1.2 Наслідки діяльності монополій

Конкуренція викликає стимули до підвищення ефективності виробництва збільшенню прибутку, що є двигуном розвитку економіки. У свою чергу для підвищення конкурентноздатності товарів і послуг товаровиробники активізують інноваційно - інвестиційні процеси. Монополізація ринків веде до встановлення монопольно високої ціни й прибутку, знижує стимули до технічного розвитку, зниженню витрат виробництва й сповільнює відтворювальні процеси, скорочує інвестиції.

Підвищення ціни на продукцію, реалізовану на монополізованих ринках, приводить до зниження купівельної спроможності споживачів і до розбіжності інтересів виробників і споживачів. Відбувається скорочення обсягів продажів до необхідного мінімуму. У свою чергу це приводить до зниження ВВП і надходжень у бюджет [22;6].

Процеси монополізації ринків пов'язані з її об'єктивною економічною доцільністю. Створення надзвичайного стану на ринках приводить до максимізації прибутку. Одночасно виникають можливості збільшення інвестицій, які можуть і не бути реалізованими через відсутність стимулів до розвитку. Додаткові доходи будуть формувати монопольно високий прибуток. Монополізація здійснюється в інтересах великого капіталу, які розходяться з інтересами масового споживача.

Конкурентне поле перебуває між вільним ринком і монополізованим. В основних товарних групах економічно розвинених країн домінують ринки: монополізований, монопольно-олігополістичний, олігополістичний і конкурентної монополії. Товарні ринки вільної конкуренції досить рідкі [25;58].

В Україні це поле ще не сформувалося. У даний час на українських ринках присутні всі відзначені вище форми, але їхнє співвідношення постійно змінюється.

З економічної точки зору наслідки діяльності монополій відображаються на: ціні, об’ємі виробництва і розподілу ресурсів, порівнянні витрат між конкуруючими і монопольними фірмами, науково-технічним прогресом, розподілом прибутків. Розглянемо докладніше економічні наслідки діяльності монополій [24; 450].

Цінова дискримінація виступає одним із атрибутів таких наслідків. Фірма, що володіє монопольною владою проводить політику цінової дискримінації, якщо вона назначає різні ціни для різний категорій споживачів на основі різниці в еластичності їх попиту. Наприклад авіакомпанія може збільшити ціну на квитки для бізнесменів, що спричинило б зростання прибутку (попит на ділові поїздки є нееластичним) і зменшити ціну на квитки для туристів, що спричинило б також зростання прибутку (попит на туристичні поїздки є еластичним).

Інший вплив на економічний розвиток країни монополії оказують з боку розвитку науково - технічного прогресу. Враховуючи те, що монополії значно сприяють технічному прогресу, організації влади багатьох країн надають винахідникам права на тимчасову монополію. Наприклад у США патенти забезпечують монопольні права на 27 років [15;75]. Існує й іншого роду взаємозв’язок між монополіями і технічним прогресом. Наприклад Шумпетер (австрійський економіст) стверджував, що фірми, які володіють монопольною владою можуть витрачати свої монопольні прибутки на дослідження для захисту або зміцнення своєї монопольної влади. Займаючись дослідженнями, вони роблять користь собі і суспільству. Конкурентні фірми не мають таких прибутків для досліджень. Таким чином, фірми, що інвестують в область досліджень повинні бути значних розмірів і мати деяку владу над ринком.

Таким чином оцінка економічних наслідків діяльності монополій призвела до висновку, що при однакових витратах чисто монопольна фірма встановить більш високу ціну, виготовляючи при цьому менший об’єм продукції і буде сприяти розподілу економічних ресурсів, гіршому ніж фірми в умовах чистої конкуренції. Отже, монополії на сучасному етапі - це переважно великі підприємства з максимальною ефективністю й мінімальними витратами. Монополії, реалізуючи переваги великого виробництва, забезпечують економію суспільних витрат виробництва.

З іншого боку, кількість негативних факторів існування монополій значно більше й перший з них - практика утворення монопольних цін. Монопольні ціни відхиляються від ринкових, створюють додаткові прибутки монополістам й одночасно обкладають споживача своєрідною “даниною” у свою користь. Покупці змушені купувати товари за цінами, які вище, ніж в умовах конкурентного ринку. При цьому ріст цін спостерігається в основному на внутрішньому ринку, і створюється така ситуація, коли ціни на внутрішньому ринку вищі, ніж на зовнішньому. Для зміцнення такого положення монополісти створюють штучний дефіцит на товари та послуги. Отже, найбільш явним зовнішнім проявом існування монополії є ріст цін і наявність дефіциту, стимулювання інфляційних процесів.

Ще одним негативним фактором наявності монополій є гальмування ними розвитку науково-технічного прогресу. Послабляючи конкуренцію, монополія створює економічні передумови для обмеження введення у виробництво нововведень. Монопольне положення й вигоди, що випливають із його, зводять нанівець стимули постійного вдосконалення виробництва, збільшення ефективності. Можливість обійти конкуренцію приводить до вповільнення економічного розвитку.

Монополізація також приводить до деформації господарських відносин і процесів. Створюється структура, що відповідає цілям монополії - оптимізації монопольних прибутків. У цьому випадку виникає також неправильний розподіл доходів (на користь монополіста), у результаті чого здійснюється неправильне розміщення ресурсів. Крім того, монопольні угоди типу картельних можуть сприяти збереженню економічно “кволих” підприємств, виділяючи їм відповідні пільги й встановлюючи ціни на високому рівні.