I. Загальні принципи організації інноваційної діяльності
1).
Створити сприятливий інноваційний
клімат у роботі
3). Не
шукати ідеального рішення
4). До
проведення змін залучати весь персонал
для пошуку альтернатив
2).
Починати з простих і доступних альтернатив
II. Соціально – психологічні умови
Що сприяють інноваційній діяльності |
Що не сприяють інноваційній діяльності |
|
|
Зрозуміло, що персонал кожної організації по-різному ставиться до нововведень. Тому важливо враховувати деякі психологічні особливості працівників.
Жінки легше сприймають організаційні та соціальні зміни, хоча з більшим опіром сприймають необхідність змінювати стиль та методи роботи, до яких звикли.
Чоловіки навпаки, часто вважають організаційні та соціальні зміни даремною тратою часу та грошей, але позитивно ставляться до змін у власній кар'єрі, до необхідності засвоїти нові методи діяльності.
Ставлення до інноваційних змін залежить від інтелектуального рівня працівників. Чим вище професійний та кваліфікаційний рівень працівника, тим швидше він погодиться з необхідністю нововведень.
Працівники молодші за віком швидше пристосовуються до змін, ніж працівники старшого віку. Молодь краще засвоює нову інформацію, а люди старшого віку потребують попередньої теоретичної підготовки.
Працівниками холеричного та сангвінічного темпераментів всі зміни сприймаються охоче. Ці люди люблять нові почуття і враження і не відмовляються ризикнути.
Флегматики люблять працювати за правилами, чітко дотримуються їх, тому будь-яке нововведення є стресовою ситуацією для них.
Меланхоліки ж під час введення змін потребують більшої уваги та підтримки з боку керівництва та висококваліфікованих працівників.
Особистість, спрямована на справу, результат зміни сприймає як належне.
Особистість, спрямована на себе позитивно віднесеться лише до тих змін, в яких відчує особисту для себе вигоду.
Особистість, спрямована на взаємодію, колектив потребує високого рівня мотивації змін і чутлива до фактору справедливості.
Як раз всі ці особливості психології людей, працівників, слід враховувати кожному керівнику, а порою вміти маніпулювати в управлінському процесі, щоб не допустити конфліктів і вчасно забезпечити необхідну психологічну допомогу.
Маніпулятивна модель спілкування виникає тоді, коли не передбачається в спілкуванні рівноправність сторін, коли в розмові дві або кілька осіб не розуміють один одного , не хочуть почути один одного. Тоді діалог слід замінити монологами (вміти переконати іншу сторону, не ображає його).