4. Адміністративний арешт активів платника та його види.

Винятковим способом забезпечення можливості погашення податкового боргу платника податків є адміністративний арешт, який застосовується у визначених пп. 9.1.2. п. 9.1. Закону України № 2181, коли на думку, податкового керуючого або посадової особи податкової міліції чи інших правоохоронних органів (щодо окремих активів), інші заходи впливу можуть виявитись неефективними.

Процедура застосування адмінарешту активів платника податків як способу забезпечення податкового обов’язку регулюється ст.9 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників перед бюджетами та державними цільовими фондами» та Порядком застосування адмінарешту активів платника податків, затверджений наказом ДПА України від 25 вересня 2001 року № 386.

Адмінарешт активів є виключним способом забезпечення можливості погашення його податкового боргу.

Арешт може бути накладений на будь – які активи юридичної особи, а щодо фізичної – на будь – які активи, крім тих, що не підлягають арешту відповідно до чинного законодавства.

Рішення про застосування арешту активів платника приймає керівник податкового органу (його заступник) за поданням відповідного підрозділу податкової міліції за наявності таких підстав:

а) платник порушує правила відчуження активів;

б) фізична особа, яка має податковий борг виїжджає закордон;

в) платника податків визнано неплатоспроможним за зобов’язаннями , крім окремих випадків;

г) платник податків відмовляється від проведення документальної перевірки за наявності законних підстав для цього або від допуску посадових осіб податкового органу до обстеження приміщень;

д) немає свідоцтва про державну реєстрацію, спеціальних дозволів (ліцензій) на її здійснення, торгових патентів, сертифікатів і т.д.;

е) особа не зареєстрована як платник податку в органах ДПС.

Арешт активів може здійснюватись у двох формах:

1. повним арештом

2. умовний арешт.

Арешт може бути накладено на активи терміном до 96 годин від години підписання відповідного рішення керівником податкового органу. Цей термін може бути продовжено в адмінпорядку.

Арешт активів полягає в забороні платнику здійснювати будь-які дії щодо своїх активів, крім дій щодо їх охорони, зберігання й підтримання в належному функціональному і якісному стані.

Платник податків має право на відшкодування збитків і немайнової шкоди, заподіяних податковим органом у результаті неправомірного застосування арешту його активів, за рахунок коштів відповідного бюджету. Рішенння про таке відшкодування приймається арбітражним судом.

5. Строки давності та їх застосування.

Відповідно до ст. 102 ПКУ визначається поняття строків давності та порядок їх застосування.

Контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право самостійно визначити суму грошових зобов’язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації та/або граничного строку сплати грошових зобов’язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше,  за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов’язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов’язання, а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

У разі подання платником податку уточнюючого розрахунку до податкової декларації контролюючий орган має право визначити суму податкових зобов’язань за такою податковою декларацією протягом 1095 днів з дня подання уточнюючого розрахунку.

102.2. Грошове зобов’язання може бути нараховане або провадження у справі про стягнення такого податку може бути розпочате без дотримання строку давності, визначеного у частині першій цієї статті, якщо:

102.2.1. податкову декларацію за період, протягом якого виникло податкове зобов’язання, не було подано;

102.2.2. посадову особу платника податків (фізичну особу  платника податків) засуджено за ухилення від сплати зазначеного грошового зобов’язання або у кримінальній справі винесено рішення про її закриття з нереабілітуючих підстав, яке набрало законної сили.

102.3. Відлік строку давності зупиняється на будь-який період, протягом якого контролюючому органу згідно з рішенням суду заборонено проводити перевірку платника податків або платник податків перебуває поза межами України, якщо таке перебування є безперервним та дорівнює чи є більшим за 183 дні.

102.4. У разі якщо грошове зобов’язання нараховане контролюючим органом до закінчення строку давності, визначеного у пункті 102.1 цієї статті, податковий борг, що виник у зв’язку з відмовою у самостійному погашенні такого грошового зобов’язання, може бути стягнутий протягом наступних 1095 календарних днів з дня виникнення податкового боргу. Якщо платіж стягується за рішенням суду, строки стягнення встановлюються до повного погашення такого платежу або визначення боргу безнадійним.

102.5. Заяви про повернення надміру сплачених грошових зобов’язань або про їх відшкодування у випадках, передбачених цим Кодексом, можуть бути подані не пізніше 1095 дня, що настає за днем здійснення такої переплати або отримання права на таке відшкодування.

102.6. Граничні строки для подання податкової декларації, заяв про перегляд рішень контролюючих органів, заяв про повернення надміру сплачених грошових зобов’язань, підлягають продовженню керівником контролюючого органу (його заступником) за письмовим запитом платника податків, якщо такий платник податків протягом зазначених строків:

102.6.1. перебував за межами України;

102.6.2. перебував у плаванні на морських суднах за кордоном України у складі команди (екіпажу) таких суден;

102.6.3. перебував у місцях позбавлення волі за вироком суду;

102.6.4. мав обмежену свободу пересування у зв’язку з ув’язненням чи полоном на території інших держав або внаслідок інших обставин непереборної сили, підтверджених документально;

102.6.5. був визнаний за рішенням суду безвісно відсутнім або перебував у розшуку у випадках, передбачених законом.

Штрафні санкції, визначені цим Кодексом, не застосовуються протягом строків продовження граничних строків подання податкової декларації згідно з цим пунктом.

102.7. Дія пункту 102.6 статті 102 поширюється на:

102.7.1. платників податків  фізичних осіб;

102.7.2. посадових осіб юридичної особи у разі, якщо протягом зазначених граничних строків така юридична особа не мала інших посадових осіб, уповноважених відповідно до законодавства України нараховувати, стягувати та вносити до бюджету податки, а також вести бухгалтерський облік, складати та подавати податкову звітність.

102.8. Порядок застосування пунктів 102.6  102.7 статті 102 встановлюється центральними контролюючими органами відповідно до їх повноважень.

Модуль 2.