1.2. Принцип утилітаризму

Принцип утилітаризму протягом більше ста років залишався одним із найважливіших і незаперечним принципом державної політики. Але в 1932 році була опублікована робота Роббінса «Ессе про природу й значення економічної науки», у якій він висунув основний довід проти утилітаризму, що поклав початок дискусії, яка триває й понині [1]. Роббінс стверджував, що утилітаризм заснований на передумовах, деякі з яких є ненауковими й неспроможними.

По-перше, в основі утилітаризму лежить принцип добробуту: добробут суспільства складається з добробуту окремих членів, і для того, щоб вибрати альтернативу, що максимізує корисність, яку отримують члени суспільства, необхідно визначити корисність членів суспільства, яку вони отримують при різних альтернативах.

По-друге, утилітаризм припускає, що корисність, одержувана кожним членом суспільства, може бути в принципі виміряна як кількісна величина, тобто, можливе визначення її абсолютного значення (принцип кардиналізму).

По-третє, утилітаризм допускає можливість міжособистісного порівняння корисностей. Корисності різних людей можна порівнювати, підсумовувати й віднімати.

Роббінс заперечив другу і третю передумови утилітаризму – принцип кардинализму [1, c. 9] і можливість міжособистісного порівняння корисностей. Він заявив, що можливе лише порівняння корисностей як порядкових величин, тобто можна просто сказати, порівнюючи два стани, почуваєте ви себе краще, чи гірше, але не можна точно сказати наскільки. Порівняти ж корисності окремих людей неможливо.

Критика Роббінса завдала серйозного удару по утилітаризму. В економічному середовищі виникла дискусія, метою якої було подолання надзвичайного суб'єктивізму органів, що приймають колективні рішення. У результаті цієї дискусії був запропонований критерій Калдора-Хикса.

Примітка

1. Підхід до оцінки державної політики, що застосовувався до 1930-х років, базувався на уявленнях про те, що міжособистісні порівняння корисностей можуть бути здійснені на більш менш об'єктивній основі. В основі цього підходу лежав принцип утилітаризму.

Цей підхід до оцінки державної політики виходив з ідеї Бентама про те, що всі люди в рівній мірі мають здібність на щастя й тому можливе пряме порівняння виграшів або втрат різних людей. Бентам стверджував, що людина управляється двома верховними володарями –«стражданням» і «задоволенням». Основним принципом законодавства Бентам вважав принцип найбільшого щастя для найбільшої кількості людей і навіть робив спробу розробити «арифметику щастя», певним чином ранжируючи задоволення й страждання (по їхній інтенсивності, тривалості, плодотворності і т.ін.).

2. Принцип кардиналізму стверджує, що корисність, яку отримує кожний член суспільства, може бути в приницпі виміряна як кількісна величина, тобто, можна визначити її абсолютне значення. На запитання: «Як поживаєш?» кожний міг би відповісти «Сьогодні на 70, а вчора на 90». Принцип ординалізму, навпаки, обмежується лише порівнянням корисностей як порядкових величин (я почуваю себе сьогодні гірше, ніж учора).