2. Підстави притягнення платників податків до фінансово-економічної відповідальності.

Фінансова відповідальність є формою реалізації державно – владного примусу, що виникає у разі порушення приписів фінансово – правових норм і полягає у застосуванні спеціально уповноваженими державними органами до правопорушника передбачених законом санкцій. Визначаючи фінансову відповідальність самостійним видом юридичної відповідальності, фахівці вказують на головну її особливість, яка полягає в тому, що крім штрафних санкцій вона передбачає і правовідновлювальні санкції, які стимулюють виконання фізичними та юридичними особами обов’язків, передбачених фінансовим (податковим) законодавством, а також забезпечують компенсацію шкоди, завданої державі в результаті їх протиправної поведінки.

До порушників податкового законодавства застосовують штрафні (фінансові) санкції та пеню. Відповідно до п.1.5 ст.1 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами ».

Фінансово – правові санкції за порушення податкового законодавства - це передбачені правовими нормами заходи державного примусу, тобто примушення порушника до виконання податкового обов’язку, з метою відновлення порушеного публічного фінансового інтересу держави, покарання правопорушника, а також попередження вчинення податкових правопорушень.

На розмір штрафу впливають такі чинники:

• вид податкового правопорушення;

• його суб’єкт (зокрема, окремою нормою визначаються особливості сплати штрафу фізичними особами, які займають посади, що підлягають під визначення суб’єктів корупційних діянь відповідно до закону);

• підстави, за якими контролюючий орган визначає (донараховує) суму податкового зобов’язання.

Штрафною санкцією (штрафом) є плата у фіксованій сумі або у вигляді відсотків від суми податкового забов’язання (без урахування пені та штрафних санкцій) яка справляється з платника податків у зв’язку з порушенням ним правил оподаткування. Їх накладають контролюючі органи, а в окремих випадках самостійно нараховує і сплачує платник податків.

Поряд зі штрафом, сплату пені розглядають як захід фінансової відповідальності, а саме – як , плату у вигляді відсотків, нарахованих на суму податкового боргу (без урахування пені), що справляється з платника у зв’язку з несвоєчасним погашенням податкового зобов’язання.

Ст. 123.1 ПКУ зазначає, що: у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суми податкового зобов’язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від’ємного значення об’єкта оподаткування податком на прибуток або від’ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 Податкового Кодексу, 

тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми нарахованого податкового зобов’язання, неправомірно заявленої до повернення суми бюджетного відшкодування та/або неправомірно заявленої суми від’ємного значення об’єкта оподаткування податком на прибуток або від’ємного значення суми податку на додану вартість;

при повторному протягом 1095 днів визначені контролюючим органом суми податкового зобов’язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від’ємного значення об’єкта оподаткування податком на прибуток або від’ємного значення суми податку на додану вартість –

тягне за собою накладення на платника податків штрафу у розмірі 50 відсотків суми нарахованого податкового зобов’язання, неправомірно заявленої до повернення суми бюджетного відшкодування та/або неправомірно заявленої суми від’ємного значення об’єкта оподаткування податком на прибуток або від’ємного значення суми податку на додану вартість;

при визначені контролюючим органом суми податкового зобов’язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від’ємного значення об’єкта оподаткування податком на прибуток або від’ємного значення суми податку на додану вартість протягом 1095 днів втретє та більше –

тягне за собою накладення на платника податків штрафу у розмірі 75 відсотків суми нарахованого податкового зобов’язання, неправомірно заявленої до повернення суми бюджетного відшкодування та/або неправомірно заявленої суми від’ємного значення об’єкта оподаткування податком на прибуток або від’ємного значення суми податку на додану вартість.

Цивільним законодавством пеня визначається як форма неустойки. Відносно виконання податкового обов’язку, пеня розглядається як грошова сума, яку зобов’язана особа сплатити при сплаті нею належних сум податку, або збору в більш пізні ніж установлені податковим законодавством строки.

Суму пені платник податків зобов’язаний виплатити у разі прострочення сплати податку чи збору. Прострочення платежу фактично і є підставою нарахування пені.

Використання пені як способу забезпечення податкового обов’язку припускає сполучення механізму їх реалізації на добровільній і примусовій основі. У зв’язку з цим необхідно розмежовувати сплату й стягнення пені.

Функція пені полягає у компенсації державі, органу місцевого самоврядування, шкоди у зв’язку з несвоєчасною сплатою відповідними суб’єктами податкових платежів.

Пеня – 1) Неустойка, що обчислюється у відсотках від суми

несвоєчасного виконання грошового зобов’язання за кожний

день простроченого виконання;

2) Плата у вигляді відсотків, нарахованих на суму податкового

боргу (без урахування пені), що справляється з платника

податків у зв’язку з несвоєчасним погашенням податкового

зобов’язання.

У податковому праві пеня має подвійну природу.

По-перше, вона є способом забезпечення виконання обов’язку зі сплати податків і зборів. При цьому вона виконує стимулюючу функцію.

По-друге, пеня є санкцією за порушення встановленого законодавством терміну сплати суми податкового зобов’язання, а тому виступає заходом правовідновлювальної відповідальності.

Пеня нараховується відповідно до ст. 129 - 132 Податкового Кодексу України самостійно платником чи контролюючим органом.

До фінансової відповідальності також відносять - стягнення всієї суми укритого або заниженого платежу в бюджет у формі податку.