2. Основні причини та наслідки фінансових криз

Також важливо звернути увагу на нетотожність понять економічної та фінансової кризи, оскільки фінансова криза є тільки одним із структурних елементів економічної. Отже, економічна криза – більш широке поняття.

Зі становленням циклічності економічного руху фінансові кризи стають однією з форм прояву економічних криз. За циклічної кризи починається перенакопичення капіталу у трьох формах вираження:

- товарного (зростання нереалізованої продукції);

- виробничого (збільшення недовантаження виробничих можливостей, зростання безробіття);

- грошового (збільшення кількості грошей, невкладених у виробництво).

Фінансова криза в загальному вигляді означає гостре, тимчасове погіршення більшості фінансових індикаторів, включаючи падіння кредитних ставок, падіння курсів фінансових активів і збільшення кількості неспроможних фінансових інститутів. Як один з елементів економічної, фінансова криза означає ситуацію, в якій фінансові інституції та установи втрачають велику частину вартості.

Причини і наслідки фінансових криз:

1. Рефлексивність. Економічна наука вважає, що вдала інвестиція повинна корелювати з діями інших інвесторів на ринку. Дж. Сорос назвав цю потребу рефлексивністю. Іноді інвестори своїми очікуваннями можуть підняти вартість певної валютної одиниці, призвести банк до банкрутства тощо.

2. Леверидж (запозичення з метою інвестування) також часто стає інструментом прискорення настання кризи. У випадку, коли фінансова установа або індивід фінансує за власні гроші, це може призвести до їх втрати. Коли ж гроші запозичують з метою ще більшого інвестування, це може сприяти збільшенню доходів або призвести до банкрутства. Таким чином, леверидж збільшує як шанси на додатковий дохід від операцій, так і шанси на банкрутство.

Оскільки банкрутство означає неспроможність компанії розрахуватися з іншими компаніями, леверидж іноді призводить до ланцюгової реакції банкрутства.

3. Невідповідність за зобов'язаннями активу виникає тоді, коли ризики через борги інституціонального інвестора та активи не належним чином оцінені. Прикладом може бути ситуація, коли банк пропонує депозитні рахунки, що можуть бути будь-коли відкликані і в той же час банк використовує депозитні гроші на надання довгострокових позик підприємцям. Така ситуація може швидко повернутися проти банку у випадку паніки чи інших економічних флуктуацій.

4. Невпевненість та ефект натовпу. Недостатня ознайомленість із новими фінансовими продуктами призводить до переоцінювання інвесторами вартості активів. Така ситуація може призвести до поглиблення кризи, адже інші інвестори, за прикладом попередніх, можуть, не розібравшись належним чином, вкласти гроші у переоцінені активи.

3. Методи та інструменти впливу на глибину фінансових криз

Наслідки кризи залежать від ефективності антикризового управління, що може або пом’якшувати або загострювати кризу.

Перелік сукупності можливих позитивних і негативних наслідків кризи достатньо значний:

1) оновлення, оздоровлення, перебудова соціально-економічної системи або її руйнування, виникнення нової кризи;

2) загострення або послаблення кризи;

3) різкі зміни в соціально-економічній системи, або м’який вихід з кризи;

4) довгострокові, короткострокові, якісні, кількісні зміни (або разом);

5) незворотні або зворотні зміни.

Таким чином, наслідком кризи може бути як відновлення соціально-економічної системи, так і руйнування її, як розв’язання накопичених протиріч, так і виникнення нової кризи. Отже, вихід із кризи не завжди пов’язаний з позитивними наслідками. Не можна виключати перехід у стан нової кризи (навіть ще більш глибокої та тривалої). Кризи можуть виникати як ланцюгова реакція. Існує можливість і консервації кризових ситуацій на досить тривалий період (найчастіше це обумовлено певними політичними причинами). Тому, прийняття рішень антикризового характеру вкрай відповідальне для керівництва.

Власне будь-яке управління певною мірою має бути антикризовим, а соціально-економічна система повинна бути пристосована до тривалого існування з можливостями адаптації до умов, що змінюються. Можливості антикризового управління залежать від професіоналізму й мистецтва управління, характеру мотивації, розуміння передумов кризи та її наслідків, а також відповідальності уповноважених осіб.

Узагальнення досвіду різних країн дозволяє дійти висновків про спрямованість дій урядів та центральних банків на стимулювання сукупного попиту як на найбільш динамічний компонент макроекономічної рівноваги, впливаючи на який, можна відносно швидко повернути економіку до стану рівноваги, принаймні в короткостроковій перспективі. Можна визначити також два головні напрями стабілізаційних програм: забезпечення відновлення довіри до фінансових інститутів та повернення до стійкого економічного зростання.

Скористаємося даними отриманими з вище дослідженої згрупованої в таблицю інформацією. Оптимізацію антикризових заходів, що мають бути проведені в Україні подано в Табл.8.2 за рівнем та органами застосування.

Як бачимо з таблиці здійснення антикризової політики має проходити скоординовано та на всіх рівнях економіки України. За для збільшення ефективності НБУ та уряд мають проводити ці заходи відокремлено однин від одного. Також, антикризові заходи мають застосовуватись на всіх рівнях економіки.

Як бачимо з переліку антикризових заходів вищенаведеної таблиці, вихід з фінансової кризи можливий лише за координації уряду та НБУ щодо впровадження вищеназваних заходів. Основними, на нашу думку, ключовими кроками для покращення ситуації наступні: 1) Потрібно провести заходи по оздоровленню банківського сектору, що передбачає проведення заходів пов’язаних з рефінансуванням, рекапіталізацією та інвентаризацією банків. Державне управління проблемними банками дозволить уникнути недобросовісного функціонування банківських установ.

Таблиця 8.2