Росіяни втратили завойовані Підляшшя, Північну Буковину і Східну Галичину, Холмщину, Берестейщину, Західну Волинь
1916	22 травня – наступ російських військ Південно-Західного фронту під командування генерала О. Брусилова («Брусиловський прорив»). 25 травня росіяни взяли Луцьк, 5 червня – Чернівці, підійшли до Львова; частково відвоювали Західну Волинь, Східну Галичину, Північну Буковину. Австро-угорські втрати – 1,5 млн. убитими, пораненими, полоненими.
1917	Червневий наступ російської армії на львівському напрямку завершився повним провалом і витісненням російських військ із Галичини і Буковини. Стабілізація фронту до укладення Брест-Литовського миру

3. Національний рух на західноукраїнських землях:

Українські політичні партії Галичини

Політичні емігранти з Наддніпрянської України

Головна Українська Рада

(створена 1.08.1914 р.)

Голова К. Левицький

Союз Визволення України

(4.08.1914 р. – червень 1918 р.)

Голова Д. Донцов

Загальна Українська Рада

(5 травня 1915 р. – листопад 1916 р.)

Голова К. Левицький

Українське парламентське представництво

Голова Ю.Романчук, заступники Є Петрушевич,

Л. Бачинський

Українська націонал-демократична партія (УНДП), Русько-українська радикальна партія (РУРП), Українська соціал-демократична партія (УСДП) ГОЛОВНА УКРАЇНСЬКА РАДА (координаційний центр) (1 серпня 1914 р. – 5 травня 1915 р.). Голова К. Левицький

Мета діяльності – захист інтересів українців в Австро-Угорщині в умовах Першої світової війни; підтримка політики Австро-Угорщини.

СОЮЗ ВИЗВОЛЕННЯ УКРАЇНИ (СВУ)

Засновники	Д. Донцов, В. Дорошенко, А. Жук, О. Назаріїв; згодом приєдналися М. Меленевський, О.Скоропис-Йолтуховський
Голова СВУ	Д. Донцов
Секретар	В. Дорошенко
Мета	СВУ було створено як безпартійну політичну репрезентацію національно-політичних та економічних інтересів українського народу Росії. Основна політична мета – проголошення самостійності й соборності України. Реалізацію своєї мети СВУ пов‘язував із поразкою Росії у війні та поваленням царизму, внаслідок чого постане «Вільна Самостійна Україна»
Пропагандистський Дипломатичний	Видання науково-популярних брошур, періодичних видань з історії та сучасного становища України, лекції, доповіді тощо. Налагодження відносин з урядовими колами, представництво українських інтересів у країнах Четверного Союзу та нейтральних країнах
Допомога військовополоненим українцям	Створення окремих таборів для українських військовополонених у Німеччині та Австрії. Формування українських дивізій у складі німецької («синьожупанна») та австрійської («сірожупанна») армій
Адміністративно-організаційний	Формування з українців місцевої влади на окупованих Німеччиною та Австрією українських землях. Заснування українських установ, організацій, шкіл на Волині, Поліссі, Підляшші (134 школи)

Отже, на початку ХХ ст. українські землі залишалися під владою Російської та Австрійської імперій, які проводили колоніальну політику по відношенню до населення Наддніпрянщини та західноукраїнських земель. Погіршення соціально-економічного та політичного становища, невирішеність аграрного питання, відсутність демократичних прав і свобод зумовили активізацію суспільних рухів і створення українських політичних партій.

Одним з головних здобутків російської революції 1905 – 1907 рр. стало здобуття представниками українського руху досвіду парламентської діяльності, що сприяло подальшій самоорганізації його учасників, виробленню нових форм і методів діяльності, радикалізації вимог учасників українського руху.

Тема 8

НАЦІОНАЛЬНО-ВИЗВОЛЬНІ ЗМАГАННЯ УКРАЇНСЬКОГО НАРОДУ

В 1917 – 1921 рр.

Мета і завдання

Осмислити процеси, що відбулися в українському суспільстві впродовж 1917-1921 рр. Охарактеризувати і порівняти державотворчу діяльність Української Центральної Ради, гетьманату Павла Скоропадського та Директорії. Визначити особливості зовнішньої та внутрішньої політики українських урядів періоду національно-демократичної революції 1917-1921 рр. Проаналізувати причини поразки українських визвольних змагань 1917-1921 рр.

План лекції:

1. Утворення і діяльність Центральної Ради. Харківський з’їзд Рад (грудень 1917 р.) та його політичні наслідки.

2. Політика Гетьманату та уряду Директорії. Утворення ЗУНР.

3. Становлення радянської державності в Україні (кін. 1918 – 1921 рр.).

Основні поняття:

Автономія, Українська Центральна Рада, Універсал, УНР, Тимчасовий уряд, Рада народних Комісарів, Український Національний Союз, Гетьманат, консервативна ідея, Директорія, Акт Злуки, ЗУНР.

Література:

1. Винниченко В. Відродження нації: Історія української революції: У 3 т. – К., 1990.

2. Грушевський М.С. Хто такі українці і чого вони хочуть? – К., 1991.

3. Гунчак Т. Україна першої половини ХХ ст.: Нариси політичної історії. – К., 1993.

4. Дорошенко Д. Нарис історії України. Т.2. – К., 1992.

5. Нагаєвський І. Історія української держави двадцятого століття. – К., 1994.

6. Папакін Г.В. Павло Скоропадський: патріот, державотворень, людина: Історико-архівні нариси. – К., 2003.

7. Петлюра С. Вибрані твори та документи / Уклад. А.В. Голота. – К., 1994.

8. Петлюра С. Статті. Листи. Документи / В. Сергійчик (упоряд.). – К., 1999.

9. Реєнт О. П. Павло Скоропадський. – К., 2003.

10. Реєнт О. Українська революція і робітництво: соціально-політичні та економічні зміни 1917 – 1920 рр. – К., 1996.

11. Рубльов О.С., Реєнт О.П. Українські визвольні змагання. 1917 – 1921 рр. / Україна крізь віки. – Т. 10. – К., 1998.

12. Солдатенко В.Ф. Українська революція: концепція та історіографія. – К.. 1997, 1999.

13. Солдатенко В.Ф. Українська революція: Історичний нарис. – К., 1999.

14. Україна в ХХ ст. 1900 – 2000: Збірник документів і матеріалів: Навч. посібник / А.Г. Слюсаренко та ін. (упоряд.). – К., 2000.

15. Українська революція і державність (1917 - 1920). – К., 1998.

16. Уряди України у ХХ ст. / С.В. Кульчицький, Н.П. Барановський, Т.Б.Бикова та ін.; В.М. Литвин (відп. ред.). – К., 2001.

17. Центральна Рада в документах і матеріалах. – Т.1-2. – К., 1997.